Сьогодні у науковій бібліотеці НаУКМА відкривається наукова колекція видатного українського вченого Омеляна Пріцака, яка включає в себе бібліотеку, особистий архів та музейні експонати вченого. Спадок вченого прибув до України 2007 року, дотепер триває його опрацювання — настільки велика кількість матеріалів містила колекція. Лише бібліотека, яку вчений ретельно збирав, починаючи з часу навчання у Тернопільській гімназії, нараховує близько 20 тисяч книжок.
— Бібліотека Омеляна Пріцака нараховує чимало унікальних книжок. Наприклад, стародавня книжка 1592 року, видана в Римі, в книгарні Медичі «Книга стомленого в мандрах по областях» — праця середньовічного географа Аль-Ідрісі. Цього видання в інших бібліотеках чи архівах ми поки що не зустрічали. У книжці є автограф учителя Пріцака — Агатангела Кримського — та нотатки на полях від дослідників, які полегшують пошук необхідного уривку для науковців, — розповідає організатор-керівник кабінету Інна Кізченко. — Також можна згадати рукописні книжки від XVI до XVIII століття, всього 42 екземпляри. Є також в колекції перша турецька граматика, видана у Лейпцигу 1612 року, «Історія Османської імперії» 1709-го. Також серед унікальних експонатів — 42 рукописні старовинні книжки. Є базова бібліотека для розбудови такого напрямку, як тюркологія.
Також у збірці є колекція понад 50 конволютів — тематичних зшитків, які вчений створював в процесі наукових пошуків. Це «вершки» наукових джерел із різних галузей орієнталістики. Разом з книжками та рукописами було передано також особисті речі вченого, на основі яких було створено його меморіальний кабінет. До них належить і колекція з майже півсотні картин, серед яких твори Л. Гуцалюка, М. Бароянца, Я. Гніздовсього, а також чимало музейних предметів: картини, тарілки, старовинний турецький стіл, предмети вжитку, карти мандрівника де Боплана і т. д.
— Омелян Пріцак належав до плеяди універсальних вчених, яких вже немає. Він зробив значний внесок у розвиток філології, сходознавства, історії всесвітньої та української, історіософії, лінгвістики, — розповідає старший науковий співробітник Таїсія Сидорук. — Він не лише накопичував знання. Він надавав велику увагу першоджерелу, в першу чергу писемному джерелу. Тому тут зібрана насправді унікальна джерельна база для українських дослідників, адже тепер, аби попрацювати з деякими джерелами, їм не потрібно їхати за кордон. Наприклад, маємо документи зі світових архівів (французького, стокгольмського), для прикладу є копія древнього рукопису VIII століття з колекції Британського музею, що стосується історії тюркських народів. І таких документів у його архіві дуже багато.
