«Україна ще раз підтвердила незмінність кінцевої мети своєї євроатлантичної інтеграції. Ми хочемо бачити Україну інтегрованою й до Євросоюзу, й до Північноатлантичного блоку». Про це заявив учора Президент Віктор Ющенко після засідання Комісії Україна-НАТО, яке відбулося на найвищому рівні.
На цей візит очікували у Брюсселі давно. У неформальних бесідах функціонери НАТО зізнавалися: ми не можемо нічого говорити про майбутнє відносин із вами, допоки українське керівництво саме не визначиться... Засідання КУН традиційно відбувалося за зачиненими дверима. Про суть переговорів відомо досить небагато. Головне їхнє досягнення — Україна і Північноатлантичний альянс готові до поглиблення відносин. Генсек НАТО Яап де Хооп Схеффер буквально сказав таке: «НАТО дотримується політики відкритих дверей. Демократичні країни Європи, які виконують критерії задля членства, можуть увійти до них. Країни просто повинні досягати зобов’язань». Таким чином Києву дали цілком чітко зрозуміти — працюйте, а за підсумками роботи говоритимемо про нову якість взаємин. Чи стався прорив у відносинах України й НАТО? Поки що ні. Подібні заяви представники НАТО робили й раніше. Сподівання на підвищення формату співпраці з Альянсом поки що не справджуються. Генсек НАТО сказав, що для початку Київ і Брюссель можуть співпрацювати на існуючій базі, тобто за схваленим іще три роки тому Планом дій. Фактично це означає заморожування відносин на нинішньому етапі. За своєю суттю вони можуть поліпшуватися, однак інституційно жодні зміни не передбачені.
Чи виправдав очікування Президент? Як для самого Ющенка — багато в чому його виступ можна вважати революційним. Можна згадати, що в інавгураційній промові він жодним словом не обмовився про інтеграцію до НАТО. В уряді можна було спостерігати різнобій позицій міністрів щодо майбутнього відносин із Альянсом: спершу міністр оборони говорить про несвоєчасність питання про вступ до НАТО, потім міністр закордонних справ заявляє про необхідність інтеграції як до НАТО, так і до ЄС, прем’єр узагалі говорила про вступ до Альянсу разом України й Росії... Сигнали, які подала Україна НАТО, досі доводиться вичитувати між рядками. Віктор Ющенко так і не спромігся — принаймні публічно — заявити: Україна виступає за членство в НАТО. За оцінкою політика та дипломата Антона Бутейка, українська влада поки що не відмовилася від евфемізмів у своїй риториці. Ці евфемізми у свою чергу можна інтерпретувати по-різному. Хоча не виникає жодних сумнівів, що саме хотів сказати Віктор Ющенко, заявляючи: «Ми погодились із необхідністю виведення відносин Україна-НАТО на якісно новий рівень. Україна чітко висловила свою позицію про готовність приєднатися до Плану дій щодо членства». До цього документа приєднуються ті держави, які, зрозуміло, прагнуть приєднатися в майбутньому до Альянсу. Незрозуміло, втім, чому Президент, окреслюючи часові рамки приєднання до ПДЧ, заявляв про «кілька років». У форматі ПДЧ вже давно працюють балканські країни, рівень готовності яких до членства в НАТО викликає не менше запитань, аніж України (приміром, Македонія). Серед членів НАТО — Болгарія та Румунія, в яких так само не завершене реформування збройних сил (не говорячи про низку проблем у багатьох інших сферах). Питання готовності України про приєднання до ПДЧ просто вже не повинно стояти... Саме на цьому мав би наголошувати Президент Віктор Ющенко. Власне, виконання цього документа і стане індикатором готовності України до членства. Відтягувати приєднання до ПДЧ означає відтягувати і членство в Альянсі. У середньому його реалізація займає до п’яти років. Це чималий строк для досягнення необхідних критеріїв. Тим більше, що нове керівництво має намір досягнути необхідних критеріїв для початку переговорів про членство в ЄС вже через три роки... (А варто зазначити критерії на вступ до ЄС набагато суворіші, ніж до НАТО, бо вимагають більш жорстких реформ в економічній сфері).
Дуже схоже на те, що питання підвищення формату співпраці переносять «на потім» через можливу негативну реакцію Росії. Представники сусідньої держави на різних рівнях уже заявляли про своє несприйняття членства України в НАТО. Однак чи намагався на сьогодні хтось переконати Москву у вигідності інтеграції Києва з Альянсом? Показовою є заява колишнього прем’єр-міністра Євгена Марчука, фахівця з євроатлантичної проблематики в інтерв’ю українській редакції Бі-Бі-Сі: «Не треба бути аж таким далекоглядним, щоби не помітити активної співпраці Росії з НАТО у порівнянні з тим, що на сьогодні маємо ми й матимемо у найближчому майбутньому... Росія проти вступу розширення НАТО... Безумовно, це треба враховувати. Але в якій формі Росія буде цьому протидіяти — це вже питання до вищої української влади й особисто до Віктора Ющенка».
Продовження теми на стор. "День планети"
