Між Києвом і Брюсселем після торічного шпигунського назріває дипломатичний скандал. Якщо раніше скандал спровокувала СБУ, то цього — українське МЗС, яке вважає, що заяви Посла ЄС в Україні Жозе Мануеля Пінту Тейшейри не відповідають тому, що можуть дозволити собі дипломати. «В МЗС України із зростаючим здивуванням спостерігають за публічними висловлюваннями Посла ЄС в Україні Жозе Мануеля Пінту Тейшейри, які з кожним місяцем усе менше відповідають тому, що, за усталеними в міжнародному спілкуванні традиціями, можуть дозволити собі дипломати», — заявили в Департаменті інформаційної політики Міністерства закордонних справ України.
Тим часом в Європейському Союзі вважають невиправданими й необґрунтованими «напади» Міністерства закордонних справ України на порядність і професіоналізм Посла ЄС в Україні. Про це позавчора заявила речниця поважного представника ЄС у справах зовнішніх відносин та безпекової політики Кетрін Ештон Майя Кочіянчич, повідомляє прес-служба Представництва ЄС в Україні.
Незрозуміло, навіщо Києву ще один скандал з ЄС, тим більше на тлі дипломатичної сварки між Білоруссю і Євросоюзом. Як відомо, днями ЄС запровадив нові візові санкції проти білоруських урядовців. Якщо для Мінська суперечки з Брюсселем стали звичним явищем за часів правління Олександра Лукашенка, то нашій країні, яка прагне інтегруватися в ЄС і підписати вже підготовлену Угоду про асоціацію, мабуть, таки недоречно ускладнювати відносини з євроспільнотою.
Викликає тривогу повідомлення мас-медіа, згідно з якими 13 лютого в деяких українських інтернет-ЗМІ було опубліковано не менш як п’ять матеріалів, що містять жорстку критику на адресу посла, із банерною рекламою їхнього розміщення. У представництві ЄС ці матеріали вважають «проплаченими», зазначає «Коммерсант-Украина». Співрозмовники газети у виданнях, що розмістили ці тексти, підтвердили, що це відбувалося на правах реклами. Окрім того, джерело видання в МЗС на умовах анонімності підтвердило причетність зовнішньополітичного відомства до розміщення деяких текстів, що викликали стурбованість ЄС.
Директор департаменту інформаційної політики Міністерства закордонних справ України Олег ВОЛОШИН в інтерв’ю «Дню» заперечив причетність відомства до названих вище банерів. Разом з тим він сказав, що Тейшейра перетворився на учасника внутрішньополітичної боротьби в Україні, що саме по собі дивно й не відповідає дипломатичній практиці. «Тому ми так відреагували. Не на конкретне висловлювання, а на сукупність його висловлювань за останні півтора роки. Якщо сприймати таке ставлення, то завтра ми прийдемо до ситуації, як у Китаї в кінці ХІХ століття, коли група послів ходила й вказувала урядові, які рішення ухвалювати, а які — ні. Це ненормально. Або можна взяти часи Османської імперії, коли посол був на рівні міністра, приходив і давав поради керівництву країни. Ми готові співпрацювати. Але коли людина робить заяви в публічному просторі і, більше того, дозволяє собі брати участь у дискусіях на рівні з українськими політиками — це для нас неприйнятно», — сказав Волошин.
Досить обережно прокоментував дії українського МЗС відносно посла ЄС колишній глава цього відомства Володимир ОГРИЗКО. За його словами, є певні правила, яких дипломатичні представники не мають права порушувати, — це називається втручання у внутрішні справи країни перебування. При цьому пан Огризко зазначив: не існує чітких визначень, що вважати внутрішнім втручанням і які дії можна трактувати як утручання. «Тут чітких визначень немає, і тому це дає кожній зі сторін можливість трактувати ситуацію по-своєму. Якщо говорити про конкретні речі, то тут, мені здається, кожен дипломат сам має визначити правильну тональність своїх — особливо публічних — виступів. Як кому це вдається — питання до кожного конкретного дипломата», — підкреслив екс-голова МЗС. Він не дав чіткої відповіді на те, чи були підстави для такої заяви МЗС щодо пана Тейшейри. «Коли нині покійний Посол РФ в Україні дозволяв собі щодо керівників нашої держави робити висловлювання, які, на думку МЗС, виходили за межі дипломатичної практики, його викликали в МЗС і заявляли протест», — сказав Огризко. Ще дипломатичніше він дав відповідь на запитання: чи піде цей демарш МЗС України щодо посла ЄС на користь нашим відносинам із Євросоюзом, куди ми прагнемо інтегруватися?
— Крім дипломатичної практики, є політична доцільність. І тут у кожній конкретній ситуації влада чи керівництво країни перебування вирішує, якою мірою той чи той демарш сприятиме чи не сприятиме досягненню тієї чи іншої політичної мети. У цьому контексті, зважаючи на нашу зацікавленість ще до кінця цього року підписати Угоду про асоціацію, на мою думку, можна було вибрати непублічну форму доведення стурбованості української сторони до європейських чиновників, — сказав екс-міністр.
Тим часом головний редактор «Нової Східної Європи» Анджей БЖЕЗІНСЬКІ, коментуючи ситуацію щодо Посла ЄС в Україні, сказав «Дню» таке: «Мені здається, якщо в країні є свобода слова, то хай посли говорять, що вони хочуть. На мою думку, посол не говорив якихось неправильних речей, мабуть, лише радив українцям, як рухатися до Європи. У цьому я не бачу нічого поганого чи небезпечного. У нас зараз велика історія з послами в Білорусі. І було б дуже недобре, якби Україна більше нагадувала Білорусь, ніж інші нормальні країни. Було б добре, якби українська влада подумала, як треба ставитися до послів ЄС, але не треба брати прикладу з пана Лукашенка».
Хочеться вірити, що офіційний Київ не бажає опинитися на місці Лукашенка. Через дії білоруського лідера країна вступила в повномасштабну дипломатичну війну, сказав «Дню» лідер Об’єднаної громадянської партії Анатолій ЛЯБЕДЬКА, Мінськ. За його словами, відкликання послів ЄС для консультацій — це дуже жорсткий захід, після якого наступить розрив дипломатичних відносин. «Лукашенко може своєю політикою дійти до того, що просто змусить ЄС увести не лише візові чи фінансові санкції щодо певних осіб, а й розглянути введення фінансових санкцій, що боляче вдарить по країні, яка останнім часом мала дуже високу динаміку зростання товарообігу з ЄС».
Слід звернути увагу й на інформаційний аспект дипломатичного скандалу між Києвом і Брюсселем, у якому відіграють певну роль і українські ЗМІ. Якщо виявиться правдою, що деякі мас-медіа за гроші розміщують статті проти послів, тоді постає питання професійної етики журналістів, що йдуть на це. До питання про те, чи повинні українські журналісти мати громадянську позицію. І якраз той випадок, коли свобода слова протистоїть свободі слова, ринок заперечує ринок, а демократія розмиває демократію.
