Дивно, але здавалося, що китайських громадян-нелегалів майбутнє примусове повернення на батьківщину нібито зовсім не непокоїло. Їх 57 осіб, вишикуваних за командою, як на якійсь «піонерській зірниці», чітким квадратом. Співробітниця прикордонної служби зачитує імена з паспортів. Тi, кого назвали, покидають стрій і невеликими групками проходять через рамку металошукача головних повітряних «воріт» столиці, аеропорту «Бориспіль». При цьому в лавах депортованих панує веселий (?!) гамір, хтось із решти час від часу жартує своєю, незвичною слов’янському вуху, мовою. Більшість із них на ці жарти радісно реагує. Дивно, однак... На тлі того, що багато з них залізли в борги (а це сума в кілька тисяч доларів), щоб лише дістатися до жаданого Заходу через Україну. Повернення на батьківщину загрожує тим, що борги доведеться віддавати...
Четверо депортованих грузинів, які вирушать додому найближчими днями (чекатимуть свого рейсу в спеціальних приміщеннях аеропорту), поводяться менш спокійно. «Не вийду з машини, поки не перестанете знімати мене на камеру. На камеру я вже надивився», — натякнув на своє багатомісячне примусове ув’язнення один із доставлених до «Борисполя» «гостей» (адже з’ясування особи часом може зайняти до п’яти і більше місяців) Проте, як затверджують офіцери Держприкордонслужби, умови утримання в притулках для тих, хто незаконно в’їхав до країни, — більш ніж пристойні. Принаймні група китайських громадян, яка поверталася вчора додому, вельми тепло махала на прощання прикордонникам. Подейкують, китайці радісно реагують і на якість тієї їжі, яку подають у нас у подібних притулках. І, за словами офіцера прикордонслужби Олега Бойка, траплялися зовсім казусні випадки. Коли група затриманих китайських нелегалів, яких готували до депортації... сиділа та виспівувала «Рідна мати моя».
...Це добре, напевно, що навіть за таких сумних обставин у когось прокидається почуття гумору. Адже зрозуміло, що не просто так зриваються всі ці люди з насиджених місць, ідуть на ризик, платять чималі гроші посередникам за нелегальну «переправу». Щоправда, Україні все це, за оцiнками українських прикордонникiв, обходиться приблизно в 40—100 гривень утримання однієї людини на добу. І десь у середньому 400 у.о. — на депортацію.
У скільки обходиться державі боротьба з нелегальною міграцією? Чому зростає кількість нелегалів із Грузії? Чи стала привабливішою Україна для іноземців після революції? Ці та інші запитання — в інтерв’ю з Андрієм ФЕДОСЄЄВИМ, начальником відділу по роботі з іноземцями Департаменту охорони державного кордону адміністрації Державної прикордонної служби України.
— Якою є загальна ситуація з потоками нелегальної міграції через українські кордони? Усі попередні роки прикордонники звітували про збільшення кількості нелегалів. Чи змінилася ситуація сьогодні?
— Тенденція зростання потоків нелегальної міграції досі має місце. Але нині відбувається, так би мовити, «реструктуризація» складу нелегалів. Так, за перші п’ять місяців цього року прикордонниками було затримано 2437 іноземців-правопорушників. За аналогічний період минулого року — 1944 особи. Отож, маємо зростання в 1,3 раза. Показово, що із країн так званого міграційного ризику (такі країни, як Афганістан, Пакистан, Індія, Сомалі та інші) спостерігається зменшення прибуття нелегалів у півтора разу. Водночас із інших держав — у першу чергу з країн колишнього Радянського Союзу — відбувається збільшення затримань незаконних мігрантів. У цьому році їхня кількість становила 1977 осіб, а торік — 1174. Збільшення — майже у два рази. Прикордонники затримують здебільшого громадян Грузії та Російської Федерації (мешканців Чечні).
— Йдеться про нелегалів, які використовують Україну як перевалочний пункт чи є бажаючі залишитися в Україні?
— Абсолютна більшість цих людей прагне потрапити до держав із високим рівнем економічного розвитку, переважно — до країн Західної Європи, а також — до скандинавських держав.
— Можна часто почути, що після помаранчевої революції Україна стала привабливішою для громадян із країн зі слабкою демократією. Наприклад, публікації із закликом їхати до України можна читати в російських мас-медіа. Чи спостерігається наплив таких іноземців до нашої країни?
— Ні. Ми не помічаємо. Я б не сказав, що помаранчева революція вплинула на потоки нелегальної міграції. Зараз у нас набирає силу інший фактор. Як відомо, Україна приєдналася до Конвенції ООН про біженців, тобто взяла на себе міжнародні зобов’язання про надання притулку особам, які підпадають під статус біженця. На сьогодні ми маємо значне збільшення осіб, які висловили бажання залишитися в Україні й отримати на території нашої держави статус біженця. За п’ять місяців уже 330 осіб подали заяви про надання їм статусу біженця.
— Які причини прибуття нелегалів із Грузії? Це громадяни, які мешкають в Абхазії та Південній Осетії?
— Не тільки. У Грузії скрутне економічне становище: зарплати дуже низькі, люди практично нічого не отримують і не мають можливості утримувати сім’ю. Тому багато грузинів сьогодні мігрують, — це трудова міграція в чистому вигляді. Вони всі прагнуть потрапити до країн Євросоюзу.
— Східна ділянка кордону України залишається досі найбільш «дірявою»?
— Не можна сказати, що вона — найбільш «дірява». Але я можу визнати, що на сьогодні понад 70% порушників державного кордону затримують на західній ділянці, яка залишається більш облаштованою в інженерному відношенні, з потужнішою системою охорони. На східній ділянці цей процес також проходить дуже активно: прикордонники втілюють декілька проектів за участі міжнародних організацій — як урядових, так і неурядових. Їхня мета — кардинальне поліпшення технічного рівня охорони східної ділянки.
— Розширення Євросоюзу, а отже, і зміцнення західного кордону України торік, схоже, жодним чином не вплинуло на потоки нелегалів. Чи є у вас дані, скільком нелегалам вдавалося прослизнути через український кордон, однак їх відловлювали ваші колеги із Угорщини, Словаччини чи Польщі?
— Не готовий надати такої статистики. Цей аналіз практично неможливо провести через чималу кількість чинників. Але я можу сказати, що Польща, Словаччина, Угорщина одностайно висловлюють думку, що стан охорони державного кордону дуже зміцнився на західній ділянці й вони сьогодні затримують набагато менше незаконних мігрантів із території України, аніж у минулі роки.
— Із 1 вересня між Росією та Китаєм буде скасовано візовий режим. Чи не прогнозуєте наплив китайських нелегалів?
— Прогнозуємо, й це логічно. Навіть наявність візового режиму не становила великої проблеми для китайських громадян, аби потрапити на територію нашої держави. Проте все-таки певний фільтр існував. Неможливо підрахувати, яка кількість тих китайців, що потрапляють на територію Росії, прагнуть потім поїхати до країн Західної Європи. Але можна спрогнозувати: коли після 1 вересня буде встановлено безвізовий режим перетину кордону між РФ і КНР, значне збільшення спроб порушення державного кордону України з боку китайських громадян цілком очевидне. Знову ж таки — задля подальшого слідування до західних країн.
— Як би ви оцінили співпрацю зі своїми російськими колегами? Немає нарікань щодо охорони ними спільного кордону? Можливо, якби вони працювали краще, то менше нелегалів потрапляло б і на територію України...
— Думаю, про нарікання тут говорити недоцільно, тому що з російськими колегами у нас дуже тісна співпраця. У нас можуть бути різними пріоритети, але, гадаю, із Росією нам вдасться створити потужну систему контролю за потоками незаконних мігрантів. Тоді і проблем буде менше. Я б не говорив про погану роботу російських прикордонників. Результати аналізу, який ми періодично проводимо, показують, що більшість іноземців, яких затримують в Україні без будь-яких документів, на території Росії якраз перебували легальним шляхом: із паспортами, візами і т.д. Навіть при дуже великому бажанні допомогти Україні російські прикордонники не могли б відмовити усім громадянам-іноземцям у в’їзді, якщо в них є законні підстави для перетину кордону.
— Яку частину бюджету «проїдає» нелегал на території України? Як відбувається забезпечення роботи пункту тимчасового утримання нелегалів у Закарпатській області?
— Я би не ув’язував це з коштами, які ми витрачаємо на нелегалів. Створення в Павшині пункту тимчасового утримання іноземців — вимушений захід унаслідок повільної роботи Державного комітету у справах національностей та міграції стосовно виконання доручень керівництва держави. Президентський указ 2002 року передбачав, що ще до кінця 2003 року буде відкрито три пункти тимчасового перебування іноземців. Однак Держкомнацміграції, на який і було покладено це завдання, не зробив цього, і ми були змушені виходити з ситуації самотужки. Тому й прийняли в оперативне підпорядкування колишнє військове містечко, підключили міжнародні неурядові організації, з їхньою допомогою облаштували його. Щодня ми там утримуємо фактично до 350 осіб... Передача цього пункту до юрисдикції Держкомнацміграції є логічним завершенням завдань уряду. Ми самі проявили ініціативу, а зараз допомагаємо комітету виконувати завдання уряду.
Стосовно коштів, які виділяються на видворення нелегалів, то в цьому році держбюджетом передбачена сума в один мільйон гривень. За великим рахунком, цієї суми недостатньо, тому ми активно працюємо з посольствами, які могли б знайти родичів затриманих, аби ті проплатили повернення на батьківщину затриманих. Також відбувається видворення за рахунок тієї юридичної або фізичної особи, яка запросила нелегала на територію України. Існує багато схем в’їзду в Україну незаконних мігрантів. Якщо, приміром, прибуттю нелегала «посприяла» туристична фірма, то ми намагаємося таку фірму віднайти, аби видворити порушника за її рахунок. У принципі нам це вдається: близько 25% від усіх затриманих мігрантів видворяються за рахунок туристичних фірм або осіб, які запрошують іноземців в Україну.
