Класичного адмінресурсу як такого (тиску на виборців, залякування з боку посадових осіб) на цих виборах поки не спостерігається. Можливо, розучилися їм користуватися, а можливо, в Україні таки перемогла демократія... Найбільша проблема цих виборів, на думку голови Комітету виборців України Ігоря Попова, це поєднання головами адміністрацій своїх обов’язків з діяльністю керівників виборчих штабів. Про це він заявив на круглому столі, який відбувся днями в РБК.
Проте далеко не всі учасники круглого столу були згодні з такою оптимістичною і, можна сказати, поблажливою оцінкою передвиборної ситуації. Неабияка й досить емоційна дискусія зав’язалася між колишнім главою ЦВК Михайлом Рябцом (нині радником прем’єр-міністра) і юристом НУ НС Валерієм Карпунцовим. Пропонуємо її вашій увазі.
Михайло РЯБЕЦЬ , экс глва ЦВК:
— Сьогодні чомусь в засобах масової інформації ми зовсім не чуємо, що в переважній більшості західних і центральних районах України виборчі штаби окремої політичної сили очолюють чиновники з місцевих державних адміністрацій. Це при тому, що ми кілька тижнів чули від різних високопосадовців Секретаріату Президента України про заходи, які будуть вжиті для усунення адміністративного ресурсу. Тобто було сказано, що всі радники Президента, високі посадовці місцевих державних адміністрацій не беруть участі в цих виборах в якості кандидатів у народні депутати України. Мені аж серце зігріла така інформація. Але сталося не так, як гадалося.
Ми бачимо, що безсоромно, цинічно, зухвало ці чиновники сьогодні хизуються тим, що мають можливість долучитися до грубого порушення положень виборного законодавства і очолювати передвиборні штаби.
Я вам скажу, що не бачу великої загрози для їхніх опонентів в цьому, оскільки чим більше вони будуть «обстоювати» інтереси певних виборчих сил, тим більше народ буде чинити супротив на виборчих дільницях у кабінках для голосування.
Але скажіть будь-ласка, чого тільки коштують тисячі біг-бордів, які встелили всі регіони України із соціальними ініціативами Президента, які з’явилися з початку передвиборної кампанії. Таке враження складається, що у нас не Президент, а людина, яка балотується на високу посаду і обіцяє, що вона буде робити, якщо переможе на виборах.
Мене цікавить таке запитання, а хто оплачує ці біг-борди? За рахунок кого вони розташовані на території України?
Окрім того ми бачимо останнім часом, що у нас з’явився новий олігарх меценату — це Президент України, який щодня обдарює, то ветеранів, то районі лікарні новими автомобілями. А в мене, як у пересічного громадянина виникає запитання? За який кошт це благодійництво? Тим більше під час виборчої кампанії під знаменами однієї з політичних сил.
Ми з вами свідки того, як у 2004 році прихованою камерою було відзнято виступ одного з проректорів рівненського вузу, який агітував за одного з кандидатів в Президенти України. Впродовж кількох тижнів всі засоби масової інформації транслювали цей сюжет. Це було щось таке надприродне. Але що робиться зараз: в телеефірі, на вулиці, в суспільстві?
Я б не хотів говорити про роль судів, але хочу звернути вашу увагу, що мені довелося аналізувати, як фахівцеві-юристу (я сподіваюся, що можу назвати себе фахівцем в галузі виборчого права) рішення судів різних рівнів стосовно розгляду окремих виборчих спорів. Я думаю, що всім цим рішенням і суддям, які підписували ці рішення, ще буде дана належна оцінка. І сумно мені сьогодні констатувати, що на превеликий жаль може статися так, що результати виборів в Україні буде встановлювати не Центральна виборча комісія, а судова влада, як це сталося в 2004 році.
Валерій КАРПУНЦОВ , перший заступник керівника Департаменту з питань юридичного забезпечення НУ НС:
— Стосовно, біг-бордів, подарунків і меценатства. Нещодавно було перше вересня і всі дітки йшли в школу. І практично всі телеканали показали сюжет, як Віктор Янукович як прем’єр- міністр — дарує ноут-буки, дарує цінні подарунки школі... Це дуже приємно, це дуже похвально. І казав колись Президент: «Беріть». І коли Президент дарує прапор і букварики, ви закидаєте адмінресурс.
Щодо бігбордів... Трансляція неповноважної Верховної Ради, яка немає права засідати, далеко більше коштує ніж ті бігборди з соціальними ініціативами Президента. І немає права колишній голова Верховної Ради писати листи на телерадіокомпанії з вимогою транслювати її, за мій кошт, за ваш кошт цю сесію.
Також я не зовсім згоден з КВУ щодо відсутності класичного адмінінресурсу. Наведу яскравий приклад: ми всі свідки стосовно історії з псевдо «Порою». Це не класичний адмінресурс? А стосовно заяв Міністра юстиції, який є кандидатом у депутати, який не пішов у відпустку, який публічно захищає протиправні дії?
Стосовно інших членів уряду я не буду звинувачувати їх в застосуванні адмінресурсу. Ми всі будемо спостерігати їх діяльність, будемо мати можливість спостерігати, хто на чому їздить, хто яким зв’язком користується. Ми всі бачимо рекламу Соціалістичної партії, де представники СПУ виступають не як кандидати, а як міністри. Жодного слова про те що вони кандидати. Жодного слова про вибори....
Стосовно голів адміністрацій. Моя позиція — якщо ви впіймали глову адмінітсрації на факті, будь-ласка реагуйте. Наведіть мені конкретний факт як з Лавриновичем, як з Верховною Радою...
Я хотів би підняти ще таке питання. А ЦВК? Чи можемо ми розцінювати певні дії Центвирчкому, як адміністративний ресурс? Коли ми не бачимо об’єктивності, а бачимо упередженість. Не бачимо аналізу, не бачимо виконання вимог закону. Чи є це адмінресурс? Чи є це належне виконання обов’язків членами ЦВК. Це досить серйозне і, я вважаю, дискутивне питання.
