Відбулася подія, яка може привести до об’єднання двох православних церков — Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) й Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП). У Києві відбувся Архієрейський собор і засідання Патріаршої ради УАПЦ. У Соборі взяли участь усі архієреї (крім архієпископа Ігоря Ісіченка, якого Собор УАПЦ виключив зі складу своєї ієрархії) і члени Патріаршої Ради цієї церкви. Особливо важливим і знаменним є те, що на засіданні був присутній також Патріарх Київський і всієї України-Русі Філарет. Обговорювалося одне питання — можливості, шляхи й умови об’єднання УАПЦ і УПЦ КП в одну Православну церкву.
Собор УАПЦ прийняв рішення в найкоротший термін провести єпархіальні збори в кожній єпархії УАПЦ, на яких мають бути обговорені питання об’єднання, а також скликати (наприкінці серпня) наступний Архієрейський собор для прийняття остаточних рішень. Варто зазначити, що Архієрейський собор УАПЦ висловив міркування про необхідність участі в об’єднавчому процесі митрополита Сабодана — предстоятеля Української православної церкви (МП), але це, вважаймо, з царини фантазії. Було прийнято також рішення запросити представників Вселенського патріарха для прийняття активної участі у процесах об’єднання українських православних церков, які мають відбуватися згідно з канонами Православної церкви.
Отже, попри всі перешкоди та негаразди, дві наші православні церкви таки стали на шлях, який може привести до об’єднання двох церков у одну. Може привести — але лише за наявності щирої доброї волі, при повазі до проблем іншої сторони, при нехтуванні незначних розходжень, а головне — за наявності та врахування таких факторів, як «компроміс», «інтелігентність» і «благо України».
Для прояснення ситуації газета «День» звернулася до патріарха Київського і всієї України-Русі Філарета з проханням прокоментувати як те, що відбулося, так і те, що може відбутися. На думку Його Святості, найгірше в усякій справі — це зволікання та нерішучість. І тільки для того, аби затягнути процес, деякі ієрархи УАПЦ пропонують аж ніяк не реальні проекти об’єднання. Такі, наприклад, як пропозиція запросити предстоятелем майбутньої об’єднаної церкви митрополита Всеволода (США, Константинопольський патріархат) — не беручи до уваги такі обставини, як те, що митрополит Всеволод є громадянином іншої держави, ієрархом закордонної церкви, а до того ж — абсолютно ознайомленим із українськими реаліями. Іншими словами — піднімати «на щит» митрополита Всеволода можуть лише ті особи, які не бажають рахуватися з реаліями й не хочуть використовувати існуючі можливості.
Але хто має стати патріархом у випадку, коли об’єднання відбудеться? На думку патріарха Філарета, це повинен бути вибір (таємне голосування) з двох предстоятелів тих церков, які об’єднуються. Іншими словами — вибір між митрополитом Мефодієм (УАПЦ) та патріархом Філаретом (УПЦ КП). Якби трапилося диво й об’єднувалися б три церкви, то вибір робився б серед трьох предстоятелів православних церков. Патріарх Філарет запропонував також, щоб Акт об’єднання було проголошено на Об’єднавчому соборі, у присутності єпископату та духовенства обох церков.
Київський патріархат дуже зацікавлений у тому, щоб об’єднання відбулося без зволікання; задля цього патріарх Філарет не ставить перед духовенством УАПЦ жодних умов. Вірніше, одну умову — визначитися, сказати «так» чи «ні» об’єднанню. Тому що вкладати довгий список умов служить тільки одному — зволіканню й небажанню.
Як зміниться структура УАПЦ у випадку об’єднання з Київським патріархатом? Патріарх Філарет вважає, що після об’єднання всі архієреї залишаться на своїх єпархіальних кафедрах, а всі священики — у своїх парафіях. Ніхто нікого не буде зміщати чи переставляти. Варто нагадати, що за чисельністю парафій УАПЦ є в кілька разів меншою за Київський патріархат, до складу якого сьогодні входить майже чотири тисячі парафій.
Патріарх Філарет розповів, що на Соборі минулого тижня обговорювалося також питання анафеми, якій його піддала Московська патріархія. Анафеми, що, нібито, може стати перешкодою участі патріарха Філарета у виборах предстоятеля об’єднаної церкви. Патріарх, проте, нагадав єпископату УАПЦ, що більшість його членів отримали єпископські свячення з рук саме Філарета, а ці єпископи, у свою чергу, висвятили чимало парафіяльного духовенства. Головним, однак, є те, що та «анафема» є неканонічною, бо була актом чисто політичним, а не церковним.
