23 серпня цього року Європа вперше вшановувала пам’ять жертв нацизму і сталінізму (більш детально читайте «День» за 21 серпня, № 147-148). Як відомо, парламенти країни Балтії, слід за резолюцією ОБСЄ, почергово прийняли рішення про вшануванню пам’яті жертв двох тоталітарних режимів.
25 серпня в СБ України пройшов круглий стіл: «Злочин Геноциду-Голодомору 1932 — 1933 рр. в Україні», де експерти-правники дали правову оцінку подіям 76-річної давнини. Як зазначив на початку зустрічі голова СБУ Валентин Наливайченко: «Цей круглий стіл приурочений Міжнародному Дню пам’яті жертв нацизму і сталінізму, який за рішенням Європейського парламенту відзначається світовою спільнотою щороку 23 серпня. Значущим є те, що резолюцією ОБСЄ репресії сталінізму прирівняні до злочинів нацизму. Вже надано історичну та політичну оцінки подіям Голодомору в Україні 1932 — 1933 років, у тому числі й парламентами багатьох країн світу. На законодавчому рівні Верховною Радою України відповідно до ст.1 Закону України «Про Голодомор 1932 — 1933 років в Україні» від 28 листопада 2006 року Голодомор визнано геноцидом Українського народу. На часі дати і юридичну оцінку цьому злочину. Це був злочин проти людяності, проти усіх людей у всіх країнах».
Нагадаємо, 22 травня 2009 року СБУ порушила кримінальну справу за фактом геноциду в Україні у 1932 — 1933 роках, тобто за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 442 Кримінального кодексу України. Наразі, під час круглого столу було повідомлено, що у 25 областях створено спеціальні слідчо-оперативні групи. Робота ведеться по різним напрямкам.
Досудовому слідству вже стало відомо про кількість репресованих громадян, які «організовували саботаж та зрив хлібозаготівельних кампаній», про боротьбу української інтелігенції зі сталінським режимом у 1932 — 1933 рр., про проведення органами ДПУ політичних репресій проти національних управлінських кадрів. Знайдено документи, які свідчать про те, що зерно вивозили за межі України під приводом допомоги іншим країнам, і це в той час, коли українці гинули від голоду. Загалом, на сьогоднішній день в регіональних органах СБУ оглянуто та долучено до кримінальної справи 1378 архівних документів, у Галузевому державному архіві СБУ — 400 документів.
Архіви засвідчують страшні факти. В знайдених на Харківщині документах говориться, що щоденно до моргу Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи надходило від 130 до 303 трупів, серед них багато дітей. Документи свідчать, що протягом 1933 року до Харківського судово-медичного моргу надійшло 8 тис. 940 тіл померлих людей, з яких у 6021-го — причиною смерті був голод.
У Дніпропетровській області встановлено розпорядчі документи про заборону торгівлі хлібом та будь-якої продукції, узагальнені списки колгоспів, сільрад, голів районів занесених на «чорну дошку», акти про вилучення у сільського населення не тільки всього продовольства, а й одежі, реманенту, меблів.
На даний час, по кожному населеному пункту, району та області України процесуально оформляється інформація про кількість жертв від голоду. Найбільше людей померло в центральних та східних регіонах України. У Дніпропетровській області виявлено 57 масових поховань людей, загиблих під час голодного мору; Житомирській — 2; Кіровоградській — 3; Луганській — 90; Миколаївській — 30; Полтавській — 273; Харківській — 206; Хмельницькій — 35. Загальна кількість похованих становить сотні тисяч. Також є документи, які підтверджують, що радянська влада приховувала від громадськості та міжнародної спільноти інформацію про голод в Україні.
Дуже важливими для слідства є свідки тих подій. Так, зараз встановлюються та допитуються свідки, які є очевидцями геноциду та ті, що з розповідей та спогадів своїх батьків, родичів і знайомих володіють інформацією про систематичні репресії, проведення «розкуркулення», запровадження натуральних штрафів, постійні обшуки з вилученням вже розданого хліба, всього продовольства та майна у людей, різке зростання у 1933 році масової смертності від голоду, непоодинокі випадки людоїдства та трупоїдства тощо.
Допитано 533 свідки у 17 областях: Вінницька — 20; Дніпропетровська — 50; Донецька — 10; Житомирська — 25; Запорізька — 35; Київська — 5; Кіровоградська — 64; Луганська — 12; Миколаївська — 56; Одеська — 27; Полтавська — 15; Сумська — 21; Харківська — 74; Херсонська — 44; Хмельницька — 15; Черкаська — 14; Чернігівська — 46.
Значущим є залучення до кримінальної справи матеріалів роботи спеціальної комісії конгресу США, що працювала на чолі з виконавчим директором Джейсом Мейсом до 1988 року. Мейс — один із перших, хто почав у голос говорити про Голодомор 1932 — 1933 рр. в Україні. Для цього він навіть переїхав в Україну, зокрема тривалий час працював у газеті «День». В матеріалах цієї комісії зібрані свідчення українських емігрантів, які пережили Голодомор в Україні у 1932 — 1933 роках. Також, проводиться робота по лінії українських посольств. Так, через МЗС України надіслані клопотання, запити в інші держави для надання наявних архівних дипломатичних документів, які стосуються подій в УСРР у 1932 — 1933 рр.
Отже, жодних причин ставити під сумнів правомірність порушення кримінальної справи Службою безпеки немає, підкреслив уповноважений України в міжнародному суді ООН Володимир Василенко. «Нам важливо довести не просто намір знищити велику кількість людей, а намір знищити українців як національну групу. Людей знищували не просто тому що вони люди, а тому що вони мали певну етнічну приналежність. Загалом, Голодомор — це тільки один етап на шляху знищення української нації. У ході цієї операції за допомогою штучно організованого голоду було завдано нищівного удару по українському селянству з метою фізично знищити питому частину нації, а отже підірвати її визвольний потенціал», — зазначив Василенко.
Присутній суддя Федерального суду претензій США Богдан Футей, спираючись на міжнародні приклади, зокрема, справи Боснії і Герцеговини проти Сербії і Чорногорії, пояснив, що в українському випадку теж можна висувати звинувачення окремій державі, тобто Радянському Союзу. Так, цієї держави вже немає, але це інше питання. «Порушити кримінальну справу Україна була зобов’язана, бо це її відповідальність перед міжнародним законодавством. Крім цього, конвенція строку давності усуває будь-які можливі внутрішні законодавчі обмеження щодо переслідування усіх звинувачених у вчиненні акту геноциду. Є дуже важливим, щоб сторона, яка стверджує про існування геноциду, доводила свій намір за допомогою переконливих доказів», — сказав пан Футей.
Натомість, в. о. голови Українського інституту національної пам’яті Ігор Юхновський вважає, що одним із основних об’єктів обвинувачення має стати не держава, а комунізм. Тому, має бути «чітко доведено злочин з умисного знищення української нації».
Головною ідеєю співголови Харківської правозахисної групи Євгена Захарова, було створення спеціального суду — трибуналу з чітко виписаним статутом. Саме він повинен розглядати кримінальну справу за фактом Голодомору. Крім цього, Захаров зазначив, що для судового процесу за результатами розслідування кримінальної справи необхідно змінити українське законодавство. Іншої думки дотримається один із ініціаторів звернення в СБУ щодо порушення кримінальної справи, народний депутат Григорій Омельченко: «Не треба розводити правову теорію, наша правова база, зокрема, кримінально-процесуальний кодекс дозволяє нам розглянути цю справу і поставити крапку. Так як це, наприклад, зробила Естонія».
Таким чином, бачення шляхів розслідування кримінальної справи по факту Голодомору 1932 — 1933 рр. в кожного правника різні, але мета в усіх одна — дати правову оцінку злочинам тоталітарного режиму. І безпідставними є окремі посилання на відсутність такої держави як СРСР і тих, хто ним керував, тому що міжнародна практика дає чимало прикладів засудження злочинців. Наприклад, Естонія розглянула вісім кримінальних справ і у судовому порядку засудила учасників — керівників у сфері безпеки та офіцерів міліції, які брали участь у масовій депортації естонських громадян до віддалених частин Радянського Союзу у 1949 році. Вісім осіб було засуджено, депортації визнали злочином проти людства, а Радянський Союз проголосили злочинним тоталітарним окупаційним режимом. Україна, поки що, потроху просувається шляхом засудження злочинів СРСР, і Голодомор — це тільки один із численних злочинів комуністичного режиму.
