Братська Білорусь почала ставитися до українських чиновників і політичних консультантів зовсім не по-братськи. У відповідь на розширення списку на небажаних персон із білоруських чиновників і бізнесменів з боку Євросоюзу Мінськ не випускає власних дисидентів і опозиціонерів за межі країни. Сам бацько Лукашенко пояснив це тим, що саме з подачі внутрішніх ворогів європейські країни не впускають наближених до влади. Більше того, Олександр Григорович погрозив, що білоруська влада складе свій список нев’їзних. Випробували його на громадянах України.
Днями до Білорусі не впустили українського медіаконсультанта Олега Хоменка, у зв’язку з чим парламентський комітет України з питань свободи слова і інформації зажадав від МЗС своєї країни висловити протест. «Ми вимагаємо від МЗС оцінити дії посольства України в Білорусі, яке не надало жодної допомоги Олегу Хоменку, і висловити протест проти дій білоруських прикордонників», — повідомив член комітету Андрій Шевченко. За його словами, Парламентський комітет з питань свободи слова і інформації написав три офіційні листи із цього приводу: у МЗС, Комітет із закордонних справ і в посольство Білорусі в Україні.
Як розповів Олег Хоменок, у столицю сусідньої країни він їхав «консультувати місцевий видавничий дім». При проходженні паспортного контролю в Мінську він дізнався, що занесений до списку осіб, яким заборонений в’їзд до Білорусі. Того ж дня літаком його відправили назад у Київ. При цьому посольство України в Мінську нічим йому допомогти не змогло. Хоменок пов’язує інцидент з тим, що він є радником з питань ЗМІ Internews Network — організації, діяльність якої в Білорусі заборонено. На сайті цієї компанії повідомляється, що вона займається організацією і проведенням тренінгів для медіа.
Подію можна списати на алергію білоруських властей до діяльності недержавних ЗМІ, відповідно їм не потрібен і консультант, тим більше іноземний. Але таке пояснення має досить загальний характер. Тим більше, що Україна жодних списків нев’їзних із Білорусі не складала і ніяк не пов’язана з рішеннями країн-членів Євросоюзу. Та й говорити про те, що в Україні така ж свобода слова і демократія, як у західній і центральній частині континенту, не доводиться. Звичайно, все пізнається в порівнянні. Те, що можуть дозволити собі журналісти в Україні, принципово неможливо не лише в Мінську, але й у Москві. Саме тому візити людей, пов’язаних зі ЗМІ, не вітаються і максимально можливим чином обмежуються. Але, швидше за все, справа не в журналістиці і медіаконсультантах. Проблема глибше і полягає в політиці і загальній ситуації у стосунках двох країн.
В умовах загальноєвропейської ізоляції бацька Лукашенко діє за прислів’ям: «Куди кінь з копитом, туди і рак з клішнею». Якщо Москва затіяла торговельні війни з Україною, то як же Мінську не пожвавитися і не слідувати прокладеному в Кремлі курсу?!
Іскрою в бочку з пальнім стало начебто необережне висловлювання заступника міністра сільського господарства і продовольства Білорусі Надії Котковець. Вона припустила можливість того, що позицію Росії щодо заборони на ввезення українських сирів буде підтримано. І хоча жодних офіційних кроків із цього приводу не було зроблено, у дещо знервованій обстановці відповідь з Києва надійшла негайно.
Наприкінці лютого Україна, посилаючись на чутки про появу в Білорусі випадків африканської чуми свиней, заборонила ввезення на свою територію білоруської свинини. Також був заборонений і імпорт молочних виробів — ветслужба України заявила, що кількість антибіотиків в білоруському молоці перевищує допустимий рівень в чотири рази. У помсту Білорусь заявила про плановану заборону ввезення на свою територію українського продовольства. До реалізації цієї загрози справа не дійшла, проте і Мінськ, і Київ зайнялися винаходом і реалізацією дрібних складнощів щодо один одного. Українські фахівці зачастили до сусідів з інспекціями і аудитами підприємств-експортерів і місцевої ветслужби.
Природно, що в Мінську запитали про допомогу свого старшого партнера по Митному союзу. У Россільгоспнагляді повідомили: «У квітні ми плануємо перевірки низки українських підприємств, що поставляють продукцію до Росії, у зв’язку з цим Департамент ветеринарного продовольчого нагляду Білорусі звернувся з проханням перевірити ще раз низку підприємств-постачальників до Білорусі». Планується перевірити близько 20 українських підприємств.
Продуктова війна завдає певних неприємностей Білорусі, але не дуже б’є по взаємному товарообігу. Частка постачань до України не перевищує 1% від усього продовольчого експорту. Для Мінська набагато важливіші хороші стосунки з Росією, в першу чергу через енергетичні та інші преференції. Йдеться про 2 млрд дол. і приблизно такого ж об’єму постачання продовольства до Росії. Зараз для президента Олександра Лукашенка, який перебуває практично у стані холодної війни з ЄС, підтримка Москви надзвичайно важлива. За таких умов бацько вирішив бути святішим за Папу Римського. Так він прокоментував причини, з яких доки не вдалося підписати угоду про перетворення ЄврАзЕС в Євразійський економічний союз, в інтерв’ю каналу Russia Today. «Ми були єдині у підписанні угоди (Москва і Мінськ. — Авт.). Казахстан відповів відмовою на наші пропозиції». Пряма вказівка на винуватця гальмування інтеграційних процесів. Вже б давно тісніше інтегрувалися, та ось Астана вередує і заважає. Москва про це не говорить зі зрозумілих причин, а бацька догідливо бере на себе цю незавидну роль. Преференції треба відпрацьовувати. Куди подітися, інакше буде те, що Білорусь пережила торік.
Зі свого боку, українська влада також демонструє твердість. Посольство України в Мінську повідомило, що візит до Білорусі прем’єр-міністра Миколи Азарова, який мав відбутися 22—23 березня, «переноситься на недовгий термін».
Зайняти таку позицію Києву тим легше, що сьогодні Білорусь є слабкою ланкою Митного союзу і ЄврАзЕС. Візит президента Януковича до Москви і його переговори там, як і передбачалося, носили ритуальний характер. Нічого досягти не вдалося, та і це за нинішньої розстановки сил як у світі, в СНД і стосунках двох країн просто неможливо. Дії української влади викликають усе більше роздратування у Москві. Було обіцяно синхронну ратифікацію угоди про вільну торгівлю Державною Думою і Верховною Радою. У російській столиці угоду ратифікували, в українській почали прискіпливо вивчати і ѓрунтовно готувати зауваження і особливу думку. Та і яка це зона вільної торгівлі, якщо більше 50 особливо важливих для українського імпорту і експорту товарів виключено. Інакше кажучи, ними вільно не торгуватимуть.
До цього слід додати і посилення репресій проти Юлії Тимошенко. Влада у Києві готується до того, що Європейський суд з прав людини винесе у її справі виправдувальний вердикт і зобов’яже відмінити вирок через порушення прав колишнього прем’єра. Але справа не лише в цьому. З Юлією Тимошенко пов’язані проблеми не лише з Брюсселем. Про них багато говорять, але за мірою важливості не вони визначальні. Москву вкотре попереджено і конкретно ново-старого президента Володимира Путіна, що він може стати об’єктом нападок через непомірні цін на газ та інші капості для українського експорту до Росії.
Прямо на ВВП нападати не будуть. Так, інформаційно і демонстрацією того, що Україна — не Росія. Поки що на обмеженому майданчику ток-шоу на трьох телеканалах. Заодно завжди є можливість показати Москві, що двері до Європи не зачинені остаточно і в руках президента Януковича залишається можливість піти на Захід. Аби діждатися правильних результатів парламентських виборів, а там і з Юлією Тимошенко щось можна буде вирішувати, якщо вона така дорога Брюсселю і Москві.
А щодо Білорусі Україна займатиме усе більш жорстку позицію. І безпосередньо через дії самого бацьки, але ще більше, аби показати Москві свою здатність також влаштувати неприємності. Зокрема й тому, що чим більше в Білорусі проблем із сусідами, тим більше їх у Росії з Білоруссю.
А ситуація в самій Білокам’яній зовсім не така, аби відмахуватися від усього, що відбувається поблизу. І стосунки з Києвом для Кремля набувають стратегічного характеру. Якщо зараз до парламентських виборів в Україні не змусити президента Януковича відступити, то після жовтня, з можливим ослабленням позицій у парламенті Партії регіонів і її союзників комуністів, західний вітер на берегах Дніпра може почати переважати над східним. І тоді Москві буде запізно кулаками махати.
