Національний банк і Кабінет Міністрів України пропонують Верховній Раді скоротити число суб’єктів підприємницької діяльності, які мають право на підставі агентських угод відкривати пункти обміну іноземних валют.
Заборона на здійснення обмінних операцій агентськими пунктами, вказується в пояснювальній записці до внесеного в парламент проекту, повинна посилити контроль над операціями з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти, запобігти ухиленню від сплати податків і забезпечити прозорість внутрішнього валютного ринку. Нацбанк зазначає, що сьогодні «практично будь-яке» підприємство може провести операції з обміну іноземних валют. За його даними, на 1 жовтня агенти зареєстрували 2257 пунктів обміну, на які припадає найбільша кількість порушень валютного законодавства, зокрема, підробка звітних документів перед поданням їх у банк (у зв’язку з непроведенням операцій через комп’ютерну систему), робота пунктів без дозволу НБУ або після розірвання агентської угоди з банком. Агентські обмінки становлять 57% у загальній кількості таких пунктів, але на них припадає лише 29% валютообмінних операцій. На думку НБУ, це свідчить про приховування доходів і ухилення від податків. Тому, пропонуючи заборонити агентські пункти, НБУ також посилається на рекомендації Міжнародної групи із протидії відмиванню брудних грошей (FATF). При цьому вважається, що нічого страшного не станеться, оскільки 75% таких пунктів працюють у п’ятьох найбільших містах України — Києві, Харкові, Донецьку, Львові та Одесі, де добре розвинута банківська інфраструктура. І, головне, Нацбанк вважає, що закриття цих пунктів не вплине на можливість здійснення фізособами валютно-обмінних операцій на території країни. На папері все добре і правильно.
З такою точкою зору згоден голова правління «Київської аудиторської групи» Вадим Лінник. На його думку, це не те питання, яке може вплинути на економіку, оскільки вже пройшов час, коли такі підприємства заробляли великі гроші. Хоч якщо зміниться ситуація на грошово-кредитному ринку, і з’являться якісь негативні процеси, тоді цей бізнес, вважає Лінник, знову буде цікавим. Чи не до цього йде підготовка?
Тим часом Інтерфакс-Україна зазначає, що на сьогодні маржа між курсом продажу і купівлі валюти в агентських пунктах у декілька разів менша, ніж у банківських обмінниках. Тобто, якщо банки монополізують цей сектор підприємницької діяльності, у громадян країни не залишиться іншого вибору, як звертатися за послугами саме туди, де вони коштують дорожче.
Мають сумніви стосовно намірів НБУ і експерти «Дня». Так, генеральний директор Асоціації сприяння розвитку приватного підприємництва «Єднання» Наталя Кожевіна впевнена, що при цьому може постраждати значний сектор малого бізнесу, а крім того, країна знову «отримає тіньові обміни — так ось мене в Одесі елементарно нещодавно «крутнули», коли терміново були потрібні гроші». А красти можуть скрізь, зокрема і працюючи в банківських обмінках, говорить Кожевіна.
Координатор проектів Інституту конкурентного суспільства Ксенія Ляпіна нагадала, що минулого разу, коли закривали незалежних обмінників, була точно така ж аргументація, як і зараз — тоді нам обіцяли, що після «реформи» роздрібного валютного ринку проблем, пов’язаних із його роботою, більше не буде. Пройшло три роки, говорить Ляпіна, але всі старі хвороби залишилися. «Як аналітик, на місці Нацбанку я поставила б собі запитання: а, може, ми не так вирішуємо ці проблеми?» — ділиться своїми сумнівами експерт. — Але НБУ працює все в тому ж напрямі». Як сказала «Дню» Ляпіна, Нацбанк в області валютного регулювання діє не терапевтичними, а хірургічними методами. На її думку, закриття агентських обмінок «абсолютно нерозумне рішення, яке призведе до погіршення для громадян можливостей в обміні валют і погіршить також можливості для того, щоб встановлювати за допомогою громадян реальну ринкову вартість валют, у тому числі й національної. Дуже важко буде зрозуміти, чи є попит на готівкову валюту, стверджує Ляпіна. Водночас банки, на її думку, вважають обмін готiвкової валюти дріб’язковою, невигідною і непотрібною справою, тим більше, що вона пов’язана з постійними перевірками і різними обмеженнями, і заробляють тільки на маржі. Банки, говорить Ляпіна, не побіжать заповнювати нішу, що звільнилася від агентських пунктів, а тому громадянам буде набагато складніше продавати і купувати валюту. А це означає, що, зібравшись, наприклад, у вихідний день на ринок, у вас буде вибір: або бігати шукати банківський обмінний пункт, перевіривши на собі рівень «розвитку банківської інфраструктури», або — йти до міняйл, ризикуючи бути «кинутими». Як у «старі добрі» часи першої половини 90-х.
