Завтра збірна України проведе чи не найважливіший матч відбірного турніру Кубка світу 2006 року проти збірної Греції. Двобій з чемпіонами Європи на їхньому полі може вже завтра дати відповідь на запитання, чи побачимо ми нарешті нашу команду у числі учасників фінального турніру світової футбольної першості. 2006 року, нагадаємо, вона відбудеться в Німеччині.
Для тих національних збірних, які на це претендують, розклад відбірного турніру поділяється на дві частини. Говорячи термінами гімнастів чи фігуристів, на «обов’язкову» та «довільну» програми. Під обов’язковою програмою слід розуміти ігри із командами, які заздалегідь поступаються у класі. Перемагати у таких зустрічах не завжди буває просто. Бо для «маленької» команди навіть нічия з одним із лідерів європейського футболу є історичною подією, заради якої слід віддати усі сили. У попередніх відбіркових циклах збірна України завжди втрачала очки в іграх із командами з нижньої частини таблиці. Саме цих очок не вистачало нашим футболістам, щоб хоча б раз пройти до фінального турніру. Суботня переможна гра проти Казахстану, яка зовні здалася легкою, була саме із розряду «обов’язкових». Таких, без яких годі і мріяти про поїздку на світовий фінал 2006 року.
За багатьма ознаками матч Україна — Казахстан нагадував призабуті вже часи всесоюзного футбольного чемпіонату, в рамках якого до Києва грати проти місцевого «Динамо» щороку приїжджала команда «Кайрат» із Алма- Ати. У цих зустрічах практично завжди фаворитами були кияни, а гості із далекого Казахстану намагалися якщо не перемогти, то хоча б не програти, якщо програти, то показати при цьому хорошу гру аби запам’ятатися вибагливій київській публіці. Уболівальники зі стажем пам’ятають кращих гравців того «Кайрату» різних часів. Це воротар Куралбек Ордабаєв, захисники Сеїльда Байшаков, Сергій Тимофєєв... Останній і привіз до Києва збірну своєї країни вже у якості тренера.
Як і у старі часи, співставляти рівень суперників було зайве. Різні за класом команди вирішать різні завдання. Сьогодні Україна бореться за перемогу у відбірній групі, а Казахстан мріє здобути хоча б одне очко у своєму дебютному сезоні серед європейських команд. Народу на трибунах «Олімпійського» у суботу було теж приблизно стільки ж, скільки ходило колись на матчі «Динамо» — «Кайрат», — не аншлаг, але понад половина місць зайнята. Для нашої збірної це був дуже хороший сигнал: чи не вперше в історії нашої національної команди десятки тисяч глядачів у Києві прийшли подивитися не на наших суперників, а на збірну України. Можливо тому, що проти Казахстану гарантовано мав грати Андрій Шевченко, кожна поява якого у Києві стає святом для шанувальників футболу.
Дехто може бути незадоволеним кінцевим підсумком гри Україна — Казахстан, мовляв, таку команду слід обігрувати з рахунком 5:0. Можливо, якщо саме таке завдання стояло перед нашою збірною, результат був би близьким до розгромного. Та чи потрібно це було нашій збірній?
На відміну від своїх найближчих переслідувачів, греків та турків, українці досі не втратили жодного очка у матчах проти аутсайдерів. У двобоях із Казахстаном, Грузією та Албанією наші взяли у першому колі відбору 9 очок, що й дозволило вийти на перше місце. Статистики підрахували, що такий самий результат у повторних іграх з тими ж командами дає нашій збірній гарантоване друге місце у підсумку турніру. Але ж нам потрібне перше місце, аби не залежати від «лотереї» стикових матчів. Для цього слід окрім «обов’язкової» програми виконати ще й «довільну», тобто успішно зіграти проти Греції та Туреччини.
Хвилювання скептиків були марними. Збірна Олега Блохіна витратила для перемоги рівно стільки зусиль, скільки потрібно було у ситуації, що склалася. Наші здобули три очки за перемогу з рахунком 2:0. Якби це було, наприклад, 7:0, очок було б стільки ж. Зате обійшлося без травм і попереджень. Усі вісімнадцять гравців, які є сьогодні у розпорядженні тренерів збірної, здорові і готуються до якщо не вирішального, то багато в чому визначального завтрашнього матчу проти Греції.
Власне, глядачам дорікати нема на що. Публіка побачила у виконанні збірної України впевнену атакувальну гру, а лідер і капітан команди Андрій Шевченко не тільки забив переможний перший м’яч, а й показав кілька «шматочків» своєї видатної футбольної майстерності.
До хорошого звикаєш дуже швидко. П’ята поспіль перемога збірної України у відбірному циклі вже сприймається усіма як належне. Ніби не було жахливого виступу команди минулої весни та літа, коли збірна України програвала чи не всім, з ким грала товариські матчі. Тоді ми чекали хоч однієї, малесенької перемоги. Тепер хочемо не тільки першого місця у відбірній групі, а й успішного виступу на світовому фіналі наступного року. Чи є для цього здібності у нинішньої збірної?
За сумою майстерності футболістів наша національна команда навряд чи переважає ті ж самі Грецію, Туреччину чи Данію. Навіть у складах команд Грузії та Албанії міжнародних зірок буде більше, ніж у нас. Але на поле виходить не сума майстерності чи зібрання титулів. Не розмірами контрактів футболістів вимірюється сила національної збірної, а її вмінням перемагати. За цим показником наші хлопці поки що перші серед всіх європейських збірних, що грають у відбірному циклі. Хай би так залишалося і надалі.
Кубок світу-2006. Відбірний турнір. Група 2
Україна — Казахстан 2:0
Туреччина — Греція 0:0
Албанія — Грузія 3:2
1. Україна 8 6 2 0 14: 3 20
2. Греція 8 4 3 1 12: 6 15
3. Туреччина 8 2 4 1 13: 7 13
4. Данія 7 2 3 2 10: 7 9
5. Албанія 8 3 0 5 6:13 9
6. Грузія 7 1 2 4 10:16 5
7. Казахстан 6 0 0 6 2:15 0
Ігри 8 червня:
Греція — Україна
Данія — Албанія
Казахстан — Туреччина
