Наприкінці грудня в Києві пройшла церемонія нагородження переможців конкурсу любительських перекладів вірша «Ode to a Model», який належить перу Володимира Набокова — одному з найвишуканіших письменників ХХ сторіччя. «Ode to a model» вважається одним із найбільш важкоперекладних віршів Набокова, і тому дуже неочікуваним для організаторів конкурсу — столичного набоковського товариства «Camera Obscura» — виявився резонанс, ним викликаний.
Вірш «Ode to a Model» уперше було опубліковано 1955 року в американському часописі «Playboy». Деякі дослідники творчості Набокова вбачають у ньому зв'язок із легендарною «Лолітою», опублікованою того ж року. Однак прямих алюзій із сюжетом роману у вірші немає — в ньому від першої особи описуються почуття якогось обивателя стосовно фотомоделі.
Конкурс перекладів було оголошено товариством «Camera Obscura» минулого жовтня. У склад журі конкурсу ввійшли: літературознавець Мирон Петровський, академік Дмитро Затонський, головний редактор львівського видавництва «Кальварія», яке є на сьогодні лідером щодо кількості публікованих збірників сучасних українських поетів, Петро Мацкевич, директор харківського видавництва «Фоліо», яке володіє правами на видання творів Набокова в Україні, Олександр Красовицький, а також головний редактор петербурзького видавництва «Лімбус Прес», літературний критик і перекладач Віктор Топоров. Протягом двох місяців на конкурс надійшло 49 варіантів перекладу вірша — 29 російською мовою і 20 українською, із шести міст України: Києва, Одеси, Ужгорода, Донецька, Кам'янця-Подільського та Харкова. Вік учасників конкурсу — від шістнадцяти до п'ятдесяти років. За словами організаторів конкурсу, вони чекали на набагато меншу кількість перекладів. Дехто з учасників конкурсу надсилав декілька варіантів перекладу «Ode to a Model», що за правилами конкурсу робити не заборонялося.
Церемонію нагородження провів імпозантний столичний критик і журналіст Костянтин Дорошенко. Перед власне нагородженням пан Топоров провів коротку, але вражаючу лекцію з питань перекладу з англійської мови, пояснивши присутнім всю лінгвістичну специфіку «Ode to a Model», і зазначив, що кращі переклади вірша все ж належали не наймолодшим із авторів.
Спочатку призовий фонд конкурсу становив 2000 гривень, по тисячі гривень планувалося присудити авторам кращих українського та російського перекладів. Але в ході визначення переможців журі дійшло висновку, що серед російськомовних перекладів немає жодного, який заслуговував би на головний приз, і через це фонд було перерозподілено — 800 гривень за кращий український переклад і по 300 гривень (як заохочувальні призи) чотирьом авторам перекладів вірша російською мовою.
За словами Петра Мацкевича, щодо перекладів вірша російською мовою в думках членів журі були розбіжності, то щодо українського перекладу ухвалу було прийнято практично одноголосно — головний приз конкурсу отримав киянин Станіслав Чернілевський, головний режисер дубляжного відділу телеканала «Студія 1+1». Переклад «Ode to a Model» було написано ним на форзаці томика Набокова, який було передано до архіву товариства «Camera Obscura».
Лауреатами конкурсу також стали професор НТТУ «КПІ» Євген Мачусський, поет Станіслав Мінаков, поет і бізнесмен Сергій Черепанов (який одразу ж передав свою премію до фонду «Camera Obscura») та працівник посольства США Володимир Ковалюк. Усі автори, які отримали премії, були дуже здивовані цим фактом, оскільки створювали свої переклади в стислі терміни.
Наступною акцією товариства «Camera Obscura» має стати конкурс перекладів українською мовою декількох розділів найвідомішого твору Набокова — роману «Лоліта». Переможець конкурсу дістане можливість підписати контракт із видавництвом «Фоліо» на переклад всього роману. Проведення конкурсу буде приурочене до 105-х роковин із дня народження Набокова, яке відзначатиметься в квітні 2004 року. І оскільки найкращий переклад російською мовою «Ode to a Model» визначено не було, то цю частину конкурсу буде продовжено.
Переклад вірша «Ode to a Model» переможця конкурсу Станіслава Чернілевського.
Я, моделе, відстежив
слід в журнальному глянці —
від листка, що відлежав,
до листка, що в багрянці,
від лілейного ліктя
аж по вістрики війок —
цих метеликів стилю,
нетям-чародійок.
Чи в картатій спідниці
ти позуєш красиво,
ноги в гольфах навширшки —
приголомшливий символ.
На галяві, в пародії
вишні з вицвілим жмутом,
біля вази та поручнів
, діва з луком напнутим.
Камуфляж балерини,
парапет з алебастру.
Чи ж мереживом рими
Злучиш «страту» та «айстру»?
Чи снаряди зворотно —
негативи зі зграї?
Чи тасьма перемотно
«плаз» на «залп» переграє?
Чи з моделлю до шлюбу
Станеш в розкоші залів,
змівши луду, як згубу
З давніх чисел журналів?
