6—7 травня на Трухановому острові в столиці вперше відбувся фестиваль «Рок Січ». Це була нова ініціатива легендарного рокера Олега Скрипки. Iдея фесту полягає у тому, щоб, по-перше, дати потужний поштовх для розвитку малознаним яскравим музикантам, об'єднавши їх із відомими лідерами жанру на одній сцені, а по-друге, започаткувати відродження рок-руху в Україні. З цією метою Олег уже навіть розпочав формування бази даних усіх україномовних команд. За його словами, наприкінці 1980-х на розкриття потенціалу «Воплів Відоплясова» саме вплинув київський рок-рух, що тоді став самобутнім культурним явищем. До речі, у 2006-му гурту виповнюється 20 років! «У 80 ті також були створені«Брати Гадюкіни», сестричка Віка, «Кому вниz», «Вій» — це з тих, які вижили, — говорить лідер «ВВ». — Другою хвилею народження цікавих команд став кінець 90-х, особливо «Червона рута» в Харкові, яка відкрила такі імена, як «Тартак», «ТНМК», Катя Chilly, «Мандри»... Зараз, хоча ця культура недостатньо, а то й зовсім не представлена у телерадіопросторі, є потенціал для наступного творчого вибуху. Гастролюючи українськими містами, я, наприклад, був приємно вражений якістю текстів нових виконавців, зокрема, «Назад шляху немає» з Луганська... Взагалі, рок — музика вільних людей. Власне, вони першими говорять про проблеми у суспільстві. Якщо у нашій країні не буде проблем, ми почнемо співати тільки про кохання... А поки що цілком логічно було скликати рок-козацтво для захисту сучасного року від попсового натиску».
Фактично, на два дні Труханів острів на Дніпрі перетворився на своєрідний козацький форпост. Туди, як і колись на Січ, з'їжджалися з усієї України. «Зі Львова сюди приїхав автостопом, — розповідає Євген Ярусевич. — Спершу доїхав до Буська, потім — до Рівного, а звідти вже на Київ. Це зайняло дев'ять годин — швидше, ніж поїздом. Я часто так мандрую, ночуючи в наметі або у друзів, яких маю повсюди. Ось і тут побачив стількох знайомих, тільки львів'ян кілька десятків. Ми вдома так не зустрічаємося. Мабуть, наших прибуло кілька сотень». (За підрахунками організаторів, тільки у перший день на «Рок Січі» побувало понад 80 тисяч (!) людей. — Ред.)
Пригадую, я з друзями точно так само, з рюкзаками за плечима, їздила на перші «Червоні рути», «Обереги» і «Тараси Бульби», які тоді були подіями. Дехто із них навіть заснував у нашому рідному Тернополі рок-фестиваль «Нівроку», якому вже п'ятнадцять років.
«Постійно буваю на таких сейшенах у Шешорах (Iвано-Франківщина), на Шипіті (Закарпаття), «Маzепі-фест» (Полтава), «Рок-екзестенції» (Київ) — розповідає Тарас Гаркавий iз Рівного. — Але «Рок Січ» вражає своєю масштабністю, а ще незрівняною атмосферою свободи». До речі, Олег Скрипка зауважив, що, на його думку, тут зібралася публіка, яка за своєю суттю багато в чому нагадує ту, яка стояла на помаранчевому Майдані — такий собі «неорок Майдан».
Побачивши, що я з диктофоном запитую про враження, молоді люди зупинялися і невдовзi довкола мене утворився чималий гурт. Відчувши зацікавлення до себе, вони не без задоволення демонстрували свій повсякденний одяг (шкірянка, брюки камуфляжного кольору, армійські чоботи/боти), зачіску (довге волосся, недбало заплетене у численні косички або просто перефарбоване у найнесподіваніші кольори, часом — у кілька відразу), і пірсінг (у носі, бровах, на бороді...). Дехто зізнавався, що таким зовнішнім виглядом наслідуює своїх кумирів. Один навіть мав каску шлем на голові,як у Олега Скрипки. Цікаво, де можна взяти такий раритет, що зберігається хіба що у військових музеях? Насамкінець нашого знайомства хлопці мене «просвітили», що рокери — це найпристойніша категорія молоді. А ще є репери і клабери (ті, які люблять клубну культуру. — Ред.).
Власне, цьогорічних виконавців було більше, ніж козацьких куренів періоду існування Запорозької Січі. Перших — 44, других — 38. Їхні виступи відбувалися паралельно на трьох сценах. На одній грали рок, блюз та інді («Оркестр Янки Козир», «Фарбований лис», «Мотор'ролла», «Фактично самі», «ВВ»...). На іншій виконували готік-рок і нью-метал («Фліт», «Анна», «Назад шляху немає», «Вій»...) А на третій — хіп-хоп, реггей та електроніку («Верховна зрада», «Берег Бонанзи», «Квадраджесіма», «ТНМК»...) «Нас часто запрошують на такі сейшени, — говорить бас-гітарист гурту «Верховна зрада» Тарас Рибка. — Але я ще ніде не виступав, де одночасно працюють три сцени і публіка може вибирати ту музику, яка їй подобається. Це вже рівень відомих європейських open-air тусовок (тусовок просто неба. — Ред.)».
У рамках фесту також проходила акція «Чистий рок» під гаслом «Ні — попсовому сміттю!», кожен учасник якої міг обміняти зібране сміття на пиво або ліцензовані СD виключно з українською музикою. Усі музиканти садили дерева. Волонтери чергували біля територій насадження рідкісних рослин і місць гніздування птахів. Загалом, публіка демонструвала шанобливе ставлення до навколишнього середовища. Фактично, це була відповідь організаторів на лист-протест громадських екологічних організацій проти проведення заходу на території Труханового острова.
«Багато гуртів, якi я знаю, — рекомендував Олегові, — підсумовує музичний оглядач Юрко Зелений, який був i експертом фестивалю «Рок Січі». — Географія команд доволі широка. З одного боку, це — Луцьк і Львів, а з іншого — Дніпродзержинськ і Кривий Ріг — практично Схід і Захід разом. Цей захід показав, що міжнародними чи всеукраїнськими музичними фестивалями в Україні можна точно назвати «Країну мрій» і, власне, «Рок Січ» (обидва заснував лідер «ВВ»). Чому? Тому що вони передбачають наявність фестивального містечка, тобто багато сцен і підмостків, пивбарів, торгових точок iз сувенірною продукцією... Думаю, в майбутньому буде ще й наметовий табір. Дехто вже цього разу приїхав з наметом. Iнші ж, наприклад, той самий «Нівроку» чи «Тарас Бульба», можна віднести більше до місцевих фестів, хоч за своєю суттю вони є всеукраїнськими, бо туди приїжджають музиканти з різних регіонів. Але це швидше концерти, що теж добре. Рок- культура в Україні, попри те, що її не пускають в телерадіопростір, має високий професійний рівень. Доказом того є факт, що у фестивалi «Рок Січ» беруть участь понад сорок команд. Але є один вагомий недолік — молодих виконавців часто треба переконувати, що потрібно звертатися до своїх прадавніх музичних коренів і шукати оригiнальність саме там. Думаю, що Скрипці це під силу».
На «Рок Січі» побував віце-прем'єр з гуманітарних питань В'ячеслав Кириленко (захід відбувся за підтримки Міністерства культури і туризму України). «Я тут як справжній шанувальник року, — переконував він. — Виростав на «Deep purple», «Let Zeppeling», «Beatles»... I «ВВ» слухаю з часів появи гурту. «Рок Січ» — перспективний фестиваль: три сцени, жива музика, україномовні тексти... Думаю, «Рок Січ» може спровокувати новий творчий вибух українського рок-н-ролу».
Як зазначає лідер «ВВ», «Рок Січ» стане щорічним та міжнародним (у перспективі) фестивалем і вже наступного року проходитиме у більш масштабному форматі — у кількох містах України, а головна сцена на баржі буде відправлятися у подорож по Дніпру.
