Незважаючи на те, що Верховна Рада України 17 січня після тривалих дебатів і кількох невдалих спроб все ж ухвалила Закон «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом і імпортом дисків для лазерних систем зчитування», США ввели економічні санкції проти України. Як і слід було чекати, закон не задовольнив всіх вимог американської сторони, які багато хто в Україні вважає надмірними. Про ситуацію, що скалалася, і шляхи виходу з неї — в інтерв’ю з міністром економіки і з питань європейської інтеграції Олександром ШЛАПАКОМ:
— Відомо, що Президент України нещодавно віддав розпорядження розробити указ на доповнення до закону про лазерні диски. На яку подальшу реакцію з боку США чекає наш уряд? Яка ймовірність скасування торгових санкцій?
— Прогнозувати подальші дії з боку США зараз дуже важко, оскільки в економічних обгрунтуваннях американців відчувається втручання великої політики. Мені здається, що рішення, яке може бути ухвалене США щодо України, залежатиме не стільки від досконалості закону, положень, які буде розробено в указі Президента, скільки від політичних міркувань Сполучених Штатів. Поки можу сказати тільки одне — американці надзвичайно консервативна публіка. Я гадаю, що досягти скасування санкцій нам буде дуже важко. Більше того, навіть якщо ми приймемо законодавство, яке їх влаштує, то надалі підуть вимоги перевірок, США потрібно буде переконувати, що положення закону виконуються. Нам треба бути готовими до дуже серйозної дискусії з представниками Сполучених Штатів.
— Ви говорите про вплив великої політики. Під час ухвалення закону про диски в нашому парламенті все, схоже, було навпаки.
— Кабінет Міністрів з трибуни Верховної Ради переконував депутатів, що потрібно ухвалити закон в урядовій редакції, оскільки це означало б значно менші втрати, ніж ті, які ми отримали у вигляді санкцій. Ми мали можливість спостерігати, як представники CD-бізнесу або, скажімо так, їхнi симпатики, які не мають ніякого відношення до парламенту, гуляли сесійною залою, розмовляли з депутатами в день голосування і в день обговорення цього проекту. Природно, це їхнє право — відстоювати свій бізнес. Питання в тому, яким чином вони це робили? Можливо, переконували, можливо, застосовували інші елементи... Дай Боже — коли-небудь розберемося.
— Чи є, на вашу думку, введення санкцій, антидемпінгові розслідування особливою позицією США напередодні очікуваної глобальної економічної кризи?
— На щастя, наші метали не потрапили до переліку 23-х товарних позицій, щодо яких американці вжили санкції. Хоча, якщо говорити відверто, не потрапили вони не тому, що США дуже прагнуть отримувати нашу металопродукцію, а зовсім з інших причин. Річ у тім, що включати фактично не було чого. Експорт 2001 року металопродукції в США зменшився у чотири рази, в результаті антидемпінгу. Крім того, очевидно, що розслідування американців за 201-ю статтею їхнього Торгового кодексу, проводяться під політичним гаслом: «Загальне зменшення обсягів виробництва у світі». До речі, з цього приводу проводяться постійні консультації, триває гостра дискусія між США і країнами Європи. Сполучені Штати, з прагматичного погляду, розраховують, що розслідування буде проведено. Не виключено, що наш метал потрапить під інші санкції. Взагалі, торгові відносини України і США — це окрема тема діалогу з американцями.
— Після введення санкцій мала місце істотна розбіжність урядових і експертних оцінок щодо збитків, яких уже зазнає Україна. Ваш погляд на це питання?
— Щодо цифр — вони відомі і були підраховані відразу ж після того, як було названо 23 торгові позиції санкцій. Сьогодні, на підставі висновків 2001 року з цих найменувань товарів, які ми вже поставили в США, можна стверджувати, що якби санкції набрали чинності з початку року, прямі збитки України становили б $52 млн.
— Чи готовий український уряд до спаду світової економіки, зниження цін на сировину, що експортується, і продукцію? Чи вживають які-небудь заходи у зв’язку з цим?
— Складне запитання. Я вам хочу сказати, що обговорення поточної світової економічної ситуації відбуваються кожні два тижні. Ведуть їх економічний блок уряди разом з Нацбанком. Ми намагаємося проводити постійний моніторинг того, що відбувається в світі і, відповідно, адекватно реагувати. Принаймні, за весь цей час (починаючи з вересня) жодного разу ми не прийшли до висновку, що нам потрібно змінювати ті або інші прогнозні показники. Безумовно, ми розраховували на можливий спад світової економіки, оскільки не 11 вересня, а значно раніше було зрозуміло, що на певний період основні ринки вступлять у період рецесії. Єдине, що зараз можна відзначити, це те, що ми помилилися в прогнозі на четвертий квартал минулого року. Ми вважали, що погіршення стану світової економіки значно сильніше вдарить по зовнішньоторговому обороту держави. За попередньою інформацією, 2001 року ми отримали десять відсотків зростання, а розраховували — на 7,8%. Це засвідчує, що не такий уже страшний чорт, як його малюють. Можливо, перша реакція переляканого світу була надто критична щодо економічного спаду. Згідно з прогнозами провідних економістів світу, які до того ж підтверджуються індексами провідних американських і європейських компаній, можна стверджувати, що такої глибокої рецесії, на яку чекали фахівці, не сталося. Тому говорити про те, що ми маємо готувати якісь спеціальні заходи в умовах катастрофічного падіння, немає потреби. Відповідно, немає потреби міняти прогнози, які закладено в бюджеті на 2002 рік.
— Тобто ви вважаєте макроекономічні показники бюджету абсолютно реальними?
— На сьогодні — так.
— А якщо все ж «чорт», як ви висловилися, виявиться страшним, а антидемпінгові розслідування триватимуть? Де, на вашу думку, потрібно шукати нові ринки нашим металургійним підприємствам?
— Якщо говорити про металургію, то незважаючи на найбільші прикрощі — після 1998 року — в 2001 році, в фізичному обсязі підприємства галузі збільшили свій експорт і обсяги виробництва. Ринки — це країни, що розвиваються. Сьогодні основними нашими ринками, крім Туреччини, є країни Азії. Ми освоюємо африканський ринок. Єдина проблема полягає в тому, що перевиробництво металу торік досягло великих обсягів. Питання полягає не в тому, де знайти нові ринки. Треба «поштовхатися плечами» на ринках, що існують.
