Чого завжди бракувало українській політиці, так це нормальної співпраці гілок влади. Звичайно, далеко не останню роль у болісному пошуку компромісів вiдiграють «постійні представники». Про своє бачення варіантів взаємодії глави держави з парламентом «Дню» розповів нещодавно призначений на цю посаду постпред Президента у Верховній Раді Олександр ЗАДОРОЖНІЙ.
— Як ви оцінюєте ідею підписання певної угоди між, скажімо, найбільшими парламентськими фракціями та Президентом як крок до конструктивної співпраці між гілками влади? Саме таких гарантій співпраці вимагає блок «Наша Україна».
— Будь-якої співпраці між вищими посадовими особами держави, які не є просто особами, а є державними органами, не передбаченої законодавством, бути не може. Якщо в законі не передбачено можливості укладання угоди, то така угода не може бути укладена. Тому всі подібні розмови — «від лукавого», для того, щоб унеможливити процес реальних переговорів. Конституційні засади затверджують необхідність співпраці Президента як глави держави з парламентом як єдиним законодавчим органом. Президент завершує процес законодавства — в цьому основи взаємодії Президента з парламентом. Всі інші можливості співпраці, які виходять з представницького характеру Верховної Ради, не врегульовані законодавством.
Наприклад, послання Президента до парламенту. Я проаналізував факти: глава держави з 1996 по 2002 рік виступав у Верховній Раді з посланням п’ять разів, і тричі надсилав його до парламенту. Це виходить з того, що є право Президента направити таке послання і право депутатів отримати його. Але порядок реалізації цих повноважень законодавчо не врегульований. Тому, виходячи з політичної ситуації, Президент може прийти у ВР, а може й не прийти. Те саме стосується і всіх інших позицій, які пов’язані з взаємодією Президента і ВР.
Нічого дивного немає в тому, що парламент як представницький орган може знаходитися з якихось питань в контртезі до глави держави. Ця історія відома і почалась вона ще з ХIII сторіччя, коли у Великій Британії було утворено перший парламент. Ніколи глава держави «душа в душу» не співпрацює з законодавчим органом, тому що є об’єктивне бажання обох цих державних органів узурпувати владу. Якщо політична ситуація загострюється, і є бажання в одного органу узурпувати владу, інший цьому протистоїть, і навпаки. Тому перебільшувати значення цих контртез теж не варто.
— За яких умов ви вважатимете свою роботу на посаді постійного представника Президента в парламенті успішною?
— Я на своїй сьогоднішній посаді виходжу з головного — конституційно Президент і ВР пов’язані як ланки єдиного законодавчого процесу. І їх співпраця в цьому контексті може бути більш конструктивна, або менш конструктивна. Своє завдання я бачу в зменшенні кількості вето Президента на законодавчі акти, які приймаються Верховною Радою. Якщо мені вдасться це зробити, значить, я вдало попрацював. На жаль, початок роботи парламенту свідчить про те, що жодного зваженого рішення ми не приймемо ще довго. Але я сподіваюся, що коли ми почнемо розгляд економічних законопроектів, то в нас виникне стійка більшість. Я також вже домовився про неформальну зустріч всіх зацікавлених в тому, щоб реанімувати Цивільний кодекс, подолати вето Президента і зробити це якнайшвидше. До речі, до цієї групи приєдналися представники всіх без винятку фракцій. Все це дає можливість сподіватися на те, що якщо ми працюватимемо в економічному полі, більшість нам забезпечена. Об’єктивне підґрунтя цьому є, оскільки всі фракції, крім КПУ, політекономічно знаходяться на одних позиціях — ринкової економіки. Хоча, звичайно, політичної більшості в парламенті, я думаю, не буде.
— Чи буде, з вашої точки зору, ефективною робота парламенту під керівництвом новообраного керівництва?
— Питання ефективності роботи Верховної Ради — це теж питання «від лукавого». Ефективність роботи парламенту вимірюється кількістю прийнятих законодавчих актів. Я був би щасливий, якби ВР щодня розглядала або приймала один чи два закони. І всі громадяни нашої держави сприйняли б як позитивний крок, якби Верховна Рада припинила обговорення всіх інших законопроектів і зупинилася на двох: про пенсійну реформу і про податкову реформу. Це найнагальніші питання. Якщо парламент цього скликання буде спроможний прийняти ці два законодавчі акти — Податковий кодекс і комплекс законів про пенсійну реформу — його роботу можна буде назвати ефективною. Тому говорити про ефективність роботи ВР, виходячи з того, яке керівництво обрано, — це не зовсім правильно. А вгамувати емоції і показати всім, хто є хто, я думаю, сьогоднішнє керівництво ВР здатне і зробить це найближчим часом.
