Про свій намір провести наступної неділі корпоративні журналістські слухання «Журналісти та вибори» заявили дві громадські організації — Інститут «Республіка» та «Хартія-4». Слухання буде присвячено журналістській ініціативі «Журналісти — за чисті вибори», яка, як запевняють організатори, виникла в журналістських колах і складається, окрім всього іншого, у виробленні свого роду етичного кодексу журналіста. Передбачається, що даний документ буде підписано виключно професійними журналістами — кожним індивідуально, оскільки він апелює до особистої відповідальності представника ЗМІ за написане і сказане ним. Під час слухань буде створено комісію з журналістської етики як механізм самоконтролю в журналістському цеху. Ідея журналістського етичного кодексу не нова. Зокрема, вже декілька років він діє для членів Національної спілки журналістів України. Свої «кодекси честі» мають деякі великі видання. І все-таки, які саме принципи має бути закладено в ньому, щоб вони почали діяти? Про це міркують учасники опитування «Дня».
— Якими, на вашу думку, мають бути етичні правила журналіста?
Лія БУДЖУРОВА, голова Асоціації кримських журналістів:
— Я вважаю, що найголовніший кодекс для журналістів, особливо під час передвиборної кампанії, звучить приблизно так: «Хлопці — це не наша війна!» Це війна партійних і фінансових груп, а не наша. Тому найголовніше в цій війні не забруднитися самому, оскільки журналістів обов’язково буде втягнуто в політичні з’ясування. Головним у цьому етичному кодексі мають бути принципи: не втручайся й не зашкодь.
Ще я думаю, що неетично створювати етичні кодекси за гроші наших місцевих олігархів. Мені здається, що коли у наших журналістських організацій немає й не може бути своїх грошей, то «чисті» гроші можна взяти лише на Заході.
Микола ЗАКРЕВСЬКИЙ, в.о. головного редактора «Киевских Ведомостей»:
— Головними моральними принципами будь-якого журналіста повинна бути максимальна оцінка фактів, їх достовірність. У журналіста може бути етичне судження. Але, знову ж таки, — у цьому випадкові треба говорити про рамки. Чому? Тому що професійна чесність журналіста є основою громадської довіри до інформації і журналістики взагалі. Свідоме спотворення фактів неприпустиме ні за яких обставин, а ненавмисне — є виявом непрофесіоналізму. Якщо журналіст може перевірити факт, то він зобов’язаний це зробити, якщо немає такої можливості — він не повинен поспішати з публікацією.
Дуже важливий момент — це те, що дуже мало співчуття виявляється часом працівниками преси до тих, про кого вони пишуть. Журналісти часто вільні в своїх версіях, що призводить до виникнення конфліктних ситуацій. На мій погляд, журналістика — це не ліцензія на зарозумілість і гордовитість.
Ну і, звичайно, однією з норм морального кодексу журналіста повинна бути демонстрація доброго смаку. Як не прикро про це говорити, але часто в гонитві за сенсацією журналісти забувають про це, і ця сенсація починає «смердіти». Так само треба бути обережним у підозрах і звинуваченнях.
Якщо ж говорити про норми внутрішньої поведінки, про кодекс честі, то журналіст, на мій погляд, повинен відкидати різного роду «пiдношення», оскільки таким чином він стає залежним. Створювати етичні норми за гроші Заходу, взагалі, за будь-які гроші не годиться: гроші й мораль — речі несумісні!
Ігор ЛУБЧЕНКО, президент Національної спілки журналістів України:
— Нашою організацією видана брошурка, створена після з’їзду в 1997 році. В ній є кодекс професійної етики українського журналіста. Зараз комісією зібрані пропозиції кодексів етики з багатьох країн світу. Справа тільки в тому, щоб журналісти їх дотримувалися самі по собі і в усіх журналістських колективах. Зараз не всі журналісти є членами НСЖУ, а декого вже виключено з неї за недотримання цих правил. Що тоді робити, якщо журналіст не член спілки? Або: якщо його виключено зі спілки, то він перестає займатися журналістикою? Ні. Важливо, щоб у кожному журналістському колективі дотримувалися цих кодексів і щоб журналіст знав — якщо він його порушує, то в цьому колективі працювати не буде. Якщо створена комісія буде розглядати всі скарги на журналістів, то це буде прекрасно.
Я думаю, що не можна створювати норми журналістської етики за гроші Заходу. Зараз говорять, що будуть створювати альтернативну спілку журналістів не за українські кошти. Асоціація працівників ЗМІ, створена чотири роки тому Віктором Петренком, альтернативна, але вона створена за українські гроші. В нас стільки журналістів, що можуть діяти і п’ять спілок одночасно. Головне, щоб вони діяли і турбувалися про журналістів, їхню етику та свободу слова — і при цьому заробляли гроші самі для себе.
