У «Молодості» та молодих кінематографістів інший зв’язок
— спільність проблем. Як сказав Андрій Халпахчі: «Дуже складно влаштовувати
«дев’ять днів одного року» в кінематографічному вакуумі, в країні, де паралізоване
кіновиробництво, зруйновані системи кінодистриб’юторства і прокату». Дуже
вже не хочеться всоте кивати на Росію, але доведеться. Дефіцит свіжих ідей
у головах як незрілих, так і маститих творців там практично такий же, як
і в нас, але їм хоча б удалося налагодити кіновиробництво. У результаті,
прокат пожвавився, студії запрацювали, результат — декілька десятків фільмів
за рік і ретроспектива нового російського кіно на зарубіжних фестивалях.
Утім, у цьому сезоні у справді молодих людей — студентів
та недавніх випускників — з’явився хоч і обережний, але вже мотив для оптимізму.
Уперше за кілька років в найвагомішій частині програми — повнометражному
конкурсі — є український фільм «Мийник автомобілів» Володимира Тихого,
закінчений буквально днями («Аве Марію», що брала участь у повнометражному
конкурсі минулому року, за всієї поваги до численних талантів її автора
Людмили Єфіменко, заслуженої артистки, яка багато грала, та дружини Юрія
Іллєнка, дебютною можна назвати лише з дуже великою натяжкою). «Мийник»,
на який багато хто покладає великі надії, поки що здається винятком зі
стійкої тенденції, яку можна назвати вічним неповерненням. Згідно із цією
гіркою закономірністю, скільки завгодно талановитий і такий, що подає надії,
режисер, який устиг зняти навіть не одну чудову курсову короткометражку,
покинувши стіни альма-матер, більше в кіно не повертається. Його поглинає
телебачення, шоу-бізнес, реклама, журналістика — одне слово, все те, за
що платять. Однак хочеться вірити в краще. Підстави? Недавно Лесь Санін
запустився з «повним метром», щось нове знімає Сергій Маслобойщиков, та
й «Чорну раду» ж закінчили — вже подвиг.
Закінчення на стор. Культура
