На державному кордоні України Прикордонні війська провели спеціальну операцію. Мабуть, уперше за останні декілька років вона провадилася мало не за класичними «військовими» планами та зразками. На місце «зосередження основних зусиль» виїжджали наші спеціальні кореспонденти
Якщо бути цілком точним, то операція «Рубіж- 2002» почалася ще наприкінці квітня, але в основному проводилася оперативно-розшуковими методами з одним тактичним завданням: не афішуючи майбутні силові акції, спробувати виявити найбільш активні канали незаконного переміщення мігрантів і контрабандних товарів, оскільки це можливо, вийти на їхніх організаторів і посередників. А потім, після закінчення першотравневих свят, ударити в їхні вразливі місця.
На цей раз прикордонники відмовилися від широкомасштабних, а тому й досить витратних дій, сконцентрувавши сили й засоби на декількох напрямках: Харківському, Сумському, Чернігівському, а також карпатських перевалах. До вартових кордонів активно підключилися СБУ та МВС. Як зазначив перший заступник начальника Головного штабу ПВУ генерал-майор Олександр Мель ников: «Якимось чином нелегали зі страшенно далекої від нас Південно-Східної Азії без грошей і знання мов добираються до малесенького, лише їм відомого пункту збору в Україні. Якщо про нього знають іноземці, повинні знати й ми».
Сказано — зроблено! Було визначено три рубежі, на яких і розгорнулися основні події. Перший — у межах прикордонної смуги, де додатково виставили секретні наряди і куди перекинули прикордонників із підрозділів спеціального призначення. Другий — у контрольованих районах, де ставку зробили на оперативно-розшукові органи та тилові резерви. Третій — у «глибині» деяких областей із залученням підрозділів МВС і СБУ з метою перекриття вузлових перехресть доріг і супроводу потягів. Одночасно було посилено контроль у міжнародних аеропортах і пунктах пропуску.
Спільно з митницею практикувався поглиблений огляд транспортних засобів і вантажів з використанням спеціальних технічних засобів і видресируваних на наркотики собак. У разі отримання попереджувальної оперативної інформації про можливе перевезення незаконних мігрантів розкривалися опломбовані контейнери та вантажі.
Інформація про підозрілих іноземців (потенційних незаконних мігрантів), щодо яких було прийняте рішення пропустити або ж, навпаки, не пропустити через держкордон, заносилася в архів разом із їхніми фотографіями, паспортними даними та відбитками пальців.
У розставлені прикордонниками сіті потрапляли навіть транснаціональні рецидивісти. Одному із таких проривів через кордон було покладено край у Семенівському районі. Близько півночі «секрет», очолюваний інспектором прикордонної служби Олександром Шумилом, що прикривав одну з об’їзних доріг, побачив на російській території світло фар двох автомобілів, що наближалися. Безпосередньо перед кордоном машини зупинилися й погасили вогні.
Окрім Олександра у наряді ще знаходився його помічник із групи сприяння Прикордонним військам Іван Олійник. Вогнепальної зброї при собі в них не було, а поведінка автомобілістів викликала сильну підозру. Обстановка ще більш загострилася, коли спостерігачі почули звук працюючих двигунів і виразно відчули, що машини рухаються в бік кордону!.. Подальші події розвивалися стрімко. Коли дві «лади» в недозволеному місці і, отже, несанкціоновано, в’їхали в Україну, інспектор, який виник у них на дорозі, подав сигнал ліхтарем і змахнув регулювальним жезлом, вимагаючи зупинитися. Про те, що у відповідь могла прогриміти автоматна черга, він, керуючись природним почуттям обов’язку, і не думав. А таке цілком могло трапитися: за подібних обставин у прикордонників стріляли — і не один раз. Але цього разу — обійшлося. Заревли двигуни, і водії, вже не ховаючись і включивши далеке світло, рвонули вглиб України.
Вночі та ще поганою дорогою переслідувати порушників на мотоциклі було безперспективною справою. Олександр Шумило за допомогою рації зв’язався з прикордонною заставою «Семенівка» і доповів про випадок. Комендант дільниці майор Юрій Бронський наказав перекрити напрямок другого рубежу, а начальник прикордонної застави майор Сергій Хонич разом із працівниками ДАІ та податкової міліції, розрахувавши час і ймовірний маршрут руху порушників, виїхали на перехоплення. На жаль, їхній розрахунок не підтвердився. Проте і прикордонники, і міліціонери виявилися хорошими слідопитами. У темряві, при світлі лише фар і переносних ліхтарів, вони відстежили весь маршрут руху порушників від держкордону до околиці села Жовтневе, і за годину та десять хвилин знайшли покинуті водіями автомобілі. Йти на ризик і так демонстративно прориватися через кордон порушники могли тільки в тому випадку, якщо «варта справа заходу». Вона того була варта: обидва салони «під зав’язку» були забиті новенькими запасними частинами для автомобілів і тракторів. Але більший інтерес викликали все ж самі «лади»: обидві без номерів, навіть заводські номери на кузові і моторах спеціально збито. Звичайно так вчиняють бандити з краденим транспортом. На цей раз група «засвітилася» і машинами довелося пожертвувати. Зараз розшуком злочинців займається міліція.
Чого ж вдалося досягнути цією операцією загалом? Сказати, що прикордонники її результатами повністю задоволені, буде, мабуть, перебільшенням. Завжди є можливість зробити краще, швидше і з меншими затратами. І все ж, за оцінками Держкомкордону, певного ефекту досягнуто. Хоча б уже тому, що за тиждень активних дій на кордоні затримано в 2,2 раза більше порушників (87% становлять нелегальні мігранти з країн Південно-Східної Азії) і виявлено в 2,4 раза більше контрабандних товарів, ніж за такий же період служби в звичайному режимі. Остаточні підсумки ще не підбито, але відомо, що покладено край також спробам завезення до країни 3 одиниць зброї і 61 патрона. Лише на одному Чернігівському напрямкові було затримано організаторів незаконного переміщення мігрантів: двох громадян Китаю, двох — Афганістану і одного — України, всі — мешканці Києва.
Цікавий такий факт. Якщо раніше вважалося, згідно зі статистичними даними, що серед затриманих більше за все афганців, то абсолютно несподівано тепер на перше місце «вийшли» громадяни Індії. Наприклад, 13 травня правоохоронцями затримано групу в кількості 25 громадян Індії та двох провідників-українців. А буквально через день у районі населеного пункту Биківня (Київська обл.) — ще 15 громадян Індії та один українець. Мимоволі згадаєш висловлювання генерала-прикордонника і задумаєшся, яким же чином ці люди без елементарних засобів до існування долають тисячі кілометрів, перетинають десятки країн, а потім збираються в одному українському містечку, що не завжди навіть позначене на мапі?
