Намет же виявився не просто знахідкою — просто сакральним символом якимось. Дійсно, стоїть щось із чимось всередині і звертає на себе увагу. Більше того, заважає вуличному руху, а також рекламним агентам та жебракам, що живуть з цієї ж території. Оскільки будь-де намети ставити не слід, а на самому видному місці. Що цікаво, якщо з намету почати торгувати, скажімо, пиріжками, то одразу ж попадеш у правове поле, де вмить знайдуться перевіряючі і контролюючі органи. Бо кожен квадратний метр у центрі міста має ринкову цінність і за право встановити торгову точку в місці скупчення людей ледь не насмерть б’ються комерційні структури.
І тут раптом намети. Протестують в них. Законодавство опинилося у ступорі, не знаючи, що з цим робити. Ну, не виписали законодавці порядку встановлення наметів протесту, не знали, що таке буває. Однак знання приходить з досвідом. І вже харківський міліцейський начальник заявляє для преси, що раніше не розумів, а тепер збагнув священне право громадян встановлювати намети у потрібних їм для цього місцях. І чому той міліціонер не прозрів трохи раніше і не сказав про це народу? Я особисто, якби знав таке, ночував би з друзями влітку на Хрещатику. Пуркуа па?
Починаючи потроху розуміти, що в разі подальшого розвитку процесу центральна магістраль столиці може перетворитися на величезний кемпінг або циганський табір, київська влада взяла голову в руки і знайшла не менш переконливий аргумент. Якщо кожен бажаючий може встановлювати намет, де захоче і протестувати, то міська влада так само має право проводити ремонтні роботи там, де вважає за потрібне, огороджуючи для цього відповідні площі.
На рахунок того, скільки часу може простояти огорожа, в законах теж нічого немає — біля Бесарабки вже котрий рік паркани стоять і нічого. Тому впевнена у власних добрих намірах влада столиці почала послідовно відгороджувати парканами місця дислокації наметів і протестуючих біля них громадян. Тим більше, що й привід є — термінове спорудження на Майдані Незалежності величного Монумента на честь останньої.
Скандальна історія із вибором проекту Монумента знаходить продовження і в його будівництві. Ще не зведену статую «вродливої жінки» на вершині сорокаметрової колони народ вже встиг назвати «Юлею, посадженою на кіл». Не виключено, що подібне народне імя для пам’ятника примусить авторів терміново змінити щось в проекті, тим більше, що про нього ніхто нiчого як слід не знає.
Так і повідомила міськдержадміністрація, що проектна документація на Монумент виготовлятиметься одночасно із будівництвом. Тож ніхто не знає, хто чи що опиниться на вершині тої колонни у сорок метрів. Може, до того часу символом нашої країни вважатиметься не жінка, яку хочеться назвати Юлею, а, скажімо, намет, із якого, на думку ряду нардепів, має вийти оновлена українська демократія. Бо ж намети на майдані ставлять не хто-небудь, а особисто нардепи, причому відомих в парламенті альпіністів серед них не бачили. Народним обранцям і поготів ніхто не заборонить ставити намети, де заманеться. Так само як ніхто не зможе змусити їх там жити. У них для цього є нормальне житло, надане «антинародним режимом» і прийняте із вдячністю.
Тільки людей шкода. Тих самих тисяч і тисяч киян і гостей столиці, яким «антинаметовим» парканом перекрили прямий вхід і вихід із метро до зупинок тролейбусів і «маршруток». Люди потісняться і обійдуть паркан, не знаючи, що там нічого ніхто не збирається поки будувати. Спроба одержати пояснення причин відгородження території біля Головпоштамту у прес-службі столичної мерії виявилась невдалою — послали. До будівельників, у яких цілком може виявитись у запасі технологія, якою передбачено стояння будівельного майданчика за парканом протягом певного часу. Фахівцям видніше.
Щодо обіцяної реконструкції Хрещатика навколо Майдану, то нема чого зловтішатися, що тiльки два роки пройшло після останньої реконструкції. Хто так говорить, не бачив Нью-Йорка чи Токіо, де будинки зводять і зносять ледь не щороку — прогрес! Щоправда, у цих же містах протестують, мітингують, а можливо, і намети ставлять, словом насолоджуються плодами демократії у чітко відведених для цього місцях. У нас же з цими місцями так і не визначились. Тому і скачуть з місця на місце наметові протестанти, а за ними услід будівельники із парканами. Добре, що за цими процесами встигають журналісти із камерами і мікрофонами: близько і зручно! Це вам не їхати на засніжену дорогу між Києвом і Житомиром, де, як повідомляють, марширують із наметами за плечима ще чимало бажаючих завдати клопоту київській владі.
Марш цей, якщо дотримуватись стилю організаторів акції, такий самий символічний, як і намети на майданах, в котрих, на відміну від студентів 90-го року, ніхто не ночує і не голодує. Там просто «чергують», удосконалюючи нововинайдений метод протесту. Що врешті виявиться більш ефективним — паркани чи намети, в даному разі не розглядається. Мова не про мету, а про засіб її досягнення. Чи ставитимуть потім квартиронаймачі намети біля жеків на знак протесту проти відключення води? Або у приватному порядку: сусід ставить намет біля вікна сусіда, висловлюючи незгоду із поведінкою його пса, що гадить у дитячу пісочницю.
Гадаєте, до цього не дійде, думаєте, наметобудування обмежиться конкретною акцією конкретних осіб з конкретною метою? Знайомий маркетолог запитав днями, чи не можна випадково розмістити на тих наметах яку рекламу і скільки за це візьмуть? Не смійтеся, на свіжих парканах вже щось почали клеїти — сам бачив.
ДО РЕЧI
У вівторок народний депутат Сергій Головатий повідомив про свою зустріч із Леонідом Кучмою, на якій було обговорено широке коло питань. Пан Головатий сказав також, що зутріч ця планувалася ще у грудні, згодом дата переносилась і лише 30 січня стала можливою. Якщо врахувати широко висвітлену раніше заяву пана Головатого про намір виїхати з країни і небажання «жити з Кучмою», контакт цих політиків викликає неабиякий інтерес. Цікаво, чи знали колеги депутата по допиту майора Мельниченка про бажання колишнього міністра юстиції зустрітися з главою держави, і чи не прагнуть такої ж зустрічі інші активні учасники «касетного скандалу»? А може одна із сторін зробила пропозицію, «від якої не можна відмовитись»? Поскільки подробиць зустрічі Кучми з Головатим з боку Адміністрації Президента не повідомляли, а сам Володимир Литвин, видається, і не знав про неї, залишається очікувати підтвердження із незалежних джерел. Майорів в охороні Президента працює ще багато.
