Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Парламент дав можливість Павлу Лазаренковi сказати «всю правду»

13 жовтня, 1999 - 00:00

Про те, що влада боїться саме такого розвитку подій за 20 днів до президентських виборів, може свідчити поява напередодні на УТ-1 заступника генерального прокурора п. Обихода. Суть його виступу зводилася до одного: «Треба з цим щось робити», бо у разі парламентсько-правових домовленостей із конгресом США і правоохоронними службами Швейцарії Павло Іванович не зможе постати перед «найгуманнішим судом у світі».

Втім, це зовсім не означає, що колишній прем'єр-міністр не зможе дати викривальні свідчення про корумповану українську верхівку — що в Америці, що в Швейцарії. Річ у тім (і якраз це пояснював всім зацікавленим пан Обиход), що згідно з європейською конвенцією Швейцарія може видати Лазаренка Україні тільки «під гарантії» його утримання під вартою. А оскільки саме таких гарантій, завдяки старанням ВР, і не буде, то Павло Іванович абсолютно вільно може допомогти українським громадянам визначитися з вибором 31 жовтня 1999 року.

Автори звернення — Григорій Омельченко та Анатолій Єрмак — вказують, що кадрова й економічна політика Кучми призвела до того, що, за оцінкою міжнародних експертів, Україна стала однією з найбільш корумпованих країн світу, а її національні багатства «незаконно розкраденi невеликою купкою посадових осіб-корупціонерів». Сума вільно конвертованої валюти, вивезеної з України і схованої на рахунках в іноземних банках, оцінюється в $20 млрд. Тому ВР звернулася до Конгресу США, «прагнучи об'єктивно підійти до оцінки звернення П. Лазаренка і розслідувати обставини відкриття в американських банках валютних рахунків вищими посадовими особами України». Отже, ще в п'ятницю, коли за внесення документу до порядку денного проголосували 240 народних депутатів, і представник слідчої комісії у «справi Волкова» Олександр Жир уже не сумнівався, що його прийняття підтримає не менше число законодавців, навіть попри опір СДПУ(о), «Трудової України», «Відродження регіонів». Бо «цих людей, які мають рахунки в «Бенк оф Нью- Йорк» і пролізли до ВР, щоб захищати свої особисті інтереси, все одно менше, аніж тих, хто прийшов у ВР відстоювати інтереси громадян України». Мабуть, варто зазначити, що звернення до Конгресу з'явилося тільки після того, як депутати не проголосували за ратифікацію Договору зі США про взаємну юридичну допомогу в розслідуванні кримінальних справ, тим самим дуже розчарувавши прибічників повернення Павла Івановича правоохоронним органам України. «Є серйозні побоювання в тому, що, будучи виданим Україні, П.Лазаренко не доживе до суду», — заявив кореспондентові «Дня» громадівець Віктор Омеліч. Розуміючи, що «на батьківщині існує реальна загроза життю і безпеці екс-прем'єра», комуністи, соціалісти та громадівці заблокували прийняття договору між США й Україною.

Зазвичай, як вважає О.Жир, «практика показує, що наявність правових підстав взаємодії двох країн сприяє розкриттю злочинів» Зате, не ратифікувавши Договір, депутати захистили лідера «Громади» від небезпечного спілкування з українськими силовиками і водночас отримали можливість використати свідчення п. Лазаренка для того, щоб «люди дізналися правду».

«І якщо П.Лазаренко щось розказав, а інформація така, що він розказав, то громадяни України про це повинні знати. Особливо перед виборами — коли будуть кидати бюлетень в урну, то повинні знати, за кого вони голосують, чого вони хочуть і що їх чекає попереду», — вважає депутат О.Жир.

Тепер Павло Іванович може говорити з-за океану, не боячись з'явитися перед «рідними слідчими органами» І, судячи з інформації «Антимафії», йому є про що сказати. У зверненні, підготовленому лідерами цього парламентського об'єднання, зазначається, що «П.Лазаренко дав свідчення американським правоохоронним органам про незаконну діяльність Президента України Л.Кучми, його доньки Олени Франчук, дружини Людмили Кучми, прем'єра Валерія Пустовойтенка, секретаря РНБО Володимира Горбуліна, голови СБУ Леоніда Деркача, радника Президента Олександра Волкова, народного депутата Віктора Пінчука та ін.».

До речі, активізація співробітництва з американським Конгресом має послужити сигналом того, що «справу Пінчука» та «справу Волкова» не засунуто на другий план, незважаючи на перепони.

Ірина ГАВРИЛОВА, «День»
Газета: