З боку лівих пішла тотальна обструкція. Вони не хотіли миритися з тим, що місце спікера зайняв Іван Плющ.
Попри те, що зовні перемога залишилася за більшістю: вони, як і планували, повернулися до сесійної зали, посадили новообране керівництво у президію, зареєструвалися у достатній кількості для того, щоб відкрити засідання, і навіть обговорювали законопроекти і намагалися приймати якісь рішення. Можливо, сам факт того, що у будинку ВР зібралися разом більшість і меншість, — це успіх, що символізує подолання парламентської кризи. Не виключено, що цей крок позитивно позначиться на долі українського парламентаризму взагалі, про що говорили багато депутатів. Хоч «меншовикам» ніхто і не пропонував розформовуватися. Навпаки, з парламентської трибуни прозвучали пропозиції реалізувати побажання лівих і поставити на голосування всі рішення, прийняті більшістю в Українському домі. Однак фракції комуністів та ПСПУ, зустрівши появу в президії Івана Плюща, Віктора Медведчука та Степана Гавриша стуком та криками «Ганьба», продовжували весь час бити руками по столах і скандувати всякі образливі слова (вельми показово, що «Лівий центр» у цій обструкції не брав участі, що виявилося зайвим підтвердженням: ліві далеко не такі єдині, як хочуть це показати).
Однак головуючого на засіданні Івана Плюща це не збентежило. Кілька разів закликавши «меншовиків» включитися в роботу сесії, він запропонував депутатам зареєструватися. У сесійній залі зареєструвалося 257 чоловік, що дозволило спікерові відкрити засідання. Олександр Ємець із трибуни звернувся до меншості: «Ви можете вносити будь-які проекти, вони обговорюватимуться і якщо наберуть більшість голосів, то будуть прийняті». Ліві стукали далі. Зрештою, Іван Плющ заявив: «У мене досвід ведення засідання в таких умовах є» і запропонував «більшовикам» використати навушники, якими обладнано депутатські місця. (Щоправда, тут варто зауважити, що для прориву блокади діяльності парламенту подібні методи, можливо, і придатні, та як би не було так, що більшість закриватиме свої вуха «навушниками» щоразу, як висловлюватиметься протилежна точка зору). Більшість досить швидко затвердила повістку засідань на 8—11 лютого. Ліві стукали далі навіть тоді, коли обговорювався проект закону щодо внесення змін до Закону «Про статус народного депутата», в якому передбачається чіткiше визначити поняття «більшість» і «меншість» і передбачити захист прав опозиції, тобто права самих парламентських лівих у найближчому майбутньому. Стукіт лівих не перешкодив прийняти законопроект у першому читанні. Чому «меншовики» не вдалися до більш рішучих дій? Адже до вчорашнього дня саме вони успішно застосовували тактику блокування i охорони президії та трибуни. Можливо, відповідь на це запитання мимоволi дала Наталя Вітренко (ПСПУ), коли вийшла до мітингуючих біля будинку ВР комуністів та прогресивних соціалістів. «Сьогодні тут мало бути 100—150 тисяч чоловік», — заявила вона. Тим часом мітингуючих (переважно похилого віку) було від сили чоловік триста. Тієї підтримки народу, про яку ліві безупинно говорили (і, можливо, в яку щиро вірили), вони не отримали.
По суті, вчорашнє засідання засвідчило, що ліві практично вже змирилися з уготованою їм роллю статистів при переможній більшості. «Сьогодні ми бачимо агонію лівого блоку», — мовби підсумував депутат Бандурка.
Втім, і тимчасовий тріумф більшості не знімає питання: «А що ж далі?». Та все те ж. Для того, щоб парламент міг далі нормально працювати, та й узагалі існувати, необхідно, як і раніше, шукати компромісу. Це розуміють усі: і нове керівництво ВР, і більшість, і меншість. Саме тому у перерві засідання голови фракцій зібралися для того, щоб іще раз спробувати домовитися. Однак прогресу в пошуках компромісу досягти знову не вдалося.
Хоч учора, наприклад, лідер соціалістів Олександр Мороз, попри різкий тон своїх коментарів про дії більшості, зробив примітну заяву: «Я думаю, що ми (фракція «Лівий центр». — Ред. ) завтра зареєструємося і працюватимемо у нормальному робочому режимі» і не виключив, що «швидше за все, так зроблять і комуністи». Тому цілком можливо, що парламентську кризу в нас можна подолати без стрілянини, як це було в Росії, по парламенту і навіть без розпуску ВР .
ДО РЕЧІ
Прем’єр-міністр Віктор Ющенко готовий «у доступній і коректній формі» втрутитися в ситуацію у Верховній Раді для примирення двох частин парламенту, оскільки наявність такого конфлікту може негативно позначитися, передусім, на соціальному забезпеченні населення країни. Як зазначив прем’єр, протистояння між двома групами депутатів негативно впливає на бюджетний процес, ухвалення низки законодавчих актів, реалізація яких збільшила б надходження до бюджету, — повідомляє Інтерфакс-Україна.
КОМЕНТАРІ
Олександр ЄЛЬЯШКЕВИЧ, (фракція «Громада»):
— Те, що депутати зібралися в приміщенні на Грушевського, 5 — це перший крок до компромісу. Та подальші кроки з одного та з іншого боку роблять наступний діалог досить проблематичним. Передусім важлива роль Плюща. Якщо Іван Степанович і надалі буде, за ініціативи зацікавлених у дострокових парламентських виборах осіб, прокладати дорогу конфронтаційним рішенням, які від початку зневажають права меншості, знайти компроміс буде надзвичайно складно.
Проблема — в палкому бажанні більшості отримати повну перемогу над меншістю.
Олександр МОРОЗ: (фракція «Лівий центр»):
— Я розцінюю сьогоднішні події, як форму протесту лівих фракцій проти порушень Конституції, які були допущені більшістю при формуванні керівних структур парламенту, та внесенні змін до регламенту.
Позитивним слід вважати те, що більшість прийшла до сесійного залу. Правомірність ведення засідання новою групою – це важлива, але інша деталь. Наша фракція (СПУ) переходить в опозицію до більшості. Але ми вважаємо, що в таких умовах найважливішим є зберегти парламент, – мова йде про референдум та створення умов для введення диктатури.
