Вчора Конституційний суд оголосив свою Ухвалу про припинення конституційного провадження у справі за поданням 57 та 69 народних депутатів щодо «визнання неконституційними актів, прийнятих на засіданні частини народних депутатів у приміщенні «Українського дому» 21 січня та 1 лютого». Причиною припинення провадження судді назвали те, що питання, порушені у цих поданнях, непідвідомчі Конституційному суду. За таке рішення проголосували 10 суддів, проти були сім суддів Конституційного суду. Таким чином так звана справа про конституційність парламентської більшості закінчилася своєрідним закликом до народних депутатів: самі розбирайтеся. А вони, як відомо, самі як раз розібратися і не змогли.
Для багатьох таке рішення КС не стало несподіванкою. Хоча після двох «референдумних» справ воно, очевидно, здобуде найбільший політичний резонанс, хоча голова Конституційного суду Віктор Скомороха і запевняв журналістів, що відносить звинувачення в заполітизованості КС до «дитячих хвороб становлення держави», на які суд не буде реагувати. Проте, поклавши край сподіванням меншості на встановлення «політичної справедливості», Конституційний суд, вочевидь, опиниться в епіцентрі різких коментарів з боку опозиції.
Щодо тверджень окремих народних депутатів про вчинення окремими їхніми колегами злочинів при оформленні парламентської більшості, то оцінку цьому має дати суд загальної юрисдикції і, як повідомили Конституційному суду представники прокуратури, слідство з цієї справи ведеться. Щодо неналежного оформлення усунення з посади голови ВР та його заступника (Олександра Ткаченка і Адама Мартинюка) та визначення статусу парламентської більшості, то це питання регламентне, а визнавати відповідність дій парламенту його ж регламенту — не входить до компетенції КС. Автори конституційного подання хотіли, щоб КС відповів на питання, чи є акти депутатів, які засідали в «Українському домі» актами Верховної Ради, чи тільки актами більшості? «Це запитання можна вважати риторичним, — сказав В.Скомороха, — тому що якщо автори конституційних подань не вважають це рішеннями Верховної Ради, то тоді немає чого і звертатися до Конституційного суду, оскільки відповідно до Конституції і закону про КС предметом розгляду Конституційного суду є акти Верховної Ради. Отже, якщо ви звернулися до нас, значить ви їх вважаєте законною Верховною Радою». Отже, питання все-таки не риторичне, якщо на нього існує така чітка відповідь.
Звичайно, парламентська меншість, яка у вигляді лідерів ПСПУ Наталі Вітренко і Володимира Марченка, була присутня на прес-конференції голови КС, після такого рішення суду активізується у своїх викривальних промовах. Володимир Марченко, до речі, вже сказав, що причини того, що КС стає політичним органом і приймає політичні рішення, криються у способі його формування і доцільно, аби склад суддів КС повністю призначався Верховною Радою. Більше того, у народного депутата виникає питання: чи потрібен Україні в цілому Конституційний суд як вагомий елемент влади, рішення якого є остаточними і оскарженню не підлягають при такій його незахищеності перед політичним тиском? І це прозвучало вже точно як риторичне питання.
Варто звернути увагу на такий козир опозиції у боротьбі за свої попрані права, як нелегітимність відсторонення голови ВР від виконання своїх обов’язків. Виказуючи неабиякий досвід у юридичних тонкощах, який, вочевидь, здобуто опозицією у безперервних судових справах з владними структурами, той же В.Марченко відмічає, що КС виходить з факту, що голова ВР був відсторонений, але згідно яких норм Конституції — ось в чому питання, і відповідь на нього, за словами В.Скоморохи, буде предметом наступного розгляду Конституційного суду. Але ж саме ця відповідь первинна, наполягають представники ПСПУ, яка, до речі, має від вчорашнього рішення КС не тільки прикрі емоції, адже воно розблоковує їхнє добровільне затворництво на балконі парламенту і надає моральне право спуститися у зал засідань, зареєструватися, що і буде зроблено.
КОМЕНТАР
Дмитро ТАБАЧНИК, народний депутат:
— Конституційний суд прийняв єдине оптимальне рішення, яке грунтується на тому, що КС не повинен бути арбітром у внутрішньо регламентних відношеннях, які складаються у будь-якій гілці влади. Конституційний суд повинен аналізувати на відповідність Конституції ті рішення Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Президента України, які стосуються не самого державного інституту, а мають вихід назовні. На мою думку, саме те, що КС зупинився на цьому фундаментальному рішенні, є найбільш плідне для існування самого Конституційного суду і для існування взагалі механізму найвищого правового арбітражу в державі. Бо якщо він спробує зайнятися визначенням внутрішнiх стосунків кожного з інститутів держави, це може завести його на манівці і зробити його роль у державі не просто неплідною, а й руйнівною.
Є палкі прихильники рішень в «Українському домі», є ті, хто їх засуджує. Я був з першого дня в «Українському домі» і можу відверто сказати, що частина рішень, підрахунок голосів, можливо, і приймалися нашвидкоруч, але немає сумніву, що там дійсно зібралася більшість Верховної Ради і її існування доведено протягом кількох наступних місяців прийняттям низки дуже важливих документів. І Конституційний суд підтвердив існування законної більшості у Верховній Раді.
Я навіть саму фабулу рішення Конституційного Суду вважаю правильною, тому що у ній не дається оцінка — потрібна чи не потрібна більшість, як її виписати і оформити. Тобто Конституційний суд зайняв позицію над зіткненням і, на мій погляд, вона правильна.
А процес у Конституційному суді, наскільки я знаю, проходив дуже жорстко і неоднозначно. І якщо хтось думає, що КС був заздалегідь налаштований на таке рішення, це не відповідає дійсності. Я знаю, що дуже жорстко допитували свідків— представників більшості, і В.Медведчука, і Л.Кравчука, зовсім непросто проходили баталії представників більшості у КС О.Задорожнього і А.Селіванова. Після засідань вони поверталися не просто засмучені, а збентежені і частково розгублені. І якби рішення КС було прийнято з рахунком 18:0, от тоді я перший би сказав, що в нас немає Конституційного суду, а є якесь утворення, яке проштамповує кимось нав’язані рішення. Але в КС є люди відверто вільних переконань, думаю, це рішення Конституційному суду далося не просто і серед тих рішень, які ним приймалися, рішення про референдум і рішення про більшість, дійсно помітні, вони стримали бажання виконавчої влади захопити політичну ініціативу і зупинили зазіхання деяких стратегів виконавчої влади на абсолютно монопольне володіння політичним полем.
