Сьогодні розпочинається візит президента Туреччини Ахмета Недждета Сезера до України. Здавалося б, що визначального в приїзді, коли відносини двох держав за останні десятиліття не зазнавали значних потрясінь? Після останніх міжнародних подій партнерство обіцяє стати ще тіснішим. Експерти визнають, що війна в Іраку, як це не парадоксально, вивела в ряди переможців як Анкару, так і Київ. Їхні позиції на світовій арені значно зміцніли.
«Чорне море нас не роз’єднує, а об’єднує», — часто люблять повторювати українські й турецькі політики ці слова як своєрідний слоган у двосторонній співпраці. Роз’єднувати, справді, наразі немає чому. Дипломати обіцяють, що «родзинкою» нинішнього перебування турецького президента в Києві стане підписання спільної заяви, в якій основна увага акцентуватиметься на трансчорноморському співробітництві. Йтиметься про зусилля в двосторонній співпраці, про антитерор, про взаємодію в міжнародних організаціях. Однак це ті теми, про які стане відомо з публічних заяв.
Очевидно, одним із перших питань не для публіки підніматиметься військово-технічна співпраця, яка може отримати якісно нове наповнення в разі вирішення на користь України міжнародного танкового тендеру, який проводить Туреччина. Україна представлена на ньому танком Т-84 виробництва Харківського заводу. Його конкуренти — французький «Леклерк», американський «Абрамс» і німецький «Леопард – 2». Вартість контракту досягає кількох мільярдів доларів США. Експерти твердять, що за якістю український танк нічим не поступається західним, а по ціні — значно дешевший. Тому якщо Анкара віддасть перевагу іншій державі, то зовсім не з економічних міркувань, а — політичних. Про високі шанси українського танка, до речі, заявляли неодноразово турецькі політики.
Інша сфера українського партнерства — політична. Туреччина — одна з тих держав, яка намагається постійно наголошувати на своїй підтримці вступу України до Світової організації торгівлі, НАТО та Європейського Союзу. У перших двох випадках Анкара може не лише поділитися своїм досвідом, але й довести підтримку на ділі (голос турків Україні необхідний для членства в СОТ і в Альянсі). А от із Євросоюзом ситуація в обох держав в чомусь подібна: країни прагнуть вступити до ЄС, однак з багатьох причин їхні прагнення залишаються нереалізованими. Угоду про асоціацію з тодішнім Європейським Економічним Співтовариством Анкара підписала ще в 1963 році. Проте туркам постійно закидають невідповідність європейським стандартам — утиски курдів, неврегульованість кіпрського питання, проблеми зі свободою слова та правами людини. У зв’язку з «затяжним» вступом Туреччини до ЄС російські дипломати на одному з «круглих столів» не так давно, аргументуючи необхідність української інтеграції на євразійському напрямі, апелювали до Києва: «Що ви хочете, як турки сорок років в асоційованих членах просидіти?» Утім, в Україні саме на турецькому прикладі могли б повчитися, як не повторювати чужих помилок. Варто зазначити, що з приводу уваги ЄС і США, геополітичного становища, інвестицій, курортного бізнесу, Туреччина є досить потужним конкурентом України.
Торговельну співпрацю двох держав можна було б охарактеризувати двома словами — об’ємна і контрастуюча. Об’ємна — тому що Туреччина входить до четвірки провідних торговельних партнерів України (після Росії, Німеччини та Туркменiстану). Торік рівень товарообміну з турками перевищив один мільярд доларів США. Контрастуюча — оскільки наша держава посідає лише 16-те місце серед таких партнерів Анкари. Той факт, що Україна входить лише до другої десятки головних торговельних партнерів Туреччини, має кілька причин. Найголовніша — традиційно основні експортно-імпортні операції (понад 50%) турки здійснюють з країнами-членами Євросоюзу, з яким із січня 1996 року діє митний союз. Щоправда, із усіх держав Центрально-Східної Європи та колишнього Радянського Союзу Україну за обсягом торгівлі з Туреччиною випереджає лише Росія. Київ розраховує на підписання двосторонньої угоди з турками про вільну торгівлю (її проект Київ передав ще торік). Проблема полягає в тому, що спочатку дозвіл на це підписання мав би дати Євросоюз... До позитивів варто зарахувати обіцянку турецького уряду збільшити обсяги торговельно- економічних відносин з 10% у загальній структурі зовнішньої торгівлі цієї країни до 30%.
Яких кардинальних рішень вдасться досягти на кожному з цих напрямків співпраці під час триденного перебування турецького президента, можна буде переконатися вже в ці дні. Учора «День» поставив послу України в Анкарі Ігорю Долгову кілька питань щодо українсько-турецьких відносин, які, за словами дипломата, визначаються «динамізмом і інтенсивністю».
