Атмосфера позавчора, у приймальний день роботи Оболонського відділу громадянства, паспортної і міграційної служби, явно була напруженою — термін дії паспортів старого зразка закінчився 1 липня, але далеко не всі встигли змінити свій «серпасто-молоткастий» на український паспорт. У невеликому приміщенні паспортного столу на підступах до вікна видачі документів ухитрилася розміститися добра сотня людей: незважаючи на 30-градусну спеку, громадяни, багато з яких стояли вже не першу годину, наполегливо не бажали здавати позиції. Хвиля обурення наростала. Одні звинувачували керівництво відділу у поганій організації обмінного заходу — на їхню думку, для обслуговування такої кількості людей варто було виділити набагато більше персоналу. Інші щиро жаліли старих, котрим доводилося у неймовірній духоті вистоювати черги нарівні з усіма. Думка більшості зводилася до того, що розпорядження про необхідність обміну навіть тим, кому за сімдесят — чергове «знущання над народом», яке не дає старим людям «дожити свій вік спокійно». У співбесідниці «Дня» Ніни Кривенко з першого числа розпочалися проблеми з отриманням пенсії. Тим часом, з її слів, усі необхідні документи вона здала «вчасно», але з вини паспортистів, якi допустили помилку при внесенні у бланк даних, синю книжечку довелося міняти і приходити за отриманням повторно. Самі паспортистки через спеку і наплив народу тихо божеволіли у задушливому приміщенні: навіть прискорений конвеєрний варіант роботи не зменшував чисельність незадоволеного натовпу.
Думка начальника Оболонського відділу Владислава Чайковського про те, що відбувається, категорична: паспортна проблема виникла внаслідок недисциплінованості самих громадян. Адже питання про обмін паспортів старого зразка виникло не сьогодні — роз’яснювальна робота (у тому числі і через засоби масової інформації) ведеться ще з 96-го року, після виходу відповідної постанови уряду. Тотальний наплив бажаючих отримати новий документ розпочався незадовго до кінцевої дати обміну — раніше, говорить він, часто у приймальні дні не спостерігалося жодної людини. Працівникам паспортної служби навіть доводилося розвішувати у будинках оголошення про те, що громадяни запрошуються для обміну паспортів. Зі слів В. Чайковського, районна адміністрація організувала допомогу при обміні для малозабезпечених і прикутих до ліжка, список яких допоміг визначити соцзабез: спочатку цю категорію громадян безкоштовно фотографували, а потім розвозили по будинках готові паспорти.
Як сказав «Дню» начальник департаменту громадянства, паспортної й імміграційної служби ГУ МВС України Олександр Перов, встановлення у паспортній епопеї кінцевого терміну обміну пояснюється тим, що на січень нинішнього року обміняло радянський документ на український вже 95% громадян. Спочатку процесу дійсно виникало багато труднощів, починаючи з того, що уряд планував розпочати обмін ще у 93-му і закінчити через п’ять років, але фактично обмін розпочався у 95-му. Однiєю з головних проблем на той момент була недостача бланків: максимальна потужність фабрики, що випускає паперову «спецпродукцію», складала півмільйона примірників на місяць, і не варто забувати, що нарівні з обміном продовжувалася паспортизація тих, що досягли 16-ліття.
На думку А. Перова, раптовий ажіотаж в останні дні обміну виник ще і тому, що значна частина людей похилого віку до останнього моменту сподівалася на рішення уряду про необов’язковий обмін паспортів для осіб, які досягли 70 років. Такий варіант дійсно розглядався, однак у кінцевому варіанті його було відхилено. Що, в принципі, цілком зрозуміло: закон для всіх один, і, крім того, жити у країні за документом неіснуючої держави — нонсенс. Тим більше, що обміну паспортів соціально незахищеним і фізично нездоровим громадянам була приділена особлива увага на усіх рівнях.
А. Перов запевнив, що найближчим часом проблем із видачею пенсій громадянам, що з будь яких причин що не встигли обміняти паспорт, виникати не буде. Працівникам органів внутрішніх справ рекомендують поки що вибирати для несвідомих таку міру адміністративного впливу, як попередження. У спробі провести інші фінансові операції або оформити закордонні документи володарям «серпасто-молоткастого» можна тільки поспівчувати.
Доведеться заплатити штраф тим, хто тільки лише має намір подати необхідні документи на обмін. А. Перов упевнений, що такі люди знайдуться — головним чином, це нелегали, ті що працюють за кордоном і від початку обмінного процесу на батьківщині ще не з’являлись. Цікаво, що за час обміну було подано 300 тис. заяв про втрату старого паспорта. Працівники паспортних служб не виключають, що інколи паспорта втрачалися фіктивно, з метою залишити радянський документ на згадку. Багато хто з тих, із ким довелося поспілкуватися в оболонському паспортному столі, жалості з приводу розлуки з «серпастим» навіть не приховували.
