Уже 23 роки минуло з тих пір, коли 26 квітня розділило людські долі на «до» і «після» аварії на Чорнобильській АЕС. Аварія залишається найбільшою техногенною катастрофою світу, бо жодна з катастроф в історії людства не мала таких екологічних наслідків, як чорнобильська. Тому для України Чорнобиль — це насамперед, щоденне буття у широкому полі постчорнобильських проблем, масштаб яких має планетарне значення. На жаль, з роками не зменшується й гострота проблем, породжених катастрофою. Хіба можна звикнути до спустошених сіл, покинутих родючих земель? На жаль, тотальна секретність навколо великих проблем була радянською традицією. Сьогодні без будь-яких перешкод будь-хто може детально ознайомитися з тим, що насправді відбувалося протягом останніх днів квітня і до листопада 1986 року на березі Прип’ять. А тоді, в травні 86-го іноземці дізналися правду першими: 30 квітня на одній із атомних станцій Швеції лічильник Гейгера виявив величезну кількість радіації. З’ясувавши, що викид стався не у них, уряд цієї країни зробив офіційний запит. До народу Михайло Горбачов звернувся лише через 18 діб після аварії — 14 травня. І лише через три роки інформацію про радіаційний стан було розсекречено та опубліковано.
Учені Інституту ядерних досліджень НАН України після вибуху на Чорнобильській АЕС виділили у викидах із ушкодженого реактора дві групи радіонуклідів. Одна містила леткі радіоактивні речовини, які виносилися аерозолями й піднімалися на значну висоту з потоками теплого повітря (йод-131, йод-135, цезій-134, цезій-137, стронцій-90). При цьому викид цезію становив близько 30 відсотків від накопиченого в активній зоні реактора. Інша група — це радіонукліди з відносно високою температурою кипіння, які вилітали у складі уранової матриці. Їх викид був меншим (близько трьох відсотків від загальної маси палива, яке було в реакторі), але саме ці 5-6 тонн розкришеного урану, продуктів його поділу й трансурованих елементів (плутонію, кюрію, америцію) завдали найстрашнішого удару по навколишньому середовищу з точки зору радіоактивності.
За даними Наукового комітету з дії атомної радіації ООН, на опромінення людей впливали два десятки радіонуклідів (зокрема, ізотопи барію, магнію, заліза, кюрію, телуру тощо). Сім із них зустрічаються частіше ніж решта. Це вуглець-14, цезій-137, цирконій-94, рутеній-106, стронцій-90, церій-144, та йод-131.
Найнебезпечнішими для людей були радіоізотопи йоду — їх у повітрі було найбільше. Тож українці, які в останні дні квітня та в перші дні травня гуляли під радіаційними хмарами, добре нахапалися цього ізотопу. Найбільше у них постраждала щитовидна залоза, яка акумулювала цю речовину, а отже отримувала найбільшу дозу опромінення з-поміж усіх органів. Як наслідок, уже через кілька років після Чорнобиля медики зафіксували у дітей значне підвищення ракових захворювань щитовидної залози.
Закінчення на шпальті«СУСПIЛЬСТВО»
