Схоже, події в Грузії після зміни влади починають нагадувати те, що відбувалося в Україні 2010-го, коли до влади прийшла Партія регіонів. Із перемогою партії «Грузинська мрія» в Грузії розпочалися переслідування опозиціонерів. Прикладом цього стало затримання колишнього глави міністерства внутрішніх справ Бачо Ахалая, начальника об’єднаного штабу збройних сил Грузії генерала Георгія Каландадзе і командира бригади Зураба Шаматава. Їх підозрюють у перевищенні посадових повноважень: у побитті й ображанні військовослужбовців.
Також влада розпочала «пресувати» і президента, лідера партії «Єдиний національний рух» Михаїла Саакашвілі, чия каденція завершується 2013-го. Зокрема, прем’єр-міністр Бідзіна Іванішвілі запропонував йому виїхати із президентського палацу і переселитися в будівлю канцелярії уряду.
Одночасно новий уряд скорочує фінансування Ради національної безпеки при президентові, яка була раніше дуже впливовою структурою в країні. Грузинська опозиція вже оцінила це і подібні скорочення як спробу «узурпації влади» урядом і відмовилася голосувати за такий бюджет.
З приходом Іванішвілі ситуація зі свободою слова також погіршилася. У жовтні було закрито урядовий канал «Перший інформаційний кавказький» («ПІК») буцімто через брак фінансування. Уряд обіцяв розібратися в ситуації, але мовлення «ПІК» досі не відновлено.
«День» звернувся до тележурналіста Міші ТАВХЕЛІДЗЕ та головного редактора газети «Резонанс» Лаші ТУГУШІ і попросив їх прокоментувати переслідування грузинської опозиції та заяви про згортання свободи слова.
Міша ТАВХЕЛІДЗЕ: — На мою думку, основна причина затримання Ахалая — в тому, що він є ключовою постаттю в перемозі над злодіями в законі. Мабуть, «серйозні» люди йому цього не пробачили. Є й інший момент. У «Грузинської мрії» спостерігається повна відсутність будь-якої позитивної політичної програми. Перед виборами вони дали багато обіцянок, але самі, судячи з усього, не були готові до перемоги на виборах.
Що ж до арештів і можливого початку репресій проти опозиції. Cитуація не безнадійна, попри тоталітарність Іванішвілі, Грузія наразі демократична країна, яка прагне до НАТО. Сценаріїв два: або демократія збережеться, або станеться, вибачте за аналогію, ухил на «українізацію» з усіма наслідками, що звідси випливають — з відродженням корупції, з іграми та «обіймами» з Росією...
Лаша ТУГУШІ: — Не думаю, що зменшення витрат на президента і Раду безпеки, а також затримання колишнього міністра й генералів — політичний реванш Іванішвілі. Пріоритети змінюються. У цьому проекті бюджету більше коштів витрачається на соціальні потреби, охорону здоров’я. Не думаю, що лише через це можна судити про якийсь реванш. Ці витрати було якраз описано в їхній передвиборчій програмі, і народ проголосував за це. Судити про арешти краще після того, як буде пред’явлено всі аргументи. Але до цього у багатьох журналістів і правозахисників було дуже багато запитань щодо діяльності Ахалая, зокрема порушень прав людини. Але, попри це, потрібні конкретні докази його провини.
Що ж до реваншу, сподіваюся, що цього не буде. Вони увесь час кажуть, що не йтимуть таким шляхом, і це нікому не потрібно. Якщо ми оберемо шлях реваншу, то матимемо проблеми з демократією.
— Чи не нагадують вам події у Грузії те, що було в Україні 2010 року, коли до влади прийшла Партія регіонів?
М. Т.: — Так-так. Я, приміром, називаю Іванішвілі Бідзіна Амвросійович (по батькові Шеварднадзе. — Ред.) Янукович. Тому що практично вся його команда — колишні чиновники і пройдисвіти часів Шеварднадзе (другий президент незалежної Грузії. — Ред.). А сам він поводиться цілковито, як Янукович, аж до особистої помсти тим, кого він ненавидить як людей, а не як політиків: приміром, президента, Гігу Бокерія, Бачо Ахалая. У проекті нового бюджету є графа, в якій зазначено 740 млн ларі. Це означає, що приблизно 10% бюджету виписано під нові ініціативи уряду. Фактично Іванішвілі виписав собі майже мільярд ларі на речі, які він... потім вигадає. Народ, який голосував за Бідзіну Іванішвілі, чекає грошей. Тому урядові доцільно відволікти увагу від проблем.
Іванішвілі відомий тим, що він дуже злопам’ятний тип і в будь-який спосіб домагається свого. Він — людина, яка сформувалася в 1990-х рр. у бандитській Росії та зараз надалі поводитиметься так, як і там. Без жодних симпатій Іванішвілі називали «удавом», і він прославився тим, що не гребував жодними методами: співпрацював як з УБОЗ, так і з бандитами. Разом із Бачою Ахалая затримано також чинного начальника генерального штабу, до того ж, його викликали до кабінету міністра оборони о третій годині ночі й там заарештували. Його призначав Саакашвілі. Іванішвілі, який не зміг призначити свою людину, як у 1990-х, «замовив» людину, і її посадили.
Схоже, події в Грузії після зміни влади починають нагадувати те, що відбувалося в Україні 2010-го, коли до влади прийшла Партія регіонів. Із перемогою партії «Грузинська мрія» в Грузії розпочалися переслідування опозиціонерів. Прикладом цього стало затримання колишнього глави міністерства внутрішніх справ Бачо Ахалая, начальника об’єднаного штабу збройних сил Грузії генерала Георгія Каландадзе і командира бригади Зураба Шаматава. Їх підозрюють у перевищенні посадових повноважень: у побитті й ображанні військовослужбовців.
Також влада розпочала «пресувати» і президента, лідера партії «Єдиний національний рух» Михаїла Саакашвілі, чия каденція завершується 2013-го. Зокрема, прем’єр-міністр Бідзіна Іванішвілі запропонував йому виїхати із президентського палацу і переселитися в будівлю канцелярії уряду.
Одночасно новий уряд скорочує фінансування Ради національної безпеки при президентові, яка була раніше дуже впливовою структурою в країні. Грузинська опозиція вже оцінила це і подібні скорочення як спробу «узурпації влади» урядом і відмовилася голосувати за такий бюджет.
З приходом Іванішвілі ситуація зі свободою слова також погіршилася. У жовтні було закрито урядовий канал «Перший інформаційний кавказький» («ПІК») буцімто через брак фінансування. Уряд обіцяв розібратися в ситуації, але мовлення «ПІК» досі не відновлено.
«День» звернувся до тележурналіста Міші ТАВХЕЛІДЗЕ та головного редактора газети «Резонанс» Лаші ТУГУШІ і попросив їх прокоментувати переслідування грузинської опозиції та заяви про згортання свободи слова.
Міша ТАВХЕЛІДЗЕ: — На мою думку, основна причина затримання Ахалая — в тому, що він є ключовою постаттю в перемозі над злодіями в законі. Мабуть, «серйозні» люди йому цього не пробачили. Є й інший момент. У «Грузинської мрії» спостерігається повна відсутність будь-якої позитивної політичної програми. Перед виборами вони дали багато обіцянок, але самі, судячи з усього, не були готові до перемоги на виборах.
Що ж до арештів і можливого початку репресій проти опозиції. Cитуація не безнадійна, попри тоталітарність Іванішвілі, Грузія наразі демократична країна, яка прагне до НАТО. Сценаріїв два: або демократія збережеться, або станеться, вибачте за аналогію, ухил на «українізацію» з усіма наслідками, що звідси випливають — з відродженням корупції, з іграми та «обіймами» з Росією...
Лаша ТУГУШІ: — Не думаю, що зменшення витрат на президента і Раду безпеки, а також затримання колишнього міністра й генералів — політичний реванш Іванішвілі. Пріоритети змінюються. У цьому проекті бюджету більше коштів витрачається на соціальні потреби, охорону здоров’я. Не думаю, що лише через це можна судити про якийсь реванш. Ці витрати було якраз описано в їхній передвиборчій програмі, і народ проголосував за це. Судити про арешти краще після того, як буде пред’явлено всі аргументи. Але до цього у багатьох журналістів і правозахисників було дуже багато запитань щодо діяльності Ахалая, зокрема порушень прав людини. Але, попри це, потрібні конкретні докази його провини.
Що ж до реваншу, сподіваюся, що цього не буде. Вони увесь час кажуть, що не йтимуть таким шляхом, і це нікому не потрібно. Якщо ми оберемо шлях реваншу, то матимемо проблеми з демократією.
— Чи не нагадують вам події у Грузії те, що було в Україні 2010 року, коли до влади прийшла Партія регіонів?
М. Т.: — Так-так. Я, приміром, називаю Іванішвілі Бідзіна Амвросійович (по батькові Шеварднадзе. — Ред.) Янукович. Тому що практично вся його команда — колишні чиновники і пройдисвіти часів Шеварднадзе (другий президент незалежної Грузії. — Ред.). А сам він поводиться цілковито, як Янукович, аж до особистої помсти тим, кого він ненавидить як людей, а не як політиків: приміром, президента, Гігу Бокерія, Бачо Ахалая. У проекті нового бюджету є графа, в якій зазначено 740 млн ларі. Це означає, що приблизно 10% бюджету виписано під нові ініціативи уряду. Фактично Іванішвілі виписав собі майже мільярд ларі на речі, які він... потім вигадає. Народ, який голосував за Бідзіну Іванішвілі, чекає грошей. Тому урядові доцільно відволікти увагу від проблем.
Іванішвілі відомий тим, що він дуже злопам’ятний тип і в будь-який спосіб домагається свого. Він — людина, яка сформувалася в 1990-х рр. у бандитській Росії та зараз надалі поводитиметься так, як і там. Без жодних симпатій Іванішвілі називали «удавом», і він прославився тим, що не гребував жодними методами: співпрацював як з УБОЗ, так і з бандитами. Разом із Бачою Ахалая затримано також чинного начальника генерального штабу, до того ж, його викликали до кабінету міністра оборони о третій годині ночі й там заарештували. Його призначав Саакашвілі. Іванішвілі, який не зміг призначити свою людину, як у 1990-х, «замовив» людину, і її посадили.
Л. Т.: — На мою думку, те, що відбувалося в Україні й відбувається зараз у нас — різні речі. Сподіваюся, ми підемо шляхом поглиблення демократичних процесів. Це не простий процес, але вважаю, що він відбуватиметься у бік поліпшення демократії.
Я сподіваюся, що нинішній курс інтеграції Грузії як у європейські системи, так і в НАТО поглиблюватиметься.
— Яка зараз ситуація зі ЗМІ, зокрема з каналом «ПІК»?
М. Т.: — Бідзіна Іванішвілі намагається підім’яти під себе і повністю контролювати найзначніші медіа в країні, зокрема «Громадського мовця Грузії» (ГМ), який не підпорядкований безпосередньо урядові. Сьогодні близько 60 осіб фінансової поліції облаштувалися в будівлі ГМ, і вони займаються там не плановою перевіркою, а просто заважають людям працювати. До того ж, наскільки мені відомо, Іванішвілі через посередників передав вимоги керівництву «Громадського мовця» (якому належить кілька радіоканалів і три телевізійних, зокрема «ПІК»), що він бажає, аби керівництво під нього «прогнулося», на що дістав відмову. Відповідно, він уживає заходів у відповідь. Гадаю, так само він вчинить і з приватними каналами. Проте там, замість податкової поліції, справа дійде до шантажу, тиску й погроз посадити за ѓрати власників цих каналів.
Л. Т.: — Уряд лише розпочав виконання своїх обов’язків. Я не думаю, що вони намагаються обмежувати свободу медіа. Щодо «ПІК», то це проблема з керівництвом каналу.
