В явному запізненні відставки керівника СБУ можна за бажанням вбачати або нерішучiсть чи розгубленість Президента у момент політичної кризи, або навпаки — зваженість і стратегічне мислення. Найбільше проблем відставка першого із міністрів-силовиків, якої вимагала опозиція, викличе у самої опозиції. Заміна Леоніда Деркача на Володимира Радченка, безперечно, зіграла не на користь протестуючих. Новий- старий голова СБУ, на відміну від свого відставленого попередника, є фахівцем якраз у галузі політичних технологій. Досвід роботи ще у союзній «п’ятірці», тобто відділі КДБ, що займався «охороною конституції», помножений на відсутність явного компромату, робить фігуру Радченка практично невразливою для опонентів влади, водночас даючи новому міністру шанс продемонструвати своє вміння працювати у складних політичних обставинах.
Нове призначення додасть роботи також провладним політикам, які звикли вже до тісного поєднання владних і бізнесових інтересів. Всім відомі публічні висловлювання колишнього голови СБУ, котрий заявляв, що «не знає» про успішний бізнес народного депутата Андрія Деркача і не має до цього бізнесу жодного відношення. Цікаво буде подивитись чи збереже свій вплив Деркач-молодший, бізнесові і політичні таланти якого яскраво виявились саме у той період, коли Деркач- старший очолював СБУ. В тому разі, коли все залишиться без змін, доведеться тільки порадіти за Андрія Деркача разом із активістами партії «Трудова Україна».
Якщо можлива участь керівництва Служби безпеки у прикриттті чи сприянні комерційній діяльності певних груп залишається у галузі припущень, то відвертий непрофесіоналізм у виконанні своїх безпосередніх обов’язків відкрився одразу після початку «справи Мельниченка». Плутані пояснення і виправдання, намагання перекласти відповідальність за провал президентської охорони на когось іншого, продемонстровані Леонідом Деркачем впродовж скандалу з прослуховуванням головного кабінету країни, аж ніяк не личили людині з генеральськими погонами. Безпрецедентний виток інформації, яка була і ще буде використана аж ніяк не з метою зміцнення влади, мав би спонукати керівника СБУ якщо не до відставки, то хоча б до публічної заяви про бажання такої. Тепер знайдеться чимало бажаючих пояснити, що саме так довго утримувало пана Деркача на стільці, який буквально стрибав під своїм господарем.
Поінформовані кола не залишили поза увагою заяву на адресу голови СБУ з боку групи керівних працівників телеканалу «1+1», що прозвучала напередодні відставки Леоніда Деркача. Телеканал, який у найскладніші моменти завжди намагався уникати відкритого протистояння будь з ким, раптом почав вимагати відставки голови СБУ. Навряд чи на рішення Президента вплинула точка зору телезірок. Проте не можна заперечити того, що понад два роки протистояння групи Вадима Рабиновича з одним із провідних телеканалів перейшли на нечуваний досі рівень. Після такої заяви у керівника «1+1» Олександра Роднянського було подібно відомому кіногерою два шляхи: «або в ЗАГС, або до прокурора». Тимчасова відсутність прокурора і відставка Леоніда Деркача показали правильнiсть розрахунку телепродюсера.
Чимало проблем постане тепер і перед фундаторами «Форуму національного порятунку», котрим, якщо так далі піде, не буде від кого національно рятуватись. Новий керівник СБУ має про що запитати у багатьох політичних активістів Форуму, і у нього, ймовірно, запитань буде більше, ніж запитань лідерів новоутворення до Володимира Радченка. Серед керівної ланки СБУ не видно сьогодні людини більш поінформованої про механізми створення і функціонування опозиційних політутворень. Недарма ж в перших рядах Форуму немає цілого ряду дуже активних опозиціонерів.
Становище опозиції після зняття Леоніда Деркача ускладнилося додатково. Мало того, що за даними незалежних соціологів, активні виступи проти «режиму» готовий підтримати лише один відсоток населення. Навіть цьому відсотку слід якось пояснювати, чому у нас, за словами тої ж Юлії Тимошенко, одночасно є успіхи в економіці і «злочинний режим». Іншими словами є «нехороший» Кучма і «хороший» Ющенко. Для підтвердження подібної тези наш хороший прем’єр-міністр мав би якщо не виявити опозиційність до Президента, то хоча б якимось чином визначити свою позицію. Натомість маємо мовчання прем’єра, навіть тоді, коли його просять висловитись, як на останньому засіданні РНБОУ. Чому тоді, запитується, називати «провокаторами» ту частину мітингуючих, хто проти «режиму Кучми-Ющенка». Де і хто офіційно заявив, що їхня політика в чомусь різна?
Було б дуже добре, щоб після зняття з посади Леоніда Деркача ми дізналися правду не тільки про його помилки, а й про все інше, що зробило можливою нинішню політичну ситуацію. За першим звільненим винуватцем «кризи» мають бути інші, аж до того моменту, коли опозиція буде позбавлена можливості робити «викривальні заяви». Це має зробити влада, якщо не одразу, то якнайшвидше. Якщо вірити повідомленням деяких ЗМІ про те, що Леонід Деркач має стати одним із радників Президента, процес цей може уповільнитися, якщо не зупинитися, що не вiдповiдає нi інтересам влади, ні самого екс-голови СБУ.
