Дослідження «рівня щастя» World Values Survey (організація соціологів із різних країн) показало суперечливі результати. Опублікована доповідь організації базується на серії запитувачів. Респондентів просили оцінити рівень їхнього щастя і задоволення життям. Як показало дослідження, рівень добробуту не відіграє такої значної ролі, тобто, дійсно, не в грошах щастя. Більш усього життям насолоджуються жителі «бідних» країн Пуерто-Рiко і Мексики. До першої п’ятірки також увійшли Данія, змучена наркокартелями, Колумбія та Ірландія. США потрапили на 15-те місце. Держави колишнього СРСР опинилися в кінці рейтингу. Україна — на 80-му місці, Вірменія — на 79- му, Росія — 78-му, Молдова — 77-му, Грузія — 75-му, Білорусь — 74-му, повідомляє ForUM. Нагадаємо, в Україні зараз одні з найвищих темпів економічного зростання.
Жителів екс-СРСР просто «не мають у душі порядку», образно прокоментувала вищезгадані дані доктор соціологічних наук, завідуючий лабораторією психології мас і організацій Інституту соціальної та політичної психології Олена Донченко. На її думку, «кожен нині шукає щастя поодинці: коли не існує усвідомленого «ми», виникає один із чинників, що породжує колективний невроз». «Додайте до цього штучне насадження чужих цінностей», — говорить експерт. Неправильно говорити, що всі вони — погані. Інша річ, що відбувається це в суспільствах, поки ще до подібних речей непідготовлених, вважає вона.
Доктор філософських наук, директор Київського міжнародного інституту соціології Володимир Паніотто підтверджує тезу про те, що матеріальний добробут — не вирішальний чинник при визначенні рівня щастя. Щоправда, обмовляється експерт, судити про коректність згаданого дослідження він не береться. Об’єктивна оцінка «счастливості», за його словами, — рівень забезпеченості, поділений на рівень вимог. Проводилися подібні «польові спостереження» й у нас. Так, згідно з дослідженням, проведеним у Києві в 1985 році, індекс щастя столичних жителів за шкалою від -100 до +100 становив +38. У 90-х він впав до +1. Зіграли роль гласність, можливість їздити за кордон, «картинки» про життя Заходу, які з падінням «залізної завіси» стала показувати преса. Загалом, як можна підсумувати, українці (і не тільки вони) стали порівнювати реальний стан особистих справ iз особистими ж і новими при цьому запитами — озброївшись знаннями про те, що хтось живе краще.
Проте, як показують останні опитування КМІСу, в країні спостерігається позитивне зростання суб’єктивних оцінок рівня щастя. Головні, згідно з дослідженнями, чинники, що впливають на виникнення «щасливих» відчуттів у співгромадян — перспектива і стабільність. І, згідно з тими ж дослідженнями, вони їх не відчувають. А це, за словами В. Паніотто, теоретично може позначитися і на фізичному здоров’ї, і на психічному.
До речі, в Канаді, за словами експерта, вийде навіть спеціалізований журнал. Який «Дослідженням щастя» і займається. Так ось, вищезазначений матеріальний добробут, здоров’я і діти, виявляється, — далеко не основні компоненти щастя. На перше місце опитані поставили любов оточуючих (тобто мікросередовище) і наявність роботи. Дослідження Worldwatch Institute також показує, що щастя людині забезпечує «інфраструктура спілкування». Заради цих благ люди здатні поступитися символами свого фінансового благополуччя — великими квартирами та будинками, дорогими машинами, відпочинком на фешенебельних курортах тощо.
Інфраструктура спілкування включає не тільки гарні стосунки iз членами сім’ї та сусідами, а й соціальні механізми, наприклад, що захищають найманого працівника від свавілля роботодавця, що забезпечують помірну тривалість робочого дня, прийнятний рівень цін на ключові продукти харчування і послуги (наприклад, на громадський транспорт), доступ до медичних послуг, а також хороший стан навколишнього середовища. До речі, в 2001 році американський дослідник Роберт Прескотт-Аллен опублікував «Індекс екосистем світу» (при підготовці враховувалися 87 критеріїв). Згідно з цими даними, дві третини населення Землі проживають у країнах із низькою якістю екології.
Психолог, головний редактор журналу «Практична психологія і соціальна робота» Олександр Губенко показники «рейтингу щастя» пов’язує з тим, що у співвітчизників відсутня модель поведінки під назвою «коваль своєї долі». З одного боку, говорить він, це риса менталітету: українець довгий час був позбавлений приватної власності. Результат — відсутність почуття відповідальності і, скажімо так, саморегулювання. З іншого — соціальна нестабільність, високі податки і, як наслідок, — необхідність обманювати державу. Спостерігається також почуття незахищеності від судової та правоохоронної влади. Все це породжує, на його переконання, комплекс жертви. А хіба жертва буває щасливою?
