Носити звання академіка з правознавства у віці 16—17 років, погодьтеся, не тільки почесно, а й відповідально, особливо, якщо йдеться про створення власних наукових проектів. Вчора понад 40 членів Малої академії наук України отримали дипломи від міністра юстиції України Миколи Оніщука за найкращі проекти у галузі правознавства. Першим етапом до такого визнання стала участь у Всеукраїнській олімпіаді з правознавства, що тривала протягом навчального року. Саме її переможці й отримали цінні подарунки, а головне — довели, що вони гідні носити звання молодого академіка.
Членів Малої академії наук цікавить безліч правових проблем. Так, переможницю III етапу Всеукраїнської олімпіади Вікторію Смуток з Криму турбує статус Севастополя, тому у своєму проекті вона пропонує зберегти місто адміністративною одиницею України і не передавати його Росії. А випускниця корюківської школи (Чернігівська область) Вікторія Барман знає, як боротися з дитячою злочинністю: вона пропонує пом’якшити покарання для неповнолітніх, а замість ув’язнення залучати їх до виконання громадських робіт. Серед інших правових новацій молоді академіки пропонують змінити конституційно-правовий статус Президента України, удосконалити закони щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також запровадити екологічні права та обов’язки громадян України.
Нині найзаповітніше бажання переможців олімпіади — здобути вищу юридичну освіту і почати втілювати свої проекти у життя. Як переконаний міністр юстиції України Микола Оніщук, на зміну сучасним науковцям прийде покоління обізнаних та творчих молодих учених, яких турбують такі суспільні проблеми, як проведення конституційної та судової реформи, боротьба з рейдерством, а також вирішення земельних питань.
Натомість президент МАН Станіслав Довгий стурбований, що у олімпіадах від академії все менше учасників із сільської місцевості.
— Щороку зростає тенденція, що у обласних та всеукраїнських етапах олімпіади бере участь небагато учнів сільських шкіл — цього року їх усього 10%, — продовжив Станіслав Довгий. — Лідирують учні київських, сімферопольських шкіл та навчальних закладів з інших обласних центрів — понад 55%, решта учасників — це представники районних шкіл. Це свідчать про те, що в учнів з села дуже мало можливостей для розкриття наукового потенціалу, оскільки бракує провідних фахівців, які могли б стати їх науковими керівниками, а також не вистачає технічного забезпечення. У першу чергу, комп’ютерів.
