Позиційна війна триває… Активних дій нібито не відбувається, однак лінія протистояння весь час у русі. Сепаратні переговори у розпалі. Жодна зі сторін не довіряє одна одній. Політичні табори вишукують потенційних зрадників і проводять заходи з дезінформації супротивників. Будь-які союзи, за визначенням, лише тимчасові, адже єднаючий початок для кожного, безвідносно до кольору прапора, є бажання знищити іншого. Наявна суїцидальна пасіонарність політичної еліти, що так і не спромоглася нею, Елітою, стати.
«ШТАТНІ ОРАКУЛИ» ІНТРИГУЮТЬ...
Інформаційні атаки-випади, які вчиняють окремі політики, малозначущі й навіть не спроможні сформувати «порядок денний». Наприклад, той же Тарас Чорновіл заявляє, що НУ-НС и БЮТ повинні закінчити формування коаліції, чи, у випадку провалу переговорів, спокійно перейти до формату створення «широкої коаліції». Він натякає, що Блок «Наша Україна — Народна самооборона» не хоче створення коаліції демократичних сил, і стверджує, що Верховна Рада VI скликання цілком може працювати без коаліції, а уряд Януковича в цей період буде виконуючим обов’язки. Нашоукраїнець Юрій Ключковський у відповідь — про «димову завісу», що, мовляв, той, нібито, своїми словами підтвердив, що «передумов для розмов про створення широкої коаліції немає», що «штатний оракул» Партії регіонів «Тарас Чорновіл від своїх партійних босів отримав дозвіл говорити все, що завгодно, і тим самим створювати в українському суспільстві такий собі «інформаційний шум».
Здається, ситуація 19 жовтня 2007 р. повинна кардинально змінитися. Заяви, брифінги, прес-конференції передують одна одній. З’являється заява Партії регіонів, що зібрано п’ять мільйонів підписів громадян України за проведення референдуму з питань: існування двох державних мов — української та російської; обрання голів районних і обласних державних адміністрацій безпосередньо населенням; неучасті України у військових блоках. «Ми вважаємо за необхідне продовження конституційної реформи, оскільки недосконалість Конституції в окремих позиціях є причиною багатьох політичних криз і непорозумінь у суспільстві», лунає з табору регіонів. Партія регіонів продовжує роботу з організації референдуму — зібрані документи вже передані до Центральної виборчої комісії (при цьому ще напередодні представник Партії регіонів не виключав можливості, що партія не наполягатиме на проведенні референдуму).
На публіці з’являється радник Президента України Степан Гавриш. Він доводить до громадськості, що в Секретаріаті Президента сьогодні відбулася нарада з питань підготовки нової редакції Конституції за участю Президента України Віктора Ющенка. За його словами, також на нараді були присутні секретар Ради національної безпеки і оборони України Іван Плющ та голова Секретаріату Президента Віктор Балога.
Поряд з нібито буденною інформацією, що під час наради мова йшла про необхідність консолідації політичних сил задля того, щоб в Україні можна було створити модель нової Конституції, яка мала б європейський зміст, звучить визначальне — Президент не терпітиме наявність двох стратегічних центрів, що саме Віктор Ющенко має перебувати в центрі національного стратегічного спрямування і виконувати функції конституційного арбітра. І виголошується головне, заради чого цей брифінг проводиться: «Помаранчева коаліція» не повинна зачиняти двері й відмовлятися від співпраці з іншими політичними силами».
Президент, за словами радника, вважає неприйнятним, коли політичні сили, що «використали його ім’я» диктують, нав’язують коаліційну угоду між НУ-НС і БЮТ, згідно з якою будь-яка співпраця з КПУ та Партією регіонів є неможливою. З таким підходом, за словами Гавриша, коаліція не зможе бути перспективним об’єднанням. І подібна ситуація збільшує конфлікт і віддаляє Президента не лише від співпраці з переможцем парламентських виборів — Партією регіонів, а й «обрізає діалог» зі сходом України. За словами пана Гавриша, така ситуація підштовхує Президента на конфлікт. При цьому, як зазначає він, якщо майбутня коаліція не буде співпрацювати з Президентом, це також може створити конфлікт в управлінні державою.
Далі радник Президента з правових питань проголошує ні що інше, як стратегію подальших дій: «Найближчий місяць ми отримаємо чітку і ясну позицію і модель Президента (бачення нової концепції Конституції України. — Ред. )… Він має заявити про свої політичні погляди щодо основних конституційних позицій і цінностей». За його словами, проблема полягає в тому, яку змішану форму управління державою запропонувати. «Сьогодні більш очевидно, що ця форма управління буде пов’язана з тим, що саме у Президента має знаходитися центр національно-стратегічного планування», — наголошує він. Це не означає, що глава держави має управляти виконавчою владою, забезпечувати діяльність судової та законодавчої гілок влади. Однак у Президента мають бути функції конституційного арбітрування для того, щоб усі гілки влади працювали в одному напрямку і забезпечували національний інтерес. Звучить впевненість, що референдум із затвердження нової редакції Конституції відбудеться на пізніше осені наступного року. «Найкращий період — це початок вересня — кінець жовтня для того, щоб до виборів Президента імплементувати нову частину конституційних положень», — підсумовує президентський провісник.
Згодом з’являється інформація, що «секретар Ради національної безпеки і оборони України Іван Плющ зустрівся з Надзвичайним та Повноважним Послом США в Україні Уїльямом Тейлором. Під час зустрічі сторони обговорили сучасну політичну ситуацію в Україні, яка склалася після проведення 30 вересня 2007 р. дострокових виборів до Верховної Ради України. Співрозмовники також обмінялися думками щодо актуальних питань формування парламентсько-урядової коаліції, яка б забезпечила політичну стабільність та соціально-економічний розвиток України на основі європейських демократичних цінностей». Збіг?.. Навряд.
Цього ж дня проводяться певні кадрові рокіровки в СБУ. Віктор Ющенко звільняє з посади заступника голови Служби безпеки України начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Валерія Підболячного і призначає Тiберія Дурдинця (нині звільненого з посади начальника Управління СБУ в Закарпатській області) на його місце. Отже Президент посилює свої позиції, чи це просто віддяка голові СБУ за єдину область, де переміг НУНС? Скоріш, і перше, і друге, адже Президенту необхідно, та як можна швидше, прибрати до рук весь силовий і фіскальний блок (про це нижче).
Нинішній розвиток ситуації — логічне продовження проголошеної напередодні у Ліссабоні (Португалія) Секретаріатом Президента і підтвердженої самим Ющенком позиції щодо застороги членів ще несформованої більшості ще не чинного парламенту від втручання у повноваження глави держави. І це тільки-но минув день з моменту оприлюднення Блоком Юлії Тимошенко і блоком «Наша Україна — Народна самооборона» тексту коаліційної угоди, основою якої став «Український прорив», змінивши назву на «Український прорив — для людей, а не політиків» (саме Юлія Володимирівна наполягала на цьому).
Керівник президентського Секретаріату Віктор Балога говорить, що у парафованих угодах «загубилися» деякі передвиборчі обіцянки учасників оголошеної більшості, перспективи втілення яких виглядають далеко не райдужними. «Спочатку був складений протокол розбіжностей, куди внесли найскладніші для виконання обіцянки. Потім його легко ввели в тіло основного документа, прагнучи продемонструвати відсутність внутрішніх протиріч», — вказує він.
На думку Балоги, такий маневр не повинен нікого вводити в оману, адже масштаб передвиборних зобов’язань, як і складність їхньої реалізації, не зменшуються. Насамперед, йдеться про скасування призову на військову службу та повернення знецінених заощаджень Ощадбанку СРСР. «Звичайно, нові коаліціянти можуть залучити до цієї роботи чародія Копперфільда, однак відповідальні політики мають все-таки застосовувати зважені підходи», — зловтішається голова Секретаріату. Його підтримує секретар РНБО Іван Плющ. Він вказує на як неприйнятну практику постановки політичними партіями ультимативних вимог, які торкаються питань національної безпеки. «Відповідні рішення повинні прийматися з урахуванням позиції Президента, правлячої коаліції і громадських інститутів після обговорення на засіданнях РНБО», — наголошує пан Плющ.
На людях Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко ще привітно посміхаються один одному. Насправді Президент відверто обурюється втручанням майбутньої коаліції у сферу військової політики. Ющенко говорить, що «це — образлива постановка, це ігнорування інтересів, перш за все, військовослужбовця, і безпекою нації», що політичні друзі і колеги можуть «на своєму рівні» формувати відповідні візії.
Юлія Тимошенко відмовчується, за неї озивається Микола Сивульський. Він переконує, що члени ще не створеної коаліції навіть не намагалися зазіхнути на якісь президентські права чи повноваження. Навпаки, додали йому зайвих: «Ми дали Президенту навіть більше, ніж передбачено Конституцією. Згідно з Конституцією, у його компетенції тільки призначення міністрів оборони та закордонних справ. А ми дозволили йому подавати ще міністра внутрішніх справ. Це за межами Конституції. Так що я не розумію, про що йдеться». «Фактично там повторені всі норми Конституції, і мені незрозумілі підстави для такого. Може, це профілактика з його боку», — висловлює припущення представник БЮТ. Він майже правий, на відміну від політтехнолога і одного з авторів «Прориву», який говорить, що розмови про це — наслідок внутрішніх розбіжностей у «Нашій Україні». Внутрішні. Адже Ющенко вже не натякає, він недвозначно вказує, що нині він має намір особисто встановлювати правила гри навіть попри нищівну поразку на референдумі про довіру під назвою «дострокові вибори» …
Юлія Тимошенко витончено і переконливо переграла всіх. І тому, скажете ви, вона має повне право у відповідності до передвиборних домовленостей між НУ-НС і БЮТ отримати посаду прем’єра. Певне, саме це хотів сказати на прес-конференції Леонід Кравчук, коли озвучував свою поінформованість відносно домовленостей між Партією регіонів і Президентом що до проведення дострокових виборів і, постфактум, створення «широкої коаліції» та про упевнен ість Ющенка в тому, що БЮТ не набере більше, ніж останнього разу, тобто двадцяти двох відсотків голосів. «Хто б зараз не робив спроб створювати широку коаліцію, та поки не будуть визначені загальні підстави її діяльності, така коаліція не має шансів на життя. Це будуть тимчасові збори людей, які посваряться у Верховній Раді при першому проблемному голосуванні», — ремствує перший президент України, адже: «Ґрунт у нас і сам характер політиків-непрофесіоналів не вселяють надії, що в Україні може бути створена ефективна коаліція».
За словами «хитрого лиса» української політики, якщо «широку коаліцію» буде створено, то всі три політичні сили швидко посваряться через дуже великі амбіції їхнiх лідерів. «Я добре знаю цих політиків. Як сказав Павлов, я «по своїм собачкам» бачу, що ця влада довго не протримається», — підводить риску пан Кравчук. «Я вважаю, якщо Віктор Андрійович не змінить своє бачення коаліції й опозиції і буде підтримувати «помаранчеву коаліцію» — вона буде створена», — запевняє себе і представників мас-медіа Леонід Макарович. Далі наголошує, що при активній підтримці Президента така коаліція має перспективу існування. Донедавна, здавалось, він був іншої думки — пропагував консенсус політичних еліт.
Сьогодні навіть попри відсутність достатньої кількості «аналітичних мізків» при Секретаріаті Президента (адже підбирали туди не за фаховими якостями, а за принципом особистої відданості), зрозуміло, що необхідно перегруповуватися. Розумінню цього сприяв програш на виборах. Ребрендінг «Нашої України» і перетворення її на блок «Наша Україна—Народна самооборона» підтвердив, з одного боку, ефективність політичних технологій, з іншого, — довів безсумнівність наявності кадрових проблем і проблем кадрового резерву. І справа тут ні в Славі Кириленкові, який спокусився на скіпетр спікера, і не в Юрії Луценку, якого манить ключ від Києва. Проблема значно глибша — у нагальній потребі реструктуризації політичного середовища України.
Так, йти в опозицію ніхто не бажає. Правда і те, що один вважає себе месією, другий називає себе рятівником нації, усі прагнуть царювати, адже в країні достатньо залишилося того, що ще можна «прихватизувати». Окрім енергоносіїв, на кону — житлово-комунальне господарство і земля. А президентські перегони-2004, вибори до Верховної Ради 2006 року і нинішні дострокові висмоктали стільки!..
Навіть з поствиборних рекламних роликів БЮТ зрозуміло, що Юлія Володимирівна не припинила, як, до речі, і Віктор Ющенко, президентську кампанію, розпочату знищенням парламенту попереднього скликання. З достроковими виборами на зміну двовладдя прийшло безвладдя, тобто влада може дістатися тому, хто виявиться спритнішим, політичні ходи якого виявляться більш вишуканими, нетривіальними, тактично грамотними і за часом узгодженими та спрямованими на стратегічну мету, яка для більшості гравців уявляється у формі абсолютної влади.
Підсумовуючи, зазначимо: позиційна війна триватиме недовго. Напруга очікування — не той стан, в якому може довго залишатися лідерка Блоку свого імені. Психотип не той. Пару можна спустити. Однак викид її матиме лише тимчасовий ефект. Чим далі відтягуватимуться бойові дії, тим кривавішою буде війна. Це розуміють усі. Звідси перешиковування. Проте на відміну від Тимошенко, котра потребує дій, Ющенко бореться за час. Сьогодні Президентові підігрують комуністи, адже завдяки позову кандидата в народні депутати від КПУ Сергія Гмирі, який він направив до Вищого адміністративного суду з вимогою визнати результати позачергових парламентських виборів протиправними, відтерміновується перше засідання Верховної Ради VI скликання. Кожен у відповідності до своїх інтересів — Соціалістична партія України, Прогресивна соціалістична партія України, Партія вільних демократів і Всеукраїнська партія народної довіри — просять Вищий адміністративний суд визнати протиправними дії Центральної виборчої комісії зі встановлення результатів виборів до Верховної ради. Партія регіонів в очікуванні. До того ж от-от, гляди, і партійний бренд залишиться в одних руках, а добра половина партії і більша частина фінансового забезпечення опиниться поряд iз «вірними бійцями» вже оновленого НУ-НСу. Зрозуміло, залишки НУ-НС приєднаються до БЮТ. Якщо Володимиру Литвину, який заявив про свої президентські амбіції, вдасться утриматися осторонь, не дати себе втягнути у чвари, піднятися над колотнечею, то «розправивши плечі» він може мати добру нагоду поборотися за першу посаду в державі. Хоча на рахунок Литвина в Секретаріаті Президента інші плани…
Буде кОаліція чи кАоліція принципово не важливо, адже важливо — візьме чи ні гору державницька позиція. Здається, нам будуть довго і нахабно згодовувати «завтра-завтра-не сьогодні», а у разі — зараз, то головне блюдо все ж таки завтра. Юлія Тимошенко стала заручником, як кажуть психологи, «застрявання» на посаді прем’єра. А нині й заложником свого соціал-популізму та економічно та законодавчо необґрунтованих обіцянок. Її вабить посада прем’єр-міністра, і її спокушають цією посадою. При цьому вона готова терпіти від Ющенка будь-які публічні приниження на кшталт відмови від закону про Кабмін, згодна брати владу в тому вигляді, в якому дозволять, що лякає Ющенка більше ніж її супротив.
Стратегія передвиборної президентської кампанії Віктора Ющенка нанизана, немов на стрижень, на ідею «Конституційної реформи», яка попри свою не-новизну використовуватиметься як різновид неконвенційних війн — геофізичної війни у вигляді цунамінування узбережжя супротивника, штучного підводного землетрусу, який, якщо і не знищить протиборчі сили, проте, надасть свободу дій і забезпечить оперативний простір Секретаріату Президента. Однак жоден зi призвідців не замислюється, що вир безодні може затягнути і когось iз них.
Ярмарок марнославства, де немає місця відкритій політиці, де у корпоративному протистоянні визначається стратегія розвитку країни, де національні інтереси нехтуються на догоду політичним амбіціям, які, в свою чергу, підпорядковані фінансовому диктату спонсорів і неукраїнським зовнішнім впливам… Сумно, адже така нинішня Україна… Надія лише на одне — політичне поле України здатне очищатися. Процес пішов…
