Україна розглядає можливість передачі «Газпрому», а також західним імпортерам газу частки в управлінні транзитним газопроводом, заявив прем’єр-міністр України Віктор Ющенкo в інтерв’ю газеті «Financial Times». «Україна готова приватизувати транзитну систему. Ми готуємося виробити спільну з Росією та Європою концепцію», — сказав В.Ющенко. Коментарі українського прем’єра були зроблені під час візиту до Лондона, де В.Ющенко обговорював інвестиції до українського енергетичного сектора, і пішли вслід за оголошенням на минулому тижні «Газпромом» плану будівництва газопроводу в Європу в обхід України, повідомляє Інтерфакс-Україна. Тут потрібно нагадати, що ідея «трьохсторонньої» приватизації була висловлена секретарем РНБОУ Євгеном Марчуком ще влітку. Тоді вона викликала в пропрем’єрських колах патріотичну істерику. Те ж можна сказати і про необхідність залучення західного інвестора до реалізації проекту нафтопроводу «Одеса—Броди—Гданськ» і терміналу «Південний». Зараз «патріотична» дискусія замість конкретних дій і призвела до наступного результату: росіян до приватизації транзиту доведеться все одно допустити, «давити» загрозою обхідної труби вони також будуть, а єдиним, мабуть, політичним ресурсом України в цьому випадку залишається... позиція Польщі. Проте і цей ресурс небезмежний. Захід уже не раз доводив, що заради нормальних відносин із Росією (і економічної вигоди) він готовий жертвувати інтересами третьої сторони. А прозахідним іміджем — тим більше.
Позиція Польщі щодо будівництва газопроводу в обхід України залишається незмінною, заявив кореспондентові «Дня» радник прем’єр-міністра з міжнародних питань Єжи НОВАКОВСЬКИЙ. За його сло вами, Польща зажди готова вести переговори із зацікавленими сторонами. Але, як підкреслив урядовець, виключно з точки зору відстоювання інтересів України з одного боку, та Польщі — з другого.
Як відомо, минулого тижня в Москві представники 5 компаній — російського «Газпрому», французького Gaz de France, італійського SNAM, та німецьких Wintersеhall і Ruhrgaz (у двох останніх значну частину власності має «Газпром») підписали протокол про будівництво 600-кілометрової ділянки газопроводу для постачання російського газу на південь Європи. Будівництво газопроводу оцінюється в 2 млрд. доларів, і ним можна буде поставляти в країни Євросоюзу 60 млрд. куб. метрів газу щорічно. В четвер «Газпром» офіційно підтвердив, що метою створюваного консорціуму є будівництво газопроводу на Захід в обхід України — через Польщу та Словаччину.
У відповідь уряд Польщі в четвер розповсюдив заяву, в якій зазначено: будівництво нового газопроводу не повинно шкодити інтересам України. «Польща зацікавлена в тому, аби стати країною транзиту газу, бо це належить до її інтересів, але не хочемо, аби це зашкодило іншим країнам», — сказав речник уряду Кшиштоф Люфт. У той же час, президент державної компанії Polskie Gornictwo Naftowe i Gazownictwo Анджей Ліпко, передає ПАП, заявив, що ця компанія буде зацікавлена брати участь у будівництві газопроводу через Польщу, якщо це буде узгоджуватися з політикою польського уряду.
Єжи Новаковський зазначив, що стратегічний інтерес Польщі — диверсифікувати джерела поставки газу (тобто отримувати не більше 50% з одного джерела). Він підкреслює, що в підписаній 1993 року угоді між урядами Польщі та Росії щодо транспортування в Європу досить точно визначалися маршрути двох паралельних гілок цього газопроводу: питання, що було поставлене кілька місяців тому, — газопровід через Білорусь та Словаччину — це надто нове питання, воно не включене в угоду. Польський уряд не погодився з цим проектом, тому що він, з одного боку, шкодить інтересам нашого українського партнера, з другого — він також спрямований проти газопроводу, який ми намагаємося побудувати з Норвегії». Угода про поставку близько 10 млрд. куб. норвезького газу в Польщу, частина якого через Словаччину буде спрямовуватися на південь Європи (в Хорватію, Болгарію, Угорщину та ін.), вже підписана прем’єр-міністрами обох країн. Якщо «Газпрому» вдасться реалізувати свій задум, польсько-норвезький проект втрачає сенс, заявив Новаковський. Під час розмови з журналістами пострадянських країн у фундації польсько-чесько-словацької солідарності, міністр також запевнив, що будівництво газопроводу в обхід України не підтримала й Словаччина. Відповідаючи на запитання кореспондента «Дня», Новаковський зазначив, що «в російській пресі можна прочитати неймовірні речі. Я спитав словацького міністра економіки, на якого посилаються російські медіа, і він сказав, що не подавав такої інформації» (що Словаччина не заперечує проти «газпромівського варіанту». — Авт. ).
Новаковський вважає, що проблема транзиту (і не тільки газу, а й нафти та електроенергії) буде головною на найближчі декілька років як для країн Східної Європи, так і Кавказу та Середньої Азії. При цьому він підкреслив, що в Польщі добре розуміють позицію Росії: «Газпром» та інші енергетичні компанії — це інструменти російської зовнішньої політики.
Він підкреслив, що Польща та Україна — єдині партнери, які можуть протистояти російській експансії в регіоні і в цьому є глибокий політичний інтерес для обох країн.
«Хочемо, щоб Росія була нашим важливим партнером, але двічі підкреслюємо слово — партнером», — сказав Новаковський і відзначив брак «психологічного партнерства» з боку Москви: «Я інколи жартую, що проблеми польсько- російських відносин є не політичними, а психологічними. Це проблема — щоб росіяни визнали, що курка є птахою («курица не птица, Польша не заграница»). І те, що Польща вступила в НАТО, змушує Росію рахуватися з нами».
Відповідаючи на запитання «Дня» щодо приєднання Польщі до ГУУАМ з огляду створення Євразійського економічного товариства й зацікавленості Варшави в каспійській нафті, урядовець сказав, що Польща зацікавлена у співпраці з ГУУАМ так само, як і в нових можливостях транспортування нафти та газу (зокрема у будівництві нафтопроводу Одеса–Броди). Однак він підкреслив: для того, щоб змінити нинішню ситуацію — коли Shevron лобіює російський варіант транспортування каспійської нафти, а ВP-Amoco — турецький, без впливу третьої сторони (передусім Сполучених Штатів) переорієнтувати нафтові потоки на Україну неможливо.
Однак Польщі, цілком ймовірно, важко буде відстоювати інтереси України під тиском з іншого боку — Європейського Союзу. Як зазначають польські ЗМІ, саме створення консорціуму в Москві ще не означає, що газопровід насправді буде будуватися, однак з впевненістю можна сказати, що розпочинається етап інтенсивних переговорів з усіма зацікавленими сторонами.
Тим паче, що угоду в Москві не можна трактувати як задум декількох приватних фірм, оскільки ідея побудови газопроводу вже «освячена» Європейською Комісією. «У випадку появи труднощів хоча б з прокладанням траси газопроводу через територію Польщі можна впевнено розраховувати, що західноєвропейські фірми звернуться за допомогою до власних урядів та, звичайно, Європейського Союзу». А після хвилі паливних страйків не виникає жодного сумніву, що у західноєвропейських політиків інтереси власних громадян переважать інтереси України. «За таких умов, якщо Польща буде відстоювати інтереси України, у неї можуть з’явитися труднощі в намаганнях стати членом Європейського Союзу».
Тут варто додати, що Польща відтягує закриття свого східного кордону для українців. Відповідаючи на запитання кореспондента «Дня», пан Новаковський сказав, що Варшава намагатиметься запровадити візовий режим для наших громадян «якнайпізніше» і уточнив: «безпосередньо перед вступом в ЄС». Він також зазначив, що польський уряд зробить все можливе, аби зробити візи для українців якомога доступнішими та дешевшими.
Речник польського уряду Кшиштоф Люфт повідомив, що Польща хоче організувати міжнародну конференцію за участю всіх країн, зацікавлених у будівництві газопроводу з Росії у Західну Європу. Очевидно, як сказав кореспондентові «Дня» пан Новаковський, про це йтиметься і на переговорах з українським прем’єром під час його візиту у Варшаву 25-26 жовтня. Однак, цілком можливо, газотранспортні переговори ускладнить ще одна проблема — так би мовити «цвинтарна війна». Маються на увазі, скажімо так, проблеми з цвинтарем орлят у Львові, з одного боку, та «нелегальними» пам’ятникам воїнам УПА на території Польщі — з іншого. «Я побоююся, що добре ставлення до України в польському суспільстві під впливом подій у Львові може все-таки змінитися», — каже Новаковський.
Чи вигідно це Україні? Навряд чи. Польща, яка вже вступила в НАТО і бажає долучитися до Євросоюзу, зараз проводить чи не найактивнішу східну політику серед країн як колишнього табору Ради економічної взаємодопомоги, так і Європи в цілому. «Україна може розраховувати на те, що Польща може виступати адвокатом її інтересів в НАТО та ЄС», — каже Єжи Новаковський. Звичайно, можна передбачити, що «адвокат» захищатиме наші інтереси не «безкоштовно». Однак, по- перше, безкоштовна адвокатура — це те ж саме, що безкоштовне лікування, а по-друге, виглядає на те, що оплачуватимуться «послуги» далеко не з кишені українського (врешті, як і польського) платника податків.
Взагалі треба побувати зараз у Польщі, щоб зрозуміти їх побоювання відновлення російської експансії та нестабільності на своїх східних кордонах. При всіх проблемах, що, безперечно, існують в цій країні, Польща зараз вже далеко не та, над якою якийсь десяток років тому підсміювалася більшість населення Західної України. Сьогодні, пожартував Новаковський, «нам, як колись казав Хрущов, треба догнати і перегнати. Але не можна цю гонку вести разом із Заходом, тому що швидкість розвитку буде паралельна. Треба знайти партнерів на Сході, щоби пришвидшити економічне зростання.
З іншого боку, для України легше співпрацювати з Польщею, тому що поляки краще, ніж західні партнери, розуміють специфіку економіки, яка постала після комунізму». Він продовжує, що одна з проблем заключається в тому, що економіка України не відповідає стандартам західної економіки, для приватних інвесторів залишається низькою безпека інвестицій. «Маємо надію, що ситуація зміниться, але надія не перераховується на гроші, а бізнес все-таки любить рахувати», — підкреслює пан міністр. За його словами, зважаючи на це та недостатню фінансову спроможність польського державного бюджету, уряд Польщі намагається долучити своїх партнерів — зі США, Франції, Німеччини і т.д. — до спільного бізнесу в Україні. «Є таке прислів’я: щоб танцювати танго, потрібно дві людини. Для нашого танцю потрібні три партнери. Третій поки що сидить під стіною та чекає», — зауважив Єжи Новаковський.
Видається, що альтернативою такому геополітичному «танцю» є лише «циганочка з виходом» на українські терени Росії. Потанцювати та наспіватися, як свідчить ще не забутий досвід СРСР, ми тоді зможемо вдосталь. Однак, можливо, доцільніше було б остаточно визначитися із національними пріоритетами і нарешті розпочати будувати дорогу на Захід. І не так, як в нас прийнято прокладати автомобільні шляхи...
P.S. «День» дякує фундації польсько-чесько-словацької солідарності за допомогу при підготовці матеріалу
