...Рівно через десять днів по тому, як голова Фонду держмайна Олександр Бондар публічно радів, що в Україні, на відміну від Росії, у ході приватизаційних конфліктів (малися на увазі події навколо Запорізького алюмінієвого комбінату) силові структури ще не використовуються, «невідомі в масках» удруге атакували офіс Полтавської газонафтової компанії й об’єкти, що належать їй. Як повідомили інформагентства, учасники цього вторгнення діяли згідно з розпорядженнями чиновників Фонду держмайна України.
Треба визнати, формальні підстави для таких дій у цього відомства буцімто й були. 21 березня Полтавський міськвиконком перереєстрував українсько- британське спільне підприємство «Полтавська газонафтова компанія» (СП ПГНК) у товариство з обмеженою відповідальністю, у зв’язку iз чим була зареєстрована нова редакція його установчих документів і відкриті нові банківські рахунки. Як повідомив «День» новообраний гендиректор ПГНК Олександр Сомов, перереєстрація стала можлива після рішення Вищого арбітражного суду України від 19 березня, що зняло заборону на внесення змін до складу засновників компанії. Ці нововведення полягали в тому, що Фонд держмайна на зборах засновників ПГНК 14 березня (без участі британської сторони) ухвалив рішення виключити зі складу засновників JP Kenny Exploration & Production Ltd (49% статутного фонду), звільнив iз посад усіх керівників компанії й призначив нових, в тому числі О. Сомова, який раніше очолював правління компанії «Пласт».
Звільнений від обов’язків гендиректора ПГНК Тимофій Каунов, як повідомляє О. Сомов, продовжує виконувати адміністративно-господарські функції, використовуючи недійсну печатку й колишні установчі документи, а його дії, як вважає О. Сомов, мають ознаки злочину, передбачені ст. ст. 191, 193, 148-3 КК України (самовільне привласнення звання посадової особи, приховування документів, штампів, печатей, порушення порядку підприємницької діяльності). Внаслідок цього нове керівництво компанії не має доступу до її ділової документації й не може забезпечити належну діяльність підприємства. У зв’язку iз цим, за повідомленням О.Сомова, центральний офіс ПГНК тепер перенесено на іншу вулицю, а ТОВ «Науково-виробничий центр «Нафтогазтехгеологія», яке отримало 49% статутного фонду JPK, що раніше належали ПГНК, внесло до СФ свою частку в розмірі 8,2 млн. грн.
Нагадаємо, що СП «Полтавська газонафтова компанія» створено 1994 року зі статутним фондом $3,6 млн. Її засновниками були власник компанії JPKenny — JKX Oil&Gas (49% статутного фонду), «Полтавагазпром» (26%) і Полтаванафтогазгеологія» (25%) від імені ФДМ. Надалі рішенням Кабінету Міністрів 26-відсотковий пакет акцій СП, що належав реорганізованому «Полтавагазпрому», був переданий до статутного фонду НАК «Нафтогаз Україна», керівництво якого, в свою чергу, передало його Фонду держмайна України. Британський засновник ПГНК не визнає таку правонаступність і пропонує поділити 26-відсотковий пакет між британським й українським засновниками, після чого нерезидент стане повноправним розпорядником ПГНК.
Мабуть, саме остання обставина змусила зазвичай досить пацифістськи налаштованого ФДМ діяти у ставленнi до британських нерезидентів, як-то кажуть, на грані фолу. А чи мав ФДМУ переконливі правові підстави, щоб позбавити іноземного інвестора його частки в статутному фонді спільного підприємства? Т.Каунов відкидає звинувачення заступника голови Фонду держмайна Сергія Глушка у приховуванні інформації про фінансово-господарську діяльність компанії й заявляє про те, що «ПГНК щомісяця звітує перед всіма своїми засновниками». Екс-фінансовий директор ПГНК Євген Паленка спростував також обвинувачення ФДМ у несплаті Полтавською газонафтовою компанією податків, повідомивши, що на сьогодні відповідні органи України не мають жодних претензій до ПГНК. За словами Є. Паленка, компанія веде документацію відповідно до вимог українського законодавства й відкидає обвинувачення С. Глушка в подвійному бухгалтерському обліку. Своє рішення ФДМ мотивував «несумлінним виконанням» британською стороною «своїх обов’язків» засновника компанії. Однак у судовій суперечці iз приводу цього обвинувачення шанси сторін можуть легко вирівнятися. Природно, ФДМУ може оперувати даними про те, що ПГНК у 2000 році видобула 85,98 тис. тонн нафти і 256,436 млн. кубометрів газу, що відповідно на 16 і 18,3% менше, ніж у 1999 році. Однак, як повідомив Т. Каунов, обсяг видобутку нафти в 2000 році перевищував план на 28%, а газу — на 7%. Фінансовий результат компанії до оподаткування (прибуток) за міжнародними стандартами бухобліку в 2000 році становив $7,5 млн.
З другого боку, під час судового розгляду може з’ясуватися, що ФДМ не тільки в односторонньому порядку виключив JPK із засновників компанії, але й передав її частку приватній українській групі «Нафтогазтехнологія», якою, як пише всезнаюча Financial Times, «володіють дві офшорні фірми, зареєстровані в Австрії й на Кіпрі». Автор статті у FT (переклад розміщений на сайті ПроНас) посилається на виконавчого директора компанії JKX Пола Девіса, який говорить, що ця експропріація вкрай незаконна. Про збільшення частки своєї компанії він зауважує: «Це проблема інвестицій нашої компанії, але це також одна з проблем значно ширшого плану — стабілізації українського енергоринку».
Iз достовірних українських джерел відомо, що фінансові нитки від офшорних фірм тягнуться до відомої компанії «Брінкфорд», що свого часу активно співпрацювала з фінансовими потоками атомної енергетики України, а нині патронує компанію «Пласт», акціонером якої виступає ТОВ «Науково-виробничий центр «Нафтогазтехнологія».
До речі, НАК «Нафтогаз України» претендує на Новомиколаївське та Руденківське родовища, що використовуються ПГНК, стверджуючи, що «вже у 2001 році могла б видобути тут додатково понад 300 млн. куб. метрів природного газу, а протягом 3-4 років довести додатковий річний видобуток до 1,5 млрд. куб. метрів». Як повідомив «День» член правління НАК Богдан Крупський, наразі експлуатаційний фонд ПГНК складають 14 свердловин, iз яких лише чотири побудовані нею, тоді як інші — за кошти держбюджету України.
Звинувачення ж на адресу ПГНК з боку заступників голови Фонду Сергія Глушка, Дмитра Парфененка та Михайла Чечетова, несподівано підтримані «Дзеркалом тижня», яка торік давала позитивну оцінку англійцям, звучать жорстко й безкомпромісно і, схоже, свідчать про відсутність бажання шукати «мирних способів» урегулювання конфлікту. Характерно, що заклики до захисту державних інтересів переплітаються з не вельми коректними висловами і навіть порівняннями ПГНК та її інвестора з «вуличними кидалами», що намагаються «розвести клієнта».
Але, напевно, найгірше в цій ситуації те, що факт передачі «Нафтогазтехнології» частки JP Kenny в ПГНК виключно з метою «підтримки державних інтересів» не викликає сумніву хіба що у О. Сомова. Подейкують навіть, що таку передачу лобіювали народні депутати Микола Мартиненко, Валерій Пустовойтенко та Михайло Ковалко, що є також головою наглядової ради НАК «Нафтогаз України». Але оскільки лобізм у нас ще не вийшов на легальний рівень, офіційних підтверджень цього, звичайно, немає. Але, як запевняє голова спеціальної контрольної комісії Верховної Ради з питань приватизації Олександр Рябченко, «дуже швидко стане відомо, хто реально керуватиме компанією — це неприховувана річ».
На його думку, ФДМУ «цілком міг обійтися без того, щоб виганяти інвестора взагалі», оскільки в боротьбі за 26-відсотковий пакет «англійці все одно програвали». О. Рябченко також вважає, що їм вдасться «оскаржити рішення зборів акціонерів (про виключення з числа засновників. — Ред. )», тому що незабаром і напевно на Україну почнеться міжнародний тиск. (Як повідомляє FT, за інформацією компанії, для розв’язання безвихідної ситуації, що склалася у її відносинах з Фондом державного майна України, триває спільна робота з Європейським банком реконструкції та розвитку). Проте і перший заступник голови ФДМУ Михайло Чечетов не виключає, що під час розгляду справи в суді британцям удасться відновити свої позиції на підприємстві. Тому, як резюмує Олександр Рябченко, різко діяти в цьому питанні Фондові не варто було, але емоції, з його слів, узяли гору.
