Останнім часом чи не щодня топ-новинами стають репортажі із залів судових інстанцій. Інформаційні стрічки агенцій і інтернет-видань стали схожі на кримінальну хроніку. Здається, вся країна перетворилася на колосальну залу суду, в якій триває якийсь нескінченний судовий процес.
Учора печерське правосуддя добралося і до майора Мельниченка. Проти нього відновили кримінальну справу за позовом адвокатів колишнього президента Кучми. Щоправда, порівняно з іншими справами є одна істотна відмінність. Цього разу справу веде не горезвісний суддя Вовк, а його молодий колега — Родіон Киреєв. Про нього відомо лише те, що в травні указом Президента його перевели із суду Київської області до Печерського суду. «Цей суддя ніколи не розглядав важливих справ, а виносив ухвали лише щодо запобіжних заходів», — заявила вчора журналістам Юлія Тимошенко. За дивним збігом обставин Киреєв розглядатиме і «газову справу» Тимошенко.
Ще одна цікава деталь. У «справі Мельниченка» адвокат Мирослави Гонгадзе Валентина Теличенко опинилася по один бік барикад із юристами Кучми. Теличенко вважає, що кримінальна справа щодо майора посприяє встановленню істини в обставинах убивства Георгія Гонгадзе. «Ми не зможемо ні за яких обставин використовувати записи як доказ, якщо не буде проведене досудове слідство й не буде встановлено, яким чином ці записи зроблено», — зазначила вона.
Тієї ж думки дотримується тричі Генпрокурор Святослав Піскун, який в свій час цю справу закрив: «Якщо немає справи щодо Мельниченка, то не буде доведено, що це записувалося», — сказав він у розмові з «Днем».
Утім, сам майор вважає, що все насправді абсолютно навпаки. Вчора його прес-служба поширила заяву, в якій він повідомив, що, згідно з отриманими ним достовірними даними, родина Кучми за відновлення кримінальної справи заплатила 25 млн. дол.
На його переконання, колишній президент України робить усе можливе, щоб уникнути відповідальності за скоєні злочини, а отже, «переводить стрілки на того, хто задокументував ці злочини, й прагне дискредитувати його як джерело інформації і свідка».
«Суд виніс цю ухвалу, — зазначив він, — хоча адвокати Л. Кучми, які подали позов про нібито незаконне закриття кримінальної справи проти мене, не є учасниками даного процесу, не є потерпілою стороною. Теоретично оскаржити цю справу міг би я або держава як потерпіла сторона, в особі, скажімо, Генпрокуратури. Але ні я, ні Генпрокуратура цього не робили».
«Печерський суд виніс ухвалу про початок провадження, витребувавши 55 томів справи, за лічені дні. Але навіть якщо б адвокати Л.Кучми мали законні підстави вимагати відновлення справи проти мене, терміни, відведені на це законом, давно минули. Оскаржити ухвалу Генпрокуратури можна було протягом семи днів, а з того часу минуло вже декілька років», — наполягає М.Мельниченко.
Можна по-різному ставитися до майора Мельниченка, але в даному разі, погодьтеся, його аргументи виглядають цілком логічно. Цей суд дуже добре вписується в кампанію з вибілювання Кучми. Від листів мало кому відомих діячів культури на підтримку Кучми до демонстрації уривка з документального фільму російського кінорежисера Андрія Кончаловського «Битва за Україну» на каналах зятя другого президента. До речі, не можна не зазначити, що до цієї кампанії мимовільно або вільно втягнуто й інші ЗМІ. В одному випадкові — на всі лади озвучуючи тезу «поспівчуваймо бідному Даниловичу, який став жертвою якихось міфічних зарубіжних розвідок, які, мовляв, хотіли дискредитувати президента-патріота». В іншому — підміняючи суть розмови: адже плівки — це лише слідство, а причина — це порочна система, яку створив колишній президент.
Нагадаємо, що Кучма обвинувачується в перевищенні влади, максимальне покарання за такий злочин — 10 років ув’язнення. Але враховуючи лояльність влади до колишнього президента, обізнані люди дотримуються думки, що суд закінчиться виправданням. Або з огляду на те, що минув термін давності, який сплив 2010 року, або через недоведеність вини.
За великим рахунком усе звинувачення будується на записах майора Мельниченка. І зараз для адвокатів Кучми дуже важливо ці плівки зі справи вилучити, а свідка дискредитувати.
Складається враження, що, маючи повний контроль над українськими судами та Генпрокуратурою, влада не дуже піклується про якість і логіку судових вердиктів. От тільки як може розвиватися країна, де немає справедливого правосуддя?
КОМЕНТАРI
Віктор НЕБОЖЕНКО, політолог:
— Можна подумати, що хочуть вивести плівки Мельниченка з процесу. Але це дуже очевидна і прозора мотивація на рівні маленького, районного суду десь в Ужгороді або Мукачеві. А як ви це зробите, коли фігурант справи — Президент країни. Судова система не знає таких повноважень. Це дуже незграбно і дуже хворобливо буде для Кучми. Якщо маленький районний суддя скаже: Кучма невинен, бо я так вважаю, це буде міжнародний скандал. Кучмі потрібне чисте рішення, а це вже нечисте.
Я думаю, Мельниченко зараз страшно радіє, що стосовно нього відкриють кримінальну справу. А якщо він завтра викличе американських адвокатів, що тоді робитиме суд? Всі ці вовки, зайці, жирафи тощо (Вовк — прізвище судді Печерського суду. — Ред.)
Якщо Кучма сам все це ініціював, то його сильно обдурили. Це дуже велика юридична помилка його адвокатів. Думаю, прокуратора прекрасно розуміє, що відкриття кримінальної справи щодо Мельниченка навпаки ускладнює виведення плівок.
Тобто ця справа — або помилка адвокатів Кучми, або свідома дія людей з прокуратури, які зацікавлені у подовженні юридичних страждань Кучми.
Валентин НАЛИВАЙЧЕНКО, голова політради партії «Наша Україна»:
— Вважаю, що таке поновлення справи може говорити про бажання натиснути на екс-майора Держохорони. Те, що Мельниченко має змогу вільно пересуватися і висловлюватися, а головне — давати свідчення, є позитивним моментом. У нього має бути можливість вільно свідчити про все, що йому відомо. Суспільна вага і значущість головної справи — про вбивство Гонгадзе, — є пріоритетною. Плівки мають розглядатися після пріоритетної справи. Найважливіше в ній є розслідування вбивства українського журналіста й покарання організаторів та замовників цього страшного злочину.
Найбільш небезпечним є те, що злочинні накази відавалися верхівкою української влади й виконувалися найвищими міліцейськими чинами. Саме тому ця справа має бути максимально відкритою й без грифів «таємно».
Вадим КАРАСЬОВ, політолог:
— Порушення цієї справи свідчить про те, що влада не знає, навіщо вона це робить. Оскільки в справі Кучми домінувала тактика, а не стратегія. Не мораль і прагнення очищення, а, швидше, політична помста.
Думаю, великої загрози для Мельниченко це може й не становити. Навіть, можливо, вплине на його становлення як політика. Оскільки це приверне увагу, дасть можливість розіграти «карту жертви». Дасть можливість розіграти протистояння кучмісти-антикучмісти, що може сприяти зміцненню електоральних позицій Мельниченка, котрий заявив, що збирається брати участь у виборчій кампанії 2012 року.
Чим закінчиться справа Мельниченка? Це залежатиме від дуже багатьох обставин, але не від чистоти політичних процедур і тим паче не від стратегічних планів, яких у влади немає.
КОЛИ ВЕРСТАВСЯ НОМЕР
Печерський районний суд Києва сьогодні о 9.00 оголосить рішення за скаргою Леоніда Кучми. Вчора після закінчення судового засідання Микола Мельниченко дав коментар «Дню»:
— Головна ціль подання скарги представниками Кучми про відновлення кримінальної справи проти Мельниченка — щоб не було оновлення політичної еліти України. Вони хочуть законсервувати існуючу владу. Кучма і компанія хочуть не допустити приходу до влади нових облич. Їх головна мета — спаскудити Мельниченка, як головного свідка і все, що він робив. В позовній заяві адвокатів Кучми йде мова про захист конституційних прав Кучми. Виходить, що Кучма хоче захистити свої конституційні права, тобто сказати, що Мельниченко не мав санкцій документування злочинів Кучми. Та він повинен мені ще подякувати, що я його не пристрелив, ще тоді в 1998 році, коли я дізнався про його злочини. Крім Кучми на цих записах є Литвин та багато інших олігархів, які заробили мільярдні статки, грабуючи простих людей. Вони хочуть сьогодні нівелювати всю цю доказову базу. Всі ці мільярди атакують сьогодні прокуратуру, суди, як я вже говорив, сім’я Кучми заплатила 25 млн. дол. за відкриття провадження Печерським судом. Саме провадження цинічне і нахабне. Суддя не мав жодних процесуальних норм відкрити це провадження. Сьогодні Кучма і його адвокати своєю скаргою практично визнали автентичність плівок. Сьогодні ж вони хочуть довести, що Мельниченко здобував ці записи незаконним шляхом. Про яку державну таємницю взагалі може йти мова? Про їх злочини? Я здобував ці записи абсолютно законним шляхом. Сьогоднішня ситуація з відкриттям провадження Печерського суду нагадує візантійську політику. За допомогою моїх записів державі можна повернути десятки мільярдів доларів. Кучма — бандит і судити його треба як бандита. Сьогодні вони купують все. Але Мельниченка і його команду вони не куплять.
Щодо заяви представника Мирослави Гонгадзе Валентини Теличенко про правильність поновлення кримінальної справи проти Мельниченка, я думаю, що Валентина Теличенко є адвокатом Кучми. За моєю інформацією Кучма заплатив в тому числі і Теличенко за те, що вона буде розвалювати доказову базу проти нього.
Коли Кучма був президентом, в Україні було створено організоване злочинне угрупування, на чолі з президентом Кучмою. В складі цього злочинного угрупування був Леонід Деркач... Вони системно займалися порушенням чинного законодавства. СБУ була втягнута в проведення терористичних актів проти своїх же громадян. Це ж саме стосується і Міністерства внутрішніх справ. Вони вбивали людей за вказівкою Кучми. В мене не було іншого виходу, як задокументувати ці злочини. Якби Леонід Данилович вчинив тільки один злочин, я би перестав документувати ці злочини, але це перетворилося на систему. Тому в мене не було іншого вибору. На записах зафіксовано дуже багато випадків, коли Леонід Данилович особисто давав вказівки на переведення державної власності у власність його сім’ї. Треба зазначити, що завдяки оприлюдненню моїх записів 2000-го року багато людей були врятовані. Те, що злочини Кучми носили системний характер, свідчить викрадення та побиття громадського діяча Олексія Подольського за три місяці до вбивства Гонгадзе.
