Сусід по сходовій площадці поспішає відремонтувати сімейне гніздо, а тому до півночі ламає стіни? У кафе під вашим будинком о четвертій годині ранку «розривається» найненависніший ваш співак? Поруч із вами зростає чергова «елітна» багатоповерхівка, яку зводять у три зміни зі звуком кувалди, крана та будівельної лексики? Подавайте до суду — маєте шанс на компенсацію.
Автори закону з суворою назвою «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України із забезпечення захисту населення від шумових впливів» прислухалися до скарг своїх виборців у цьому випадку: набридло одеситам, що власники нічних закладів із завидною постійністю ігнорували їхнє право на тишу. Так народився новий закон, який Верховна Рада проголосувала досить узгоджено: 336 «за» iз 436 зареєстрованих. Згідно зі змінами, із 22 до 8 години на прибудинкових територіях, у житлових будинках, гуртожитках, готелях, у закладах громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, культури, розважального та грального бізнесу заборонено гучний спів і крики, використання звуковідтворюючої апаратури й інших джерел побутового шуму, проведення салютів, феєрверків, використання піротехнічних засобів. Проведення ремонтних робіт, що супроводжуються шумом, забороняється в робочі дні з 21 до 8 години, а в святкові та неробочі — цілодобово. Але зi згоди жителів усіх прилеглих квартир ремонтні та будівельні роботи можуть проводити також у святкові та неробочі дні. В іншому випадку доведеться викласти штраф від 85 до 2550 гривень (суб’єкту господарської діяльності — від 850 до 7650 грн.) і, може, навіть із конфіскацією: закон передбачає вилучення предметів порушення тиші. Також, згідно зі змінами до Закону України «Про охорону атмосферного повітря», пропонується видавати дозволи на гранично допустимі рівні шуму, який створюють стаціонарні джерела.
Проте «шумовиробники» збунтувалися: близько ста працівників дискотек і нічних клубів курортного району Аркадії (Одеса) влаштували пікет обладміністрації під гаслом «Одесити проти комендантської години». Пікетники тримали плакат: «Одеса сама вирішує, як жити та спати», «Ні — молодіжному безробіттю» тощо, а в поширених відозвах йшлося: «Згідно зі змінами в Законі Одеса назавжди втратить багато місць відпочинку просто неба, принаймні, в нічний час. А також усі відкриті майданчики ресторанів, барів і кафе, де звучить музика». Зазначалося, що «втрати внаслідок прийняття закону тільки в Одесі — це 40—50 тисяч безробітної молоді та сотні тисяч гривень податків до місцевого бюджету».
Нічні клуби Аркадії встигли навіть звернутися до Президента з пропозицією «накласти вето на даний закон», повідомляють podrobnosti.ua. А зі слів голови Асоціації культурно-дозвільної організації Аркадії Павла Куценка, «багато клубів не перевищують норм завдяки застосуванню звукопоглинаючих матеріалів при обробці приміщень та спеціальної звуковідтворюючої апаратури, на закупівлю якої витрачено десятки тисяч доларів». У свою чергу начальник Приморського райвідділу міліції Одеси Іван Ястремський висловив скептицизм щодо «успіху спроб підприємців» — «міліція чітко виконує положення закону».
У принципі, прийняття документа — річ, безумовно, позитивна, каже співробітник Інституту гігієни та медичної екології ім. О. М. Марзеєва Володимир Акіменко: якщо грамотно ним користуватися, він створить реальні механізми для захисту громадян від різних неспокійних сусідів. Проте влада в регіонах, спираючись на цей базисний документ, має прийняти власні розпорядження з урахуванням місцевої ситуації: економічної — насамперед. А на рівні держави загалом — починати все-таки варто було б із прийняття не цього закону, а зі зміни санітарно-епідеміологічного законодавства: знову ж таки, наповнивши його економічним значенням. А також — потрібно чітко визначити орган, який буде відповідальний за виконання «шумового» закону. Йдеться, по- перше, про те, що навіть у розвинених країнах цілком досягти дотримання «шумових» норм — нереально: в Німеччині, наприклад, підрахували, що обійдеться це в масштабах країни більше, ніж у $10 млрд. Адже в «антишумовій» боротьбі — безліч тонкощів: жодне міністерство чи відомство не спроможне вирішити її самостійно. На державному рівні необхідно об’єднати зусилля проектантів, інженерів, будівельників і тих, хто контролює й експлуатує «шумні» об’єкти. А в розвинених країнах працює система компенсації: якщо біля села NN мають намір будувати льотне поле, держава (фірма-будівник тощо) бере на себе зобов’язання забезпечити шумоізоляцію, виплатити кошти за здешевілу «завдяки» новому сусідству землю тощо. «Старі нормативи — хороші, проте в нинішніх умовах вони потребують перегляду: їх треба обговорити та закріпити в тому вигляді, в якому їх зможе прийняти на даному етапі свого розвитку суспільство. Тому і йдеться про економічний підхід, адже виділити кошти на виконання всього й одразу — це означає не прокласти десь новий водопровід, не зробити в якомусь населеному пункті щеплення тощо. І ще не знати, що з цього гірше».
Але це, якщо говорити про проблему глобально. А з одним «локальним» нюансом, від якого «творці шуму» теоретично страждатимуть найближчим часом, закон реально дав маху. Не має нині Міністерство екології і тим більше міліція (саме на їхні плечі покладено функції із контролю за дотриманням шумового законодавства) — ані відповідної апаратури, ані компетентних фахівців із даного питання. У принципі, і мати не повинні: вплив таких чинників, як той самий шум (отже, потрібна і техніка, і спеціально навчені люди, і методики) — «парафія» санітарно-епідеміологічної служби. Експерти кажуть, що навіть на те, щоб навчитися правильно користуватися відповідною апаратурою, потрібні роки...
І ще один побутовий момент. Зрозуміло, кому доведеться «зменшувати гучність», якщо надміру розбушувався сусід: міліції. Кому контролювати та карати, якщо в того самого сусіда за стінкою дуже шумно працює холодильник: винен виробник неекологічної техніки чи будівельник, який зробив дуже тонкі стіни?