У відносинах України та Європейського Союзу стався прорив. Принаймні до такого висновку можна було дійти з численних коментарів, які лунали з приводу схваленої цими днями резолюції в Європейському парламенті. Щоправда, аналіз непростої внутрішньої ситуації як у ЄС, так і в Україні вказує на те, що інтеграційний прорив скидається більше на чергову дозу підбадьорювання українського політикуму. Хоча страсбурзька резолюція засвідчила позитивну тенденцію: двері до ЄС для України не зовсім зачинені. Принаймні значна частина «єесівських» політиків (особливо це стосується представників тих країн, які недавно набули членство в Союзі) готова взяти на себе обов’язок головних лобістів українських європерспектив.
Євродепутати вирішили заохотити Київ за добре проведені парламентські вибори — такі, що відповідали загальновизнаним стандартам демократичності й прозорості (хоча «зсередини» ситуація виглядає не настільки однозначною). Парламентарії держав ЄС закликали два основних виконавчих органи об’єднання — Єврокомісію і Раду міністрів — підвищити рівень своєї підтримки для «подальшого демократичного розвитку України» і розпочати «переговори щодо укладення Угоди про асоціацію між Єврокомісією і Україною». Заклик доволі доречний, оскільки через два роки закінчується чинність нинішньої двосторонньої Угоди про партнерство та співробітництво. Брюссель і Київ планують навзамін укласти так звану посилену угоду. Щоправда, сторони поки що не можуть дійти порозуміння з приводу того, які положення й обіцянки має містити новий документ. Україна наполягає на тому, аби в ньому була чітко передбачена перспектива майбутнього членства держави в ЄС. Тим часом далеко не у всіх столицях Союзу готові піти на такий крок.
Страсбурзькі депутати також закликали членів «запровадити відповідні ініціативи і проекти для забезпечення конкретної підтримки» України. Інша пропозиція парламентаріїв полягає в тому, аби ЄС продовжив співпрацю для остаточного погодження угоди про спрощення візового режиму з Україною. Більше того, політики очікують, що в майбутньому українці подорожуватимуть до країн ЄС взагалі без віз. В угоді також висловлюється сподівання, що Україна досягне прогресу у своїх намаганнях стати повноправним членом СОТ.
У чому полягає «проривність» резолюції і в чому її основні труднощі? Слід віднести до позитиву той факт, що Європарламент вкотре засвідчив своє прихильне ставлення до України. У цьому нібито нічого нового немає, однак нагадаємо, що недавно євродепутати схвалили заклик до Єврокомісії, в якій попросили чиновників визначитися з майбутніми кордонами ЄС. У багатьох спостерігачів склалося враження, що тим самим європейські парламентарії ніби пришвидшують процес зачинення дверей перед Україною. Адже зрозуміло, що наразі Єврокомісія не налаштована на те, аби давати Києву будь-які обіцянки щодо майбутнього членства. А тому існує дуже серйозна загроза того, що приватна думка віце-президента Єврокомісії Гюнтера Ферхойгена про те, що колишні республіки СРСР не матимуть змоги приєднатися до ЄС у найближчі 20 років, могла б бути задокументована цілком офіційно. Остання ж резолюція показала, що європейські депутати якщо й прагнуть мати чітке уявлення про майбутні кордони Євросоюзу, то з таким розрахунком, аби в ці межі була включена й Україна... Чи дослухається до цієї логіки Єврокомісія?
Досить позитивним є те, що в резолюції Європарламенту чітко йдеться про дві речі — Угоду про асоціацію й майбутній безвізовий режим. Особливо заманливою виглядає пропозиція, яка стосується поїздок українців до ЄС без віз. Як відомо, зараз не без складнощів проходять переговори між Україною і Єврокомісією про укладення угоди хоча б про спрощення візового режиму. Тому про який безвізовий режим може зараз йтися? Можливо, депутати виявилися просто більш далекоглядними. Якщо Єврокомісія досі не може визначитися зі своєю стратегією у відносинах із Україною, то Європарламент у цьому питанні демонструє більшу прогресивність.
Євродепутати на перший погляд справляють враження абсолютних ідеалістів, оскільки, здавалося б, говорять про дуже фантастичні, непопулярні серед багатьох європейців речі. Але, можливо, їхній ідеалізм — це реалізм, однак із віддаленою перспективою?
Принаймні хотілося б в це вірити. Поки що ж така версія виглядає не дуже переконливою. Передовсім через ті кризові процеси, які переживає сам Євросоюзу. ЄС, можливо, був би не проти прийняти Україну до своїх лав, однак ніхто не може зараз спрогнозувати, з якими проблемами після цього зіткнеться «єврооб’єднання». Крім того, сама Україна без належних реформ не повинна навіть сподіватися на зближення з ЄС. Чи розуміють це європейські депутати? I чи не є за таких обставин їхня резолюція — лишень холостим пострілом, який все одно не знайде своєї цілі?
Журналіст української служби «Радіо «Свобода» в Брюсселі Наталя ВIКУЛIНА зазначила «Дню»: «У Єврокомісії, звичайно, не хотіли б говорити про європейські перспективи України. Але представників цього органу слід зрозуміти: зараз справді незручний момент для таких розмов». «У ситуації, коли ЄС не може розібратися з проблемами від недавнього розширення, говорити про приєднання України з населенням у 46 мільйонів, яка стала б найбільшим членом за кількістю населення, передчасно. Єврокомісія не хоче брати на себе цих зобов’язань», — робить висновок журналістка після спілкування з багатьма брюссельськими функціонерами. Вона нагадує, що підписання Угоди про асоціацію, про яку міститься положення в останній резолюції, нічого не змінить у відносинах між Україною і ЄС. Журналістка звертає увагу, що в Україні «неправильно трактують цей документ, називаючи його угодою про асоційоване членство», хоча в єесівській правовій практиці нічого подібного не існує. «Є Угода про асоціацію, яка передбачає інтенсифікований діалог із політичних, економічних питань, встановлення зони вільної торгівлі тощо. Євросоюз має асоційовану угоду з Мексикою та Iзраїлем, і, зрозуміло, що у цих випадках не стоїть питання про те, що вони вступають до Євросоюзу. Подібна угода з цими країнами існує вже кілька років. У деяких випадках Угода про асоціацію справді може бути кроком до членства в Євросоюзі, як це було зі східноєвропейськими країнами», — каже Н.Вікуліна. Журналістка також звертає увагу, що хоч у Європарламенті присутні переважно прихильники євроінтеграції Україні, не слід переоцінювати можливостей цієї інституції: «Європарламент не може приймати конкретні рішення про вступ тієї чи іншої країни до ЄС. Увесь цей процес лежить на плечах Єврокомісії і на країнах-членах ЄС. Європарламент може тільки формувати громадську думку щодо України, але він не має важелів впливу на єврокомісію, які б зобов’язали останню виконувати депутатські рішення».
Колишній перший заступник міністра закордонних справ України з питань євроінтеграції Олександр Чалий в коментарі «Дню» нагадав, що Європарламент приймав подібні резолюції і раніше. У них також містилися заклики до підписання з Україною Угоди про асоціацію, однак через позиції окремих держав ЄС (зокрема, Німеччини) в Європейській раді і Єврокомісії не було отримано консенсусу щодо цього питання. «Нова резолюція — безперечно, позитивний сигнал на політичному рівні. Він показує, що у нас після помаранчевої революції значно покращилася робота з Європарламентом. Утім, ця резолюція носить рекомендаційний характер і реально вплинути на зміну позиції Єврокомісії і країн-членів ЄС не зможе», — зазначає О.Чалий. Він також нагадав, Євросоюз має багато угод про асоціацію — у тому числі, з африканськими і латиноамериканськими країнами, але вони не передбачають членства. «Однак на межі 1990-х років Європейський Союз уклав угоди про асоціацію з країнами Центральної та Східної Європи. Це було нове покоління угод, так звані угоди про асоціацію європейського типу, які передбачали перспективу членства. Сьогодні для України актуальна асоціація саме європейського типу. Її іноді скорочено називали асоційованим членством, хоча такого поняття не існує в європейській правовій термінології. Однак угода про асоціацію європейського типу по суті відкриває переговорний процес щодо набуття цими країнами статусу країни-кандидата, а в подальшому — країни-члена», — наголосив відомий експерт з єесівських питань.
Чи можливе підписання такої угоди з Україною найближчим часом? Більшість експертів сходяться на думці, що така мета є дуже далекосяжною. Внутрішня ситуація — як у ЄС, так і в Україні — не вказує на те, що зближення двох сторін найближчим часом є можливим. Поки що перед Києвом та Брюсселем — значний масив роботи, від того, наскільки швидко вдасться з нею впоратися, залежить і інтеграційне зближення...
Голос європейських націй до України
В’єслав ХОРАБIК , польський публіцист, кореспондент часопису «European Voice» («Європейський голос», Брюссель):
— Яку юридичну силу має декларація Європарламенту? Чи обов’язкове її виконання?
— Сам по собі Європейський парламент має небагато повноважень. Але як дорадчий орган він має вагу. Отже, цю декларацію можна розглядати як заклик до Європейської комісії. Я переконаний, що він матиме важливі наслідки. У свою чергу Єврокомісія дуже ретельно й серйозно розгляне цю декларацію.
— Яка мета цієї декларації?
— Це — голос європейських націй. Як відомо, в Європарламенті представлені нації, а не держави Європейського Союзу. Я вважаю, що цей вагомий голос має бути серйозно прийнятий до уваги виконавчими органами Євросоюзу. Це дуже важливий крок уперед до кінцевої мети — членства в Європейському Союзі, яка все ще є реальною для України.
— Які пункти мають бути включені в можливу угоду про асоціацію з Україною першочергово?
— На мою думку, деякі з умов Україна вже виконала. Але залишається один із найважливіших пунктів — реформа судової системи. Це — базова річ. Наприклад, деякі нові країни- члени Євросоюзу, такi як Польща, економічно не повністю відповідають стандартам «старого» Євросоюзу. Але економіку можна дорозвинути, пройти перехідний період тощо. Але засаднича умова — досконала судова система, максимально наближена до європейських стандартів. Це дає можливість створення нормальних умов для бізнесу, приватної власності, організації політичного життя суспільства тощо. Отже, в першу чергу треба працювати над приведенням української судової системи до відповідності з європейською. Крок до підписання угоди про асоціацію після винесення відповідного рішення Єврокомісією не займе багато часу. Коли я спостерігав за роботою Європейського парламенту, то зауважив, що голоси на підтримку членства України в Євросоюзі лунають постійно й від імені різних груп. Це прискорить процес. На жаль, бюрократизм у Європейському Союзі часом затягує рішення справ, але не в цьому випадку.
— Чи не здається вам, що подібна декларація є свого роду «заспокійливим» для України, адже всередині ЄС зараз явно спостерігаються проблеми з прийняттям нових членів?
— Я не думаю, що Європейський Союз має настільки багато проблем із поглинанням нових членів, як це може здатися на перший погляд. По-друге, якщо ЄС працюватиме належним чином і захоче зберегти статус по-справжньому «європейського» об’єднання в повному розумінні цього слова, то він повинен покрити всі європейські країни. Звичайно, є економічні проблеми та низка інших проблем із поглинанням нових членів, але ЄС повинен зрозуміти, що його остаточною метою має бути прийняття нових членів, у тому числі України. Iнакше сама ідея й концепція не будуть повноцінними. Ось вам приклад. З боку деяких старих членів Євросоюзу спостерігається спротив відкриттю своїх ринків праці для нових членів. Водночас Iрландія та Велика Британія, навпаки, раді тому, що до них приїхали робітники з Польщі, Чехії, Словаччини й це не спричинило ніякої економічної кризи в цих країнах. Тобто, якщо реалістично дивитися на майбутнє Євросоюзу, то Україна повинна бути його членом — і чим швидше, тим краще.
