По суті, йшлося про те, що Євген Марчук визначив однозначно: «Сьогодні виборчий процес виконавчою владою перетворено на наступ на демократію». І надзвичайно характерно, що вперше, можливо, інформація голови ЦВК Михайла Рябця, з якою він виступив на раді, аж ніяк не спростовувала цієї тези, а, швидше, всією своєю фактологічною оголеністю підтверджувала її — можливо, і поза бажанням голови ЦВК. Втім, саме він говорив про те, що діється на телебаченні, в інших ЗМІ, і про перешкоду місцевими властями організації зустрічей із кандидатами, і про відсутність рівних умов для кандидатів, і про інші масові «відверті порушення» виборчого законодавства з боку посадових осіб. Зрозуміло, на всю величину одразу ж постало запитання: «А які ж заходи слідували з боку ЦВК?» На це у Михайла Рябця є відповідь, з якою, поклавши руку на серце, важко сперечатися: «Закон про вибори президента надав можливості безкарності». До цього він додав, що ЦВК відправив десятки звернень до Генпрокуратури, які було відфутболено назад...
Однак голова парламентської комісії з контролю за виборами Олександр Єльяшкевич не прийняв пояснень Михайла Рябця, заявивши, що і «недосконалий закон треба виконувати», а керівництву ЦВК це заважає робити його «заангажованість». Запитання про те, чи зверталася ЦВК до Генпрокурора з приводу перевищення влади та зловживання службовим становищем керівником Нацтелебачення Долгановим — залишилося без відповіді. Олександр Єльяшкевич порадив голові ЦВК підтримати перед Президентом поправки до закону, які роблять можливим зняття кандидата з реєстрації через Верховний суд за найгрубіші порушення законодавства. Він також закликав ЦВК «проявити громадянську мужність, свідомість, професійні якості і виконати свій громадянський обов'язок» перед народом, забезпечивши йому конституційне право на вільне волевиявлення.
«Свавіллям» назвав те, що діється в державі, голова Комітету з питань свободи слова й інформації Іван Чиж — і, зрозуміло, не відкрив нічого нового для представників ЗМІ. Всі знають, як діюча влада «працює» з пресою, якщо вона намагається бути об'єктивною, а не обслуговувати «єдиного і незамінного», якого намагаються не обрати, а «призначити».
Члени «канівської четвірки» не обійшли, звісно, той факт, що сьогодні пропаганду за Кучму ведуть «чужі президенти, міністри та футбольні коментатори», а також «співочі десанти» — Кобзон, Розенбаум тощо. Олександр Мороз нагадав, що, хоча «ми живемо за мафіозної влади — настає момент істини». Він запропонував керівникам органiв місцевого самоврядування «розглянути ситуацію на сесіях — треба будити людей». Євген Марчук нагадав, що «політика залякування», що використовується виконавчою владою, це посягання на конституційні права виборців, «нагнітання атмосфери страху — це безсоромно організована атака на права українців».
Десятки, сотні прикладів протидії виконавчою владою здійсненню рівних можливостей передвиборної боротьби викликають до життя запитання, вважає Євген Марчук: «Що робиться в нашій славній Вітчизні? Що це за вибори? Що це за «конкуренти», що це за «мужики», які бояться підписатися своїм ім'ям і поширюють бруд, ховаючись за провокаціями, за чужими підписами? Це боязка, підла позиція. Ось чому вони так бояться чесних виборів, ось чому їх так налякала Угода про чесні вибори... Вибори закінчаться, розберемося з різними епізодами, але доведеться довго розбиратися з явищем, яке породила нинішня влада».
Євген Марчук сказав, мабуть, найголовніше і найстрашніше — це, дійсно злочин проти свого народу: після стількох років вистражданого шляху до демократії — відкинути суспільство, придавлене економічною розрухою, у темряву страху, беззаконня й очевидної безкарності «творців» перемоги «головного кандидата».
Олександр Ткаченко ставить запитання, яке ще чекає своєї відповіді: «Якщо біля Президента зібралася купка мародерів — то невже ми нічого не можемо зробити, щоб припинити знущання над своїм народом?» Зібрання керівників iз місць Олександр Ткаченко просив тільки про одне: «Не прислужувати ні голові ВР, ні Президенту — служити людям. Будьте законослухняними — не більше». Голова парламентського Комітету з питань правової реформи Василь Сіренко сказав: «Порушення законів руйнує державність». Його потім цитували керівники місцевих рад. Справа за малим — зберегти державність...