У четвер журналісти отримали аргументи для того, щоб говорити про неповну прозорість прийняття рішень Радою Національного банку. Спочатку їх акредитували на його засідання, але потім, як то кажуть, не пустили навіть на поріг. Напевно, річ тут у тім, що дискусія в Раді не призначалася «для вух» громадськості. І, в принципі, з цим не випадає сперечатися. Далеко не кожну дискусію, а тим паче — у фінансовій сфері, корисно виносити на загальне обговорення. Це може в результаті завдати набагато більше шкоди, ніж принести користі.
Але Рада НБУ, що складається, як відомо, здебільшого з політиків, пішла ще далі. Вона взагалі заборонила офіційно коментувати економічну ситуацію в країні будь-кому зі співробітників центробанку, крім голови Ради Петра Порошенка та голови правління Володимира Стельмаха. «Було прийняте рішення вважати доцільним доручити виступати з офіційними коментарями щодо грошово-кредитної політики лише голові Ради НБУ та голові НБУ... і лише стосовно подій, які сталися», — сказав журналістам Порошенко й роз’яснив, що таке рішення прийняте для того, щоб уникнути дезорієнтації фінансових і економічних кіл України вербальними атаками на стабільність, якими часто дехто грішить. Зважаючи на те, що Стельмах дуже рідко, неохоче й, на жаль, не завжди вдало зустрічається з пресою, таке, нехай і рекомендаційне, рішення на практиці веде до того, що єдиним речником Нацбанку стає Порошенко. Чи можна очікувати, що при реалізації такого ексклюзивного права його професіоналізм, у якому, слід зауважити, ніхто не сумнівається, завжди переважуватиме політичну орієнтацію та приватний інтерес? Хочеться сподіватися...
І тут нам слід повернутися в недавню історію. Усі, хто стежив за повільним дрейфом Партії регіонів від прагнення отримати в парламенті п’ятого скликання абсолютну більшість до її згоди на участь у широкій коаліції в новообраній Верховній Раді, пам’ятають незрозуміле на той момент обрання нашоукраїнця Порошенка головою Ради Національного банку. Здається, в професійному плані несподівано зміщений голосами регіоналів у цій Раді директор Інституту економічного прогнозування НАНУ Валерій Геєць анітрохи Порошенку не поступався, а як вчений-економіст навіть перевершував його. Єдиним його «недоліком» була політична незаангажованість, чого, в принципі, не можна сказати про Порошенка. Але чому ставку зробили саме на нього? Який невідомий громадськості компроміс лежав в основі цього рішення? Можливо, саме він давав можливість регіоналам отримати бажані 300 голосів? Або ж річ тут зовсім в іншому. І обрання Порошенка було всього лише мудрованим ходом Банкової, спрямованим на те, щоб зняти протиріччя в НУ-НС і БЮТ, де кум Президента був наче червоною ганчіркою для всіх, хто не хотів повернення «будь-яких друзів». Пам’ятається, Порошенко згадував про якусь дуже перспективну пропозицію, зроблену йому Президентом... Схоже, це була пропозиція очолити Нацбанк. Але Стельмах сплутав ці плани, вирішивши не йти в депутати...
Ми навряд чи коли-небудь отримаємо достовірні відповіді на всі ці запитання й версії. Хоча сама по собі кандидатура Порошенка сьогодні, схоже, всіх влаштовує навіть при тому, що в четвер він характеризував себе як найгіршого адвоката нинішнього уряду. Шкода, професіоналізм ціниться в усі часи.
Чим же бере Порошенко, незважаючи на деякі його тоталітарні замашки? Учора на зустрічі з журналістами він продемонстрував не лише певну жорсткість, а й уміння вести дискусію й думати. Наприклад, аналізуючи причини інфляції й відповідаючи на запитання «Дня», він погодився з тим, що одна з них полягала в розгорнутому в період виборів змаганні політичних сил за те, хто дасть більші соціальні виплати для найбідніших верств населення.
Але найпривабливіше його висловлювання полягало в тому, що уряду й Нацбанку слід спільно шукати «золоту середину» між темпом зростання економіки (ВВП) і неминучою в нинішніх умовах інфляцією. Порошенко розуміє, що Нацбанк міг би легко знизити інфляцію майже до нульової позначки, але тоді була б влаштована непереборна інфляція й для зростання економіки.
І все ж таки політик у ролі провідного банкіра країни — це завжди певний ризик. От і Порошенко заявив учора, що при внесенні змін до проекту бюджету уряд нарешті виявив чесний підхід і назвав цілком реальним і показник інфляції, що закладається до бюджету на майбутній рік, й її прогноз на нинішній рік (14,5%). Але при цьому не втримався й додав, що не виключає й того, що інфляція може стрибнути й до 15,5%. Але це вже не золота середина, яку він щойно пропонував шукати. Це вже удар нижче пояса. І не лише по уряду, що здає свої повноваження, а й по простих людях, яким унаслідок такого прогнозу доведеться ще більше затягувати свої паски.
