Конвергенція. Колись цей термін був небезпечним. Потiм став модним і означав зближення соціалізму і капіталізму. Багато хто, особливо під час перебудови, наївно вважав, що можна швидко взяти і поєднати краще від цих двох моделей суспільного устрою. Однак реальність виявилася набагато складнішою. Це сюжетне фото з Андріївського узвозу в Києві досить точно відбиває наш «транзитний» стан. З одного боку ми продовжуємо тягти за собою «мішок» старих цінностей та символів, нехай часто в попсовій формі, з іншого — масові зразки стилю й успіху асоціюються з Америкою. Голівуд i американська індустрія споживання виступають транслятором і оформлювачем життєвих програм.
4 липня Америка святкує День незалежності. Для українців ця дата — ще одна нагода замислитися над природою американського феномена: які вони — і які ми, і чому ми сьогодні не такі, як нам хотілося б? І який вибір має зробити держава, щоб досягти статусу оплоту демократії та однієї з ключових фігур на «світовій шахівниці»? Щоб стати країною великих надій і великих можливостей — «країною мрії»?
Що для вас Америка? Це запитання «День» поставив переважно молодим людям, типовим (у хорошому розумінні цього слова) представникам покоління, яке цілком комфортно почувається у глобалізованому світі XXI століття. (Багато наших співрозмовників судять про заокеанський спосіб життя не лише за засобами масової інформації, фільмами та продуктами мас-культури, а й спираючись на власні враження та спостереження.) Діапазон думок, як зможуть пересвідчитися наші читачі, досить великий. Однак лейтмотив більшості відповідей — думка про єдність «американської» нації, про американський культ патріотизму, про потужний, якщо так можна висловитися, «самоідентифікаційний код» громадян Сполучених Штатів: мовляв, усі вони, незалежно від національності, ідентифікують себе як американці.
До речі, можна собі уявити, наскільки безглуздими здалися б жителям Америки соціологічні опитування, подібні до тих, які традиційно незадовго до 24 серпня проводять в Україні: чи вважаєте ви День незалежності святом? Там позитивно відповіли б на таке запитання, напевно, 100% опитаних. У нас цей показник поки що набагато нижчий. Але з кожним роком він збільшується. І це є співзвучним почуттям тих респондентів «Дня», які визнавали, що після поїздки до Штатів почали більше любити Україну...
Олена ПРИВЕН, журналістка (Луганськ):
— 2 роки тому мені пощастило побувати в США і 2 тижні провести в Нью-Йорку. Саме пощастило, тому що враження, яке справила на мене ця фантастична країна, виявилося настільки сильним, що й сьогодні я пам’ятаю кожну проведену там годину. Для мене Америка — це втілення економічного і технічного дива, це сила, потужність і велич людської праці й людського духу. Все крутиться з неймовірною швидкістю, всі поспішають, здається, що цей рух хаотичний, але насправді ця країна, як налагоджений механізм, неухильно прямує вперед до своїх цілей. Причому схоже, що вона точно знає, до яких.
Американці добрі, але холоднокровні, усмішливі, але вміють тримати дистанцію, не лізти в душу. Вони терплячі, поблажливі до помилок і промахів інших, не контролюють так жорстко поведінку один одного, як це заведено в нас. Кожний відповідає за свою поведінку, і ця відповідальність формується у них із самого дитинства.
Мені часто доводилося чути, що американці — малокультурні люди й не цікавляться нічим, окрім самих себе. Можливо, вони дійсно егоцентричні, але при цьому цікаві й допитливі. Я побувала в Нью-Йорку у величезних виставкових залах, музеях, і бачила там не лише натовпи туристів, але й дуже багато відвідувачів-американців.
Америка для мене — це й гігантська кіноіндустрія Голівуду, яка диктує кіномоду всьому світові, і яка створила геніальні фільми. Америка — це символ демократії як головної цінності. Коли я побачила статую Свободи, цей, хоча й трохи позеленілий, але дуже вражаючий символ великої держави, я відчула прилив гордості за цю країну, нехай мені й не рідну, але таку, що заслуговує на повагу за те місце в світі, яке по праву посідає. Не подобається — ставайте сильнішими, конкуруйте з Америкою, а не звинувачуйте «цих америкосів» у всіх гріхах...
Так, Америка — це суспільство споживання, але мені здалося, що такої навіженої гонитви за благами, яка зараз спостерігається в нас, там немає.
Америка — це любов народу до своєї держави, це колосальна праця людей і віра в процвітання, це прапор, який майорить біля кожного будинку і сльози на очах при виконанні гімну. Це одна з найбільших і хвилюючих країн світу. І яка б не була воєнна обстановка, політичні розбіжності між нашими країнами, все це не заважає мені захоплюватися Америкою — батьківщиною геніальних людей і прикладом непохитної стійкості нації.
Тетяна УЛЬЯНОВА, студентка Київського міжнародного університету:
— Я декілька разів бувала в Америці, оскільки там живуть мої батьки. І в мене склалося враження, що всі американці просто зобов’язані удавати, що все гаразд, незалежно від свого душевного стану.
Вражає якість продуктів: суцільна хімія — нічого доброго. Єдине, що можна зробити в цій країні — приїхати, заробити грошей і поїхати в нашу Україну жити нормально.
Також впадає у вічі те, що люди там скоріше підуть до психологів, аніж спілкуватимуться між собою. Вони не зрозуміють тебе, якщо ти захочеш піти гуляти калюжами під дощем. У них немає такого поняття як вийти на вулицю й погуляти з друзями. Вони ходять лише у крамниці чи до розважальних комплексів.
Взагалі в американців все життя повністю розплановане. У мене склалося таке враження, що з перших днів життя вони знають, чого хочуть у майбутньому. І тому всі вони однакові. Вони заробляють гроші, відкладають їх на майбутнє, щоб на старість можна було мандрувати. Вони живуть як машини, які накопичують гроші.
Володимир ВОРОНА, випускник-2004 загальноосвітньої спеціалізованої школи №1 (Хмельницький):
— З перших днів двотижневого перебування в Чикаго я переконався, що, крім височезних хмарочосів та завжди переповненої вулиці Даунтауна (центр міста), є багато чого повчального в Америці. Я вже достеменно знаю, що це не та Америка, яку ми бачимо щодня в кіно. Насамперед, там живуть чемні, виховані люди. Мене вразив індивідуалістичний тип американського суспільства — кожен дбає про себе та про свої справи. Наше ж, українське суспільство, навпаки схильне до колективізму. Це, напевно, є результатом 70-річного панування комунізму.
Америка, насамперед, є країною, де кожен може виявити себе в тій чи іншій сфері. Ось чому Америка приваблює людей з усього світу. Сполучені Штати можна назвати мозаїкою націй. Адже навіть Чикаго поділене на етнічні райони. Є і наше Українське село — там живуть тисячі вихідців iз України.
Приємно, що в США етнічні меншини мають можливість практикувати свою мову та культуру. А вони, ці меншини, зі свого боку, поважають закони та традиції американського суспільства. Ті закони базуються на свободі слова та чесному правосудді, де глава держави та пересічний громадянин рівнi перед законом. Ось чому для американців різного походження День незалежності є, насамперед, святом торжества свободи та правосуддя.
Мені було цікаво пізнати ту Америку, якої бракує у нас, в Україні. Але сподіваюся, що нова, посткомуністична молодь зробить свій внесок у будівництво своєї Української держави, поєднуючи найкраще українське з демократичними принципами. Адже і нам належить жити у своїй сильній правовій державі, такій же, як Сполучені Штати Америки.
Юлія СЕМЕНОВА, співробітник представництва американської компанії в Україні:
— Америка — країна, до якої хочуть потрапити усі. Усі, крім тих, хто знає, що таке американське життя насправді. Головна мета їхнього буття — робота, робота й ще раз робота! Працюючи в американській компанії, розумієш, що, обираючи вищу заробітну плату, обираєш життя заради грошей, а не навпаки. І це пригнічує, хоча для американців — це норма.
На перший погляд вони здаються такими ж, як ти, та коли пізнаєш їх глибше — дивуєшся. Українським розумом багатьох речей не збагнути. Близько подружитися з американцями теж не вдасться. Постійна посмішка не є відображенням внутрішньої прихильності. А що вже казати про наші гостинні прийоми та їхні «застілля»! Приймаючи запрошення на вечерю, слід розраховувати на швидкоплинну зустріч iз обмеженим меню.
Проте є й речі, яких нам слід повчитися. Америка — країна, де зібрались представники усіх націй, проте усі ідентифікують себе як американці. А в Україні, де 70 відсотків українців, ідея національної гідності чомусь абсолютно відсутня...
Але рідну землю та наших людей не порівняти ні з чим.
Світлана ЛЯШОК, випускниця програми студентського обміну Freedom Support Act Undergraduate Program:
— Без сумніву, західний TV-продукт створив у свідомості пересічного українця дещо спотворений образ: Америка — це там, де Буш, Статуя Свободи, подвійний гамбургер та набридлива нестача місць для паркінгу. А завдяки деяким американським туристам сьогодні ми уявляємо середньостатистичного американця як ледь рухомого від зайвої ваги чолов’ягу в зім’ятому одязі «від секонд хенду» та з десятикілограмовим рюкзаком за спиною.
У перший же день, проведений в Сполучених Штатах, я переконалася, що там справді-таки влаштовують імпровізовані пікніки на міських галявинках, дарують випадковим перехожим типову американську посмішку «на всі 32» й ладні дві години пояснювати незнайомій людини, як потрапити до найближчого фаст-фуду. Така безпосередність і зовнішня доброзичливість американців примушує закрити очі на всі можливі недоліки й особливості менталітету.
Олексій НІКІТІН, аспірант Харківського національного університету імені В. Каразіна:
— Скажу вам чесно: раніше було велике бажання жити не у нас, а тепер воно ще посилилося. Моя майбутня професія — радіофізик — звичайно, запитана в нашій країні, але, на жаль, не винагороджується належно. Знаєте, багато молодих людей, які живуть у Сполучених штатах, думають, що Голівуд — це місце, де здійснюються всі найзаповітніші мрії. А вся країна має такий феномен, який щорічно залучає туди багатьох переселенців, як «американська мрія». Так ось, і наші вчені, які зубожіли до такої міри, що соромляться самих себе на всіляких симпозіумах та конференціях, змушені шукати кращого життя десь за кордоном. Кращим варіантом (хоч і не найдоступнішим: отримати грант, щоб попрацювати в Америці, хоча б тимчасово, дуже важко) тут виступає Америка, яка стала заповітною мрією будь-якого вченого.
Америка для мене — це країна, де я міг би реалізувати себе як учений, і як людина, чиї права повністю захищені законом.
Катерина КОТЮК, працівник Нацiонального унiверситету «Острозька академія»:
— Американці — такі ж люди, як і українці. Звичайно, життя у високорозвиненій постіндустріальній країні накладає свій відбиток, але принаймні знайти спільну мову з ними цілком можливо.
За час перебування в Америці я знайшла багато справжніх друзів — дійсно багато і дійсно справжніх. Мушу визнати, що навіть в Україні від своїх близьких та знайомих я не очікувала такого розуміння, поваги і навіть любові. Поїздка в Америку змінила моє ставлення не тільки до американців, але й до самої себе.
Інна ЧУХЕРИК, студентка Нацiонального унiверситету «Острозька академія»:
— Я перебувала у США в рамках бізнес- програми Проекту «Гармонія», що фінансується Бюро з питань культури та освіти Державного департаменту США. За час перебування мала можливість детально ознайомитись із роботою американського бізнесу, працювати у таких відомих компаніях, як «EO Johnson company», «Tlusty, Hittner, Kennedy & Freeburg, S.C, Marathon Feed Inc.
Можу сказати, що Америка для мене асоціюється в першу чергу з людьми, які мене там оточували і крізь призму світобачення яких я пізнавала цю країну. А враження від людей — якнайкраще. Деякі з них згодом стали моїми друзями і планують найближчим часом відвідати Україну.
Ще для мене Америка — це багато націй, яких міцно об’єднує загальна ідея і спільна ціль, до якої вони йдуть. Це, в першу чергу, повсякденна праця, у якій зацікавлений кожен громадянин, і від якої користь державі і, в першу чергу, — конкретній людині.
І ще: саме за океаном я почала любити Україну. Для мене Україна стала означати набагато більше.
Іванна СУПРУНЮК, студентка Нацiонального унiверситету «Острозька академія»:
— Я перебувала в США з 2001 по 2002 рік, будучи учасником шкільної навчальної програми Freedom Support Act. Рік проживання в американській сім’ї та навчання в штатській школі залишив по собі спогади та асоціації як позитивного, так і негативного характеру.
Загалом першим враженням від нової країни була її майже абсолютна відмінність від України: культура, стиль, погляди на життя, політичний устрій країни тощо помітно відрізнялися від наших. Звісно, спочатку стати своєю в такому середовищі було нелегко, але тут добряче допоміг вплив відкритості, прямоти та розкомплексованості, притаманний більшості американців.
Щоправда, поряд iз цим не можна не помічати їхню меркантильність та деяку фальшивість у вираженні почуттів. Стосовно сім’ї та ставлення до приватної власності, то тут надзвичайно помітним було те, як віддано американці слідують правилу: «Мій дім — моя фортеця». Саме ж навчання в США було водночас складним та цікавим. Зокрема, складність полягала у істотній відмінності їхньої організації навчання в школі від нашої.
Ірина УХВАРІНА, студентка:
— Для мене це тепло в приміщеннях, це місто Міннеаполіс, яке за лютого морозу на вулицях можна обійти в шортах і з рюкзачком галереями, що з’єднують хмарочоси. Це жовто-оранжеві піраміди перед будинками як знак першої готовності до війни, протитанкові «їжаки» перед Капітолієм і жорсткий контроль в адміністративних будівлях.
Ігор ПАСІЧНИК, доктор психологічних наук, ректор Національного університету «Острозька академія»:
— Америка для мене — це надзвичайно велика й багата країна із стійкою демократичною ідеологією. Це країна, яка дала притулок і стала другою батьківщиною мільйонам українських патріотів. Для мене Сполучені Штати Америки — це країна, в якій створено Фонд друзів Острозької академії, завдяки матеріальній та моральній підтримці членів якого Острозька академія змогла так динамічно відродитися. Сполучені Штати — це десятки університетів, які надали можливість стажуватися та вдосконалювати свій фаховий рівень студентам Національного університету «Острозька академія».
Лариса АНТОЩУК, студентка Нацiонального унiверситету «Острозька академія»:
— Здається, асоціація iз Сполученими Штатами, як із землею, де «молочні ріки та медові береги», сьогодні вже втратила свою новизну. Проте пелена з очей багатьох наших співвітчизників спала лише нещодавно. І водночас багато ще бажаючих перепливти океан... А чи варто? Де казка, а де реальність?
У нашому суспільстві побутує два протилежні погляди на Америку, її жителів та загалом заокеанський стиль життя. А істина, мабуть, посередині.
Народ, який має унікальну історію, сплетену із періодів завоювань, колонізаторської політики, боротьби за ліквідацію рабства та за незалежність, має повне право на повагу та відповідне визнання. У кого ще повчитися конституційним нормам, як не в американців? Нещодавно лунали твердження, що положення Конституції США досить дивно перегукуються із такими ж із проекту Пилипа Орлика, мовляв, це є свідченням того, що американці у нас могли запозичити конституційні норми. Але ж не ми, а вони ці норми ввели в дію й успішно ними користуються вже понад 200 років. Практичного досвіду нам варто було б повчитися у них. І ще, можливо, практицизму, ринкової прагматики. Хоча у цьому випадку опиняються під загрозою наші народні усталені моральні принципи, звичаї та традиції...
Хоч як би суб’єктивно кожен із нас тлумачив слова «американець», «американська мрія», «Америка», факт залишається фактом: народ, складений із багатонаціональних елементів, за два з лишком століття зміг досягнути високого рівня розвитку, про який інші сучасні країни можуть лише мріяти. Головне — американці горді своїм громадянством і приналежністю до країни. Нам би подібний патріотизм в Україні не завадив.
