З 17 по 19 березня київські школярі «працювали» послами 29-ти держав світу. Щоб добре призвичаїтись до ролей, які розподілялися методом жеребкування, команди відвідували посольства та вникали в усі тонкощі політичних позицій різних країн. Під час гри імітувалася діяльність Генеральної Асамблеї ООН. Обговорювали «Реформування освіти для поліпшення добробуту й подолання бідності» (ця тема затверджена в рамках Десятиріччя грамотності ООН на 2003 — 2012 роки). Дискусії велися одночасно в трьох комітетах і двох комісіях, де ухвалювали відповідні резолюції. У кожному комітеті або комісії на основі спільності поглядів на ту або іншу проблему утворювалося по дві-три коаліції. Позицію України випало репрезентувати учням ліцею «Універсум» (Київ), а роль Генерального секретаря ООН дісталася Юрію Зінченку з Київського ліцею бізнесу. На його думку, «українська молодь, українська еліта має засвідчувати й доводити, що ми на високому рівні розуміємося на світових проблемах і бачимо нашу Україну рівноправним членом світової спільноти».
До речі, в Київському ліцеї бізнесу «грають в ООН» протягом п’яти років, запрошуючи учасників з усіх регіонів України, що представляють як міські, так і сільські школи. Усього за цей час було прийнято 350 делегацій, а до гри було залучено майже дві тисячі школярів. На міжнародному ж рівні такі ігри проводяться вже протягом 35 ти років. Україна впершевзяла в них участь 2003 року. Конференція проводилася в Нідерландах, в Гаазі, й там обговорювалося питання дотримання прав людини. Наша команда складалася з учнів Київського ліцею бізнесу і школи «Печерськ». Україна в цій грі представляла крихітну країну Тувалу, розташовану на острівцях біля Австралії, населення якої нараховує лише десять тисяч чоловік. Проте школярі змогли так переконливо заговорити від імені цього маленького народу, що привернули увагу безпосередньо до своєї рідної країни, від якої ніхто не чекав виступу на такому високому рівні. Наші діти здивували вільним володінням англійською, умінням спілкуватися на дипломатичному рівні, високою компетентністю в розумінні міжнародних проблем. Вони стали на захист крихітної країни, пояснюючи великим державам: видобуток нафти із дна океану в цьому районі років через 50 зітре з лиця Землі й острови, й народ, який на них живе, і його неповторну культуру. Координатор гри «Модель ООН. Київ-2004», заступник директора Київського ліцею бізнесу, координатор гри чотирьох Всеукраїнських моделей ООН, учасник 35-ї Міжнародної конференції в Гаазі Валентина Нідзельська згадує: «Серед семи тисяч делегатів було сім українців. Нашу країну пов’язували з образом футболіста Шевченка, Чорнобилем або Росією. Ми п ривезли з собою диски про Київ, книги про Україну. Нас побачили як націю, яка здатна адекватно спілкуватися в цивілізованому суспільстві. Коли ми повідомили, що плануємо провести в себе в Україні таку міжнародну конференцію, то виникли питання про те, чи є в нас у будинках електрика, чи тече з кранів гаряча вода, в якому стані наші готелі, дороги й транспорт...»
Щоб брати участь в імітації діяльності Генеральної Асамблеї ООН, дітям доводиться багато готуватися. За спеціальними методиками їх навчають таким непростим процедурам, як лобіювання, мистецтво ведення кулуарних дискусій і диспутів, вчать робити політичні заяви, складати вступне слово й ухвалювати резолюції. Спочатку вивчається теорія, потім запрошують до гри в ролі спостерігачів, а потім як «послів» і вище. Педагоги вважають, що після «освоєння» позицій представників інших країн наші діти починають глибше розуміти ті шляхи, якими досягли багатства найбільш розвинені країни, і що саме нам, українцям, треба зробити, щоб досягти таких успіхів.
У нинішній грі гострі дискусії виникли навколо проблеми Іраку. Чомусь «Ірак», представлений у грі дітьми, однозначно прийняв пропозиції «Сполучених Штатів» і в усіх комітетах об’єднався з ними в одну коаліцію, що відрізняється від сьогоднішніх життєвих реалій. Школярі побачили в такій позиції можливість задовольнити інтереси країни, оскільки «Штати» готові надати освітні програми, допомогти відбудувати зруйноване. Ця коаліція вважала, що фінансові можливості Сполучених Штатів треба обов’язково використати. Країни, що об’єдналися навколо «Нідерландів», мали інший погляд: дати можливість Іраку сконцентрувати свої внутрішні резерви — він має на рівних правах співпрацювати з європейськими країнами, не розраховуючи при цьому на їхню матеріальну підтримку. Дитячий «Комітет з питань роззброєння і національної безпеки» розглядав проблему глобального роззброєння країн і пропонував це робити поступово на пропорційній основі, резонно замислюючись над питанням: «А що ж примусить країни зробити такий крок?» Щодо запобігання тероризму, було запропоновано урядам уважно прислухатися до виявів масового невдоволення та вчасно реагувати, знижуючи напруженість і не допускаючи проявів цього невдоволення в діях окремих терористів.
