Початок на стор. «1-а ШПАЛЬТА»
Ми звернулися до наших читачів на сайті з таким запитанням: що означає для вас перспектива вступу України до Митного союзу? Відповіді були такими: крах усіх євроінтеграційних надій — 24,32%; привід для нового «майдану» — 18,92%; привід для еміграції — 13,51%; нове вигідне місце України на міжнародній арені — 27,03%; нічого не означає, гірше вже не буде — 16,22%. Як бачимо, позитивно до Митного союзу ставиться тільки чверть тих, хто проголосував.
Тим часом російська сторона продовжує схиляти Україну до своїх інтеграційних об’єднань. Днями в інтерв’ю трьом федеральним каналам — «Росія», Перший і НТВ — прем’єр-міністр Росії Володимир Путін підкреслив: «Це було 2002 року — якщо моя пам’ять не зраджує... Я, Назарбаєв, Лукашенко і тодішній президент України Кучма. Я запропонував почекати його спеціально, ми його дочекались і вчотирьох розмовляли. Ну так от, не треба бути великим фахівцем, щоб зрозуміти: від складання наших можливостей — технологічних, інфраструктурних, у транспорті, в енергетиці, в мінеральних ресурсах, робочій силі, територіальних можливостях, навіть у мовних, що теж дуже важливо для розвитку загальної економіки, — якщо ми все це складемо, наша конкурентоспроможність різко зростатиме. Різко зростатиме!».
Напевно, ця тема обговорюватиметься на сьогоднішній зустрічі Володимира Путіна з Миколою Азаровим у Санкт-Петербурзі в рамках зустрічі глав урядів СНД. А поки що, за словами Президента Віктора Януковича, співпраця між Україною і Росією виходить на абсолютно новий рівень. Про це він заявив учора під час II Міжнародного українсько-російського економічного форуму в Донецьку. Глава держави також висловив надію, що товарообіг найближчим часом перевищить 50 мільярдів доларів. У свою чергу, присутній на форумі російський президент Дмитро Медведєв підкреслив: «Російсько-українські відносини не повинні зводитися лише до розмов про те, за якими цінами купувати газ і як вибудовувати такий важливий напрям співпраці, як енергетичний. У нас є й інші цінності, якими ми можемо паралельно розпоряджатись і розвивати».
Після перемоги Віктора Януковича на виборах, а особливо після закріплення в законодавчому порядку позаблоковості України, багато хто заговорив про продовження так званої багатовекторної політики часів Леоніда Кучми. Характеризувалась вона тим, що якщо загострювалися відносини із Заходом, то покращувалися — з Росією. І навпаки — у разі погіршення відносин у східному напрямі Україна різко зосереджувалась на європейській і євроатлантичній інтеграції. Результатів така політика, по суті, не мала — вона тільки консервувала кланово-олігархічну систему. Чим це закінчилося 2004-го — пам’ятають усі. Сьогоднішня ситуація в зовнішній політиці багато в чому нагадує часи Кучми. Звісно, важко сказати, до чого призведе охолодження відносин із Заходом, що наразі намітилося, і потепління з Росією, але нещодавня історія показує: виграють від такої політики — наші сусіди, програє — Україна.
КОМЕНТАРI
«У ЯНУКОВИЧА ПОТЕНЦІАЛ КОНФЛІКТУ З РОСІЄЮ НЕ МЕНШИЙ, НІЖ ІЗ ЄВРОПОЮ»
Александер РАР, директор програм Росії і країн СНД Німецької ради із зовнішньої політики:
— Мені здається, зараз починається нова фаза в розвитку відносин з Україною, коли тиск Європейського Союзу збільшився. Спочатку Україні просто нагадували про те, що вона правова держава, що повинна рухатися в бік більшої, а не меншої демократії, що є побоювання, що вона сходить з демократичного шляху. Зокрема, як аргумент наводили справу Тимошенко. На Заході ніхто всерйоз не очікував, що її засудять на сім років і що почнеться другий, більш серйозний судовий процес проти неї.
Люди на Заході, в Брюсселі, інших столицях захвилювалися, потім «завелися». Коли канцлер Німеччини або президент іншої країни, скажімо, Польщі роблять серйозні заяви, то вони очікують, що така країна, як Україна, яка розглядається більш слабким партнером, який намагається вчитись у ЄС, повинна дослухатися до повчань «старших» і більш розвинених країн. А так виходить, що в Україні не лише не дослухаються до рекомендацій Заходу, а роблять усе так, як їм потрібно. І це веде до такого наростаючого роздратування і з боку європейських бюрократій, і європейських еліт, які говорять: як так — вони хочуть у Європейський Союз, але нас не слухають?
Ситуація тут ускладнюється. І таке інтерв’ю, яке дає Янукович, по-моєму, свідчить про те, що українські лідери говорять, що їм набридло, вони просто не хочуть більше слухати, не хочуть цих повчань: «Відчепіться від нас — ми діємо за нашими законами». Це, звісно, не приведе до покращення відносин.
Я завжди передбачав, що Україна та ЄС підпишуть договір про Зону вільної торгівлі. Все-таки думаю, що Україні дадуть підписати цю угоду, але ратифікувати, мабуть, у парламентах не дадуть, а триматимуть Україну на дистанції, поки вона не випустить Тимошенко. Тому що Тимошенко — всі розуміють, що вона не свята, — стала символом справжнього бою за цінності, шляху України на Захід. Вона просто свідомо або несвідомо стала головним чинником. Тимошенко стала лакмусовим папірцем — складе Україна іспит на зрілість чи не складе? І Янукович сам розуміє, я думаю, що його люди такого теж не хотіли. Вони теж потрапили в таку пастку, яку фактично їм поставив ЄС і, можливо, Тимошенко, яка добре зіграла свою роль. І тепер ніхто не хоче відступати. Якщо Тимошенко посадять надовго, то втратить обличчя ЄС, який висував головну вимогу Україні.
— Водночас Янукович сказав, що він уже не поспішає підписувати угоду про асоціацію. Як ви це прокоментували б?
— Це в дусі того, що відбувається. Його аргументи, які він наводить в інтерв’ю, такі: «Ми зробили всі наші уроки, домашні завдання, ми з вами фактично десять років вели переговори, а зараз пішли на технічні й економічні поступки, а ви нам постійно: Тимошенко. Досить! Ми теж готові не підписати і не піддаватимемося цьому тиску». Це тактика, аби показати Європейському Союзу, що в України є інші можливості. Це, звісно, випробовує європейське терпіння. Проте в ЄС лунають голоси, що цю угоду треба підписати, як і те, що не треба Тимошенко ставити на перший план. Та оскільки всі завелися — люди в Європі дуже горді й марнославні, вважають, що у них є право напучувати інші країни, особливо Україну, яка хоче бути з Євросоюзом, вони будуть знервовані, блокуватимуть у парламентах і дискусіях будь-яке підписання цього важливого договору.
— Чи не здається вам, що Європейський Союз, можливо, нечітко пояснив те, що втрачає українська еліта, не дотримуючись тих правил і стандартів, яких повинні дотримуватися члени цього «клубу»?
— Думаю, Україна повинна вступати в цей «клуб». А українська сторона припускається тієї ж самої помилки, що й російська або білоруська, пояснюючи своєму народові, що справа не в цінностях, а в економічній вигоді у входженні до Європейського Союзу. Про цінності на Сході говорять дуже мало. У Євросоюзі — якраз навпаки.
— Як ви вважаєте, чи немає небезпеки в тому, що Україна може повністю розвернутись і піти в Митний союз, який пропонує великі дивіденди?
— У геополітичному плані це буде гірше для України. Якісь олігархи виграють, якісь програють. Путін заманює Україну в Митний союз. Хоча я думаю, що у Януковича потенціал конфлікту з Росією не менший, ніж з Європою, через складні розбори з приводу газу. Можливо, Росія й не хоче нав’язувати ідею Митного союзу Україні — вона хоче газові мережі України. Я думаю, що в колах Януковича це розуміють, і щодо цього торгуватимуться. Цей торг більш по суті, ніж з ЄС, але він дуже конфліктний. Тому цілком можливо, що після всього Україна знову опиниться там, де була завжди — ні там, ні там.
«ЦЮ СПРАВУ НЕ МОЖНА ВВАЖАТИ ЗАКІНЧЕНОЮ ДЛЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕЛІТ»
Павел ЗАЛЕВСКІ, депутат Європарламенту з Європейської народної партії, віце-голова Комісії з міжнародної торгівлі ЄП:
— Українська влада не розуміє, наскільки негативний політичний процес може початися після відкликання візиту. Але це не повинно означати кінець надії підписати Угоду про асоціацію цього року. Однак очевидно, що зменшились шанси швидко закрити цю справу. В Європейському Союзі з’являються голоси, аби узалежнити формальне закінчення переговорів та парафування Угоди про асоціацію від звільнення Юлії Тимошенко. Ця справа не може бути визнана як закінчена для європейських еліт, оскільки це означатиме, що Євросоюз погоджується на зміну Україною європейського напрямку на користь Росії, яка посилює свій тиск на неї. Дуже важливим є те, що ми маємо справу з ситуацією, коли Росія послідовно впродовж багатьох місяців використовує всі засоби, аби схилити Україну до членства в Митному Союзі під своєю егідою. Я вже закликав на форумі Європарламенту підтримати Україну перед російським шантажем погрозами збудувати новий кордон або пропозиціями заморожування торгових відносин та відсутністю гнучкості під час перегляду газового контракту. Якщо сьогодні представники Європейської Комісії та країн-членів ЄС призупинять переговори з Україною, то це буде виглядати так, ніби той, хто виграє естафету, згубив паличку і навіть не намагався б її підняти, втрачаючи велику перевагу перед конкурентами. Якщо справа Угоди про асоціацію буде відкладена на невизначений час, то це буде розчаруванням для українського суспільства, а також реальною втратою великих потенційних прибутків для Євросоюзу, що виникали б з угоди.
