«Динамо» (Київ) — «Реал» (Мадрид) — 2:2. Востаннє ці команди зустрічалися в Києві майже п’ять років тому. У морозному листопаді 1999-го клуб із Мадрида впевнено обіграв «Динамо» 2:1. Саме та гра поставила крапку на історії команди 97—99-го років. «Динамо», яке двічі поспіль проходило до числа восьми кращих клубів Європи, а навесні того ж 1999-го скинуло згаданий мадридський «Реал» із «престолу» клубних чемпіонів континенту, перемігши у Києві 2:0, перестало існувати. П’ять років ми чекали повернення київського «Динамо» до числа провідних клубів Європи, вдивляючись в обриси командної гри, прагнучи побачити в ній «Динамо» майбутнього. На жаль, лідер українського футболу надовго затримався в ролі європейського середнячка. Зараз ми бачимо команду.
Збірна світу, якою на сьогодні, по суті, є мадридська команда, приречена перемагати. Не виключено, що мегазірки світового футболу в особі Зідана, Фігу, Рауля, Оуена, Роналдо вже втомились від перемог. Ці люди вже виграли практично все, про що може мріяти футболіст. Попри це вони й сьогодні виходять на поле два рази на тиждень і втішають публіку унікальною майстерністю, чесно відробляючи свої багатомільйонні контракти.
Київське «Динамо» було лише однією із безперервної низки команд, які прагнуть обіграти «Реал» і самоствердитися таким чином у великому футболі. Незвично було спостерігати за тим, як на початку гри в середу господарі поля давали зірковим гостям показувати високий клас дриблінгу та точність передач.
Лише згодом стало ясно, що все це дозволялося лише в центрі поля. Шляхи до воріт Шовковського були надійно перекриті. Коли ж хтось із «великих» помилявся, динамівці, мов шуліки, налітали на нього, відбирали м’яч і швидко атакували. За статистикою «Реал» тримав м’яч дві третини ігрового часу. Попри це «Динамо» повело 2:0. Рахунок міг стати більшим, та щось завадило киянам розвинути успіх. Чи це було невезіння, чи далося взнаки хвилювання, чи майстерності не вистачило?
А може, в цьому є якась вища справедливість. «Реал» покарав «Динамо» за дві помилки у захисті, забивши два м’ячі, підтвердивши свій високий клас. Рауль Гонсалес лише один раз одержав м’яча перед воротами Шовковського. Першим дотиком прокинув м’яча вперед, обігравши захисника, а другим забив гол. У Клебера, нападника «Динамо», таких моментів було з півдесятка. Та молодий бразилець щораз марнував нагоди, створені командою, забираючи нерви в тренера Сабо, який вперто вірить у цього футболіста.
Наставник «Динамо» може помилятися. Та головне він робить вірно. Він примушує команду вірити в свої сили, вірити в те, що будь-якого суперника треба обігрувати. І хоч за індивідуальним класом більшість киян поступалась суперникам, командна гра «Динамо» була ефективною й повинна була принести результат.
Грати так, як грає «Динамо» зразка осені 2004 року, може лише команда, над якою не тяжіє страх поразки. Яка виходить на поле грати у футбол і забивати м’ячі, а не заробляє очки нудною біганиною й організованою метушнею. Обриси такої гри з’явилися в «Динамо» ще торік. А реалізувати потенціал команди вдалося саме Йожефу Сабо.
«Реал» міг програти. Не пропустити випадкового м’яча в контратаці, як було це в переможному для «Динамо» матчі у березні 1999-го, а програти по ходу поєдинку, бути обіграним командою, яка грає у сучасніший, динамічніший футбол. Іспанська команда це розуміла. Зібрання світових зірок здобуло в Києві чи не максимум того, що могло.
Але боротьбу ще не закінчено. «Динамо» продовжує очолювати таблицю групи, випереджаючи за різницею м’ячів «Реал» і «Байєр», які набрали однакову з киянами кількість очок. Не втратити це лідерство та пройти в наступний етап Ліги чемпіонів наші чемпіони просто зобов’язані.
«Динамо» — «Реал» — 2:2
Голи: Юссуф, Верпаковскіс («Динамо») — Рауль, Фігу («Реал»).
«Рома» — «Байєр» — 1:1
Голи: Монтелла («Рома») — Бербатов («Байєр»)
В П Н Р О
1. «Динамо» 2 1 1 9:5 7
2. «Реал» 2 1 1 7:7 7
3. «Байєр» 2 1 1 9:6 7
4. «Рома» 0 1 3 4:11 1
