Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Повернення до старої риторики

Путін порівняв опонентів із шакалами
23 листопада, 2007 - 00:00
ФОТО РЕЙТЕР

На фінальному відрізку свого восьмирічного правління президент Росії Володимир Путін повернувся до риторики 2000 року. Перед тисячами прихильникiв, які зібралися позавчора в московському палаці спорту «Лужники», він звинуватив опонентів у прагненні повернути до життя «олігархічний режим» зразка Бориса Єльцина. Після приходу до влади Путін пообіцяв «рівновіддалити» олігархів, які впливали на Кремль, однак тепер опоненти звинувачують його у збереженні колишньої моделі, в якій лише змінилися особи.

«Вони хочуть взяти реванш, повернутися у владу, у сфери впливу й поступово реставрувати олігархічний режим, заснований на корупції і брехні», — заявив Путін під овації своїх прихильників. «Це ті, хто в 90 ті, обіймаючи високі посади, діяли у збиток суспільству й державі, обслуговуючи інтереси олігархічних структур і розбазарюючи національне надбання. Це вони зробили корупцію головним засобом політичної та економічної конкуренції», — підкреслив він. «Не треба ілюзій. Всі ці люди не зійшли з політичної сцени. Їх імена ви знайдете серед кандидатів і спонсорів деяких партій. Вони хочуть взяти реванш, повернутися у владу, у сфери впливу. І поступово реставрувати олігархічний режим, заснований на корупції і брехні», — зауважив президент, не назвавши, щоправда, конкретних імен. За словами Путіна, «знаходяться всередині країни ті, хто шакалить в іноземних посольств, іноземних дипломатичних представництв, розраховує на іноземні фонди і уряди, а не на підтримку свого власного народу».

Однак російський президент не сказав головного, заради чого зібралися його прихильники. А вони сподівалися почути про майбутній статус Путіна з його вуст, однак не дочекалися одкровень. Замість цього Путін закликав своїх прибічників голосувати за наступність курсу. «Якщо продовжиться нинішній курс, збережуться темпи росту економіки, Росія протягом 10 років здатна увійти в першу п’ятірку найбільших провідних економік світу. І ми це зробимо обов’язково», — пообіцяв він.

Чим викликана найгостріша критика опозиції з боку російського президента? Чи не планує Путін якось все-таки обійти конституційну заборону перебування на посаді глави держави два терміни й знову балотуватися на цю посаду? Як все це може вплинути на свободу слова в Росії?

Микола ПЕТРОВ , член наукової ради Московського центру Карнегі:

— Мені здається, що метою цих зборів і всієї акції зі збору 30 млн. підписів було продемонструвати, наскільки велика підтримка Путіна. Знову показати, що він не просто лідер списку «Єдиної Росії», але президент усіх росіян і підтримується набагато ширшими масами, ніж просто прихильники цієї партії. Можливо, залучити додаткові голоси «Єдиній Росії» із тих, хто особисто підтримує Путіна, але не хотів раніше, принаймні, голосувати за чиновників, які сидять в «Єдиній Росії». Одночасно, мені здається, можна вважати, що сама акція, коли за три тижні були зібрані 30 млн. підписів, коли всі ридають і кажуть: не йди, залишайся, може бути використана як основа для того, щоб Путін, який неодноразово заявляв, що піде, сказав, що під тиском мас народу він не може залишити країну й так чи інакше продовжуватиме нею керувати.

У Путіна ще багато часу, щоб якось включиться в боротьбу за посаду президента. Я гадаю, що будуть якісь сюрпризи і кроки. Якщо не зміна конституції, то, принаймні, різка зміна політичної ситуації. Як призначили Зубкова, так само може статися якась важлива рокіровка. Але важливе те, що в Росії поки що не було такої ситуації, щоб президента визначали на виборах. Президент спочатку ставав лідером, а потім його на виборах легітимізували. Так було в 1996 році, коли обирався Єльцин, у 2000 році, коли Путін виконував обов’язки президента, і в 2004 році, коли Путін переобирався.

Не виключено, що збір 30 млн. підписів може бути передоднем референдуму зі зміни конституції. Очікувалося, що вчора (21 листопада. — Ред. ) можуть бути зроблені такі заяви. Їх не було. Але, принаймні, є додаткові підстави для заяв, що Путін користується найширшою підтримкою і тому треба щось змінити, щоб дати йому можливість залишитися.

Путін — юрист, тому, якщо знайдуться десятки підстав, щоб у ситуації повного контролю судів, включаючи конституційний, зробити все так, щоб і конституцію не змінювати, і термін собі новий зарахувати, то він це зробить, якщо захоче залишитися президентом. Тут немає абсолютно ніяких проблем. Зі вчорашніх досить жорстких і ущипливих заяв Путіна з його позиції щодо ОБСЄ можна зробити висновок, що російська влада зараз не особливо вважає себе обмеженою міркуваннями: як на це подивляться на Заході. Є мільйони людей, які просять Путіна залишитися. Це пряма демократія і, заради Бога, нехай на Заході лають, а ми зробимо так, як хочемо.

Щодо можливого затиску свободи слова в Росії, то може бути все, що завгодно. Адже вчорашній випад Путіна не має під собою особливих підстав. Про це можна було б вести мову, якщо справді була б реальна опозиція, яка могла б брати участь у виборах і відбирала б голоси від «Єдиної Росії». Такої опозиції немає в принципі. Адже до участі у виборах допущені партії, які отримали дозвіл Кремля. А хто Кремлю не подобається, тих навіть не пустили на ці вибори. Тому ті слова, які вчора Путін вимовив, не викликані ситуацією. Вони, швидше, відповідають його планам і роздумам, як бути далі і як відповідати на критику з боку Заходу.

Я вважаю, що тільки смішною можна назвати пропозицію Міронова надати Путіну посаду спікера ради Федерації. Це просто демонстрація своєї лояльності. У російських умовах, де парламент не грає ніякої абсолютно ролі, нікому місце спікера нижньої або верхньої палати, в принципі, не потрібне. А якщо воно знадобиться, то в останню чергу про це запитають у нинішніх спікерів. Їм просто скажуть, що вони там більше не потрібні.

Щодо можливої західної реакції. Якщо зараз трапиться новий виток конфронтації у зв’язку з рішенням щодо Косового, це, тим більше, розв’яже руки для прийняття внутрішньополітичних рішень, незважаючи на думку Заходу.

Микола СІРУК, «День»
Газета: