У Києві було виявлено понад тридцять дітей шкільного віку, які протягом уже кількох років не ходять до школи. Взагалі ж, на 1 вересня поточного навчального року у Києві було зареєстровано 61-го учня, що ухилялися від відвідування школи, а ось до кінця першої чверті це число виросло до 80-ти. У Головному управлінні освіти і науки Києва оцінюють такий стан речей як вельми тривожний, про це йшлося на засіданні колегії управління у четвер. Начальник управління Борис Михайлович Жебровський вважає систему контролю та обліку відвідуваності у школах у нашій країні надто ліберальною. Загроза залишитися на другий рік виникає тільки у випадку, якщо пропущено 50% навчальних занять. У Сполучених Штатах педагоги б’ють на сполох у разі пропусків, що дорівнюють двом тижням. Тоді дітям призначаються додаткові заняття по суботах або «прописуються» заняття у літніх школах для якісного засвоєння навчального матеріалу. Ці заняття для учнів безкоштовні, а вчителям за додаткові уроки платять з державної кишені. Такий підхід дозволяє дітям швидко наздоганяти однокласників і не почуватися ніяково серед успішних товаришів, це також стимулює бажання вчитися.
Які ж основні причини, через якi діти пропускають заняття у школі? На першому місці — це хвороби. Абсолютно здорових дітей у молодшій школі нараховується сьогодні до 10%, у середній — до 7%, а у старшій — до 5%. Вчені переконані, що сьогодні шкільні програми переобтяжені, що дітям часто задають багато уроків, що ряд вчителів «тягне ковдру» на свій предмет, непомірно викачуючи резерви дитячого організму. Наступними причинами пропусків уроків є серйозні заняття спортом чи мистецтвом, психологічна несумісність даної дитини з класом, конфлікт з вчителями, сімейні обставини, релігійні переконання, розходження особистих біологічних годин з розкладом уроків та, звичайно, розваги.
Вельми модним останнім часом серед школярів стало відвідування комп’ютерних клубів. Спокуса поринути у світ інформаційних технологій настiльки велика для підростаючого покоління, що збиває зi шляху оволодіння шкільною наукою велику кількість дітей. Тільки за один рейд у Києві було виявлено близько трьохсот дітей, які проміняли уроки у школі на віртуальні битви в інтернет-клубах. Голова Української асоціації комп’ютерних клубів Олександр Бернатович сказав «Дню», що клуби, які входять в асоціацію, контролюють відвідування школярами цих закладів: дітей не пускають туди під час шкільних занять, а також після 9-ї вечора. Однак є й такі інтернет- клуби, які, навпаки, у ранковий час, коли дітям належить опановувати науки, знижують для школярів плату. Цікаво, що у Німеччині діти до 12 років у подібні заклади допускаються тільки разом з батьками. Там всі комп’ютерні ігри мають позначку про допустимий вік для їх використання, подібні вказівки є і на інтернетівських сайтах, а співробітники клубів контролюють дотримання подібних інструкцій серед своїх відвідувачів.
Лідерами з пропусків уроків у Києві є учні 10—11 класів, потім ідуть семикласники (вони внаслідок особливостей свого віку є найбільш вразливою зоною ризику). Чимало випадків, коли діти не тільки уникають занять у школі, але й лишають сім’ї — йдуть iз дому на вулицю. За минулий рік таких повідомлень було близько трьохсот, з них внаслідок небажання вчитися пішли з дому більше ста дітей, 43 дитини залишили дім через сварку з батьками, а 73 — вважали бродячий спосіб життя для себе вельми привабливим. Серед тих, хто вже кілька років не приходить до школи, є і учень другого класу — п’ятнадцятирічний Андрій Гріло, якого до школи не пускала рідна мати, що пояснювалося її хворобливим станом. Сестри Світлана (17 років) та Юля (10 років) Лопотюк взагалі ніколи не ходили до школи, їх матір позбавили батьківських прав. Дещо незвичною на загальному фоні виглядає доля 12-річної Юлі Паршиної, батьки якої вважали за краще запрошувати до дочки приватних викладачів та ізолювати дівчинку від спілкування з традиційним шкільним світом. До притулків Києва досить часто потрапляють діти, батьки яких ведуть аморальний спосіб життя або зовсім кинули дітей напризволяще, продавши свої квартири і зникнувши у невідомому напрямку. На пошук та оформлення документів цих дітей, на процедуру позбавлення батьківських прав, як правило, йде чимало часу, а діти у притулках сьогодні не мають можливості вчитися. Раніше їм дозволялося відвідувати найближчі загальноосвітні школи, але тепер таку практику заборонено санітарними станціями. Зробити навчання у школах доступним і привабливим для всіх дітей поки що виявляється вельми проблематично. Чи можна вважати виходом зі становища, що склалося, посилення відповідальності батьків перед законом за ухиляння дітей від навчання? Чи не призведе воно до посилення насильства над дітьми у сім’ї? Адже цього року, як повідомляє Інтерфакс, тільки у Запорізькій області було порушено 65 кримiнальних справ стосовно захисту дітей, які проживають у неблагополучних сім’ях, а також було ініційовано 130 судових позовів про позбавлення батьківських прав. Може, нам запозичити досвід у сусідньої нам Польщі, де батьки, які не бажають виконувати обов’язки, пов’язані з вихованням дитини, можуть помістити своє чадо до спеціальної дитячої установи. Такий підхід попереджає можливе виштовхування дитини на вулицю, а отже, і всі негативні наслідки, пов’язані з тривалим протистоянням близьких людей.
