Поки грім не вдарить — мужик не перехреститься. Поки не станеться пожежі або іншого лиха, наша влада не замислиться про те, як вирішувати міські проблеми. Але позавчора загорілося під мостом біля станції метро «Шулявська», й одна людина навіть госпіталізована. Який висновок робить влада? Заборонити торгівлю під мостами взагалі, й насамперед під Шулявським.
Заступник голови Київської міськадміністрації Ірена Кильчицька при цьому повідомила, що ще два тижні тому написала доповідну записку на ім’я мера Леоніда Черновецького з цього приводу, і він дав відповідні доручення чиновникам. Рішення прийматиметься на сесії Київради.
Кильчицька усвідомлює, що ухвалити таке рішення без Київради неможливо. Адже підприємці, що торгують тут, мають усі необхідні дозволи, зокрема й на оренду землі, видані за старої столичної влади. За словами віце-мера, стара влада також намагалася заборонити там торгівлю, однак Київрада не ухвалила відповідних рішень. «Бо жодне центрове місце в Києві без участі депутатів будь-яких скликань не обходиться», — зауважила вона.
А чи позбавить людей робочих місць нинішня міськрада? Цього не можна виключити, особливо якщо їй представлять солідне обгрунтування, яке, не змигнувши оком, підготують у виконавчому органі — Київміськадміністрації. Схоже, попередні розробки для нього вже цитувала журналістам Кильчицька: «Після того, як там (під Шулявським мостом) відкрилася торгівля, етнічні розбірки між представниками кавказької національності та африканських країн і скандали, якісь хуліганські витівки стосовно одне одного виникають постійно». Звичайно, можна припустити, що конкуренти довели свої розбірки, як то кажуть, до «червоного півня». Але хто поручиться, що чогось подібного ніколи не трапиться у будь- якому з безлічі торговельно-розважальних центрів, де також працюють орендарі? Можливо, після першого ж такого підпалу закриємо й ці торгові точки? Благо, пожежа в Україні нині аж ніяк не рідкість. Лише за найближчу добу зареєстровано 187 таких НП, зокрема 119 — в житловому секторі. Щось ніхто ще не збирався закривати житлові будинки й навіть гуртожитки тільки через те, що хтось у них не дотримується правил пожежної безпеки...
Проте торгівля під мостом, у якихось убогих ятках і кіосках, нашу столицю, що готується приймати Євро-2012, звісно, не прикрашає. З цим атрибутом перебудови час розлучатися. Але проблема в тому, що при цьому не можна порушувати (зокрема навіть рішенням міськради) права людей, позбавляти їх роботи, та ще й аргументуючи етнічним походженням. (Напевно, пані Кильчицька не перевіряла паспорти в людей, яких вона зарахувала до «представників кавказької національності або африканських країн». Можливо, вони аж ніяк не безпаспортні мігранти, а цілком легальні жителі або навіть громадяни України й перебувають під захистом нашої Конституції). Гадаю, мерія мусить вибачитися...
Але головне, що в усіх подібних випадках треба, насамперед, думати і про компенсацію людям, над якими (в цьому випадку все-таки з вини влади, яка видала дозволи) нависає загроза втрати робочих місць. Однак Кильчицька цим, схоже, не переймається. Її закономірно непокоїть, що фінансування ліквідації наслідків останньої пожежі під Шулявським мостом ляже на міський бюджет. Але ж саме «підмостові» торговці, серед інших громадян, його й наповнюють і також заслуговують на турботу. Але їм поки нічого не обіцяють. Адже можна й треба було починати всю розмову про ліквідацію «підмостових» ринків саме з цього. Добре було б мати в столиці навіть спеціальну програму, за допомогою якої гуманно розселяти всілякі блошині ринки, забезпечуючи таким чином їхнім «мешканцям» чи то компенсації за позбавлення оренди, чи то інші заходи для оренди торговельних площ у пристойних місцях. Тоді громадяни столиці бачитимуть, що нова міська влада їх по- справжньому поважає.
А поки це якось непомітно. Достатньо пригадати епопею з виселенням дрібних торговців із метро. Чим вона закінчилася? Схоже, лише тим, що збільшилися міліцейські побори з тих, хто там стоїть і сьогодні, нікому з городян, проте, не заважаючи. Люди заробляють собі на хліб, по суті, дрібною торгівлею, і карати їх лише за це якось не по-людськи.
Так само смішно виглядає захоплення київської влади евакуаторами, які купують за наш рахунок для того, щоб нас же карати лише за те, що міська влада не думає про цивілізовані місця паркування й про транспортні розв’язки в центрі столиці. Пам’ятаю, йдучи на свою нинішню посаду, пан мер навіть вигравав у суді якісь антиевакуаторські позови. Але тоді він був простим громадянином і думав, напевно, так само, як думають інші «маленькі українці». Чи варто відмовлятися від цієї конкурентної переваги, щойно сідаєш у відповідальне крісло?
