Хоча дата й не кругла, але щоб привітати Богдана Сильвестровича вишикувалася величезна черга з колег і шанувальників таланту майстра. У його кабінеті не замовкали трелі телефонів, а автовідповідач у приймальні записував голоси тих, хто, втративши надію дотелефонуватися, надиктовував теплі слова, бажаючи Ступці багато нових ролей, здоров’я, щастя, любові. Кореспондентам «Дня» вдалося майже першими привітати винуватця торжества. Незважаючи на цейтнот часу, іменинник устигав пригощати гостей і з представниками улюбленої газети поспілкуватися.
— Це літо в мене дуже гаряче, — зізнався Б. Ступка. — Нещодавно я повернувся з Польщі. На запрошення Польського кіноінституту побував на фестивалі, а на «Алеї зірок» у Ѓданську відтепер залишилася моя «права рука»... Біля Філармонії розстелили червону доріжку, привезли гіпсову форму, і попрохали дати символічний автограф (відбиток долоні, який потім відлили в бронзі). На Міжнародному фестивалі в Ѓданську ми показали виставу «Лев і Левиця» (п’єсу Ірени Коваль поставив Станіслав Мойсеєв). Незважаючи на те, що з якихось технічних причин наша постановка йшла без перекладу, глядачі дуже тепло її прийняли. Нам, акторам, було дуже приємно побачити серед глядачів багатьох знаменитостей світового масштабу: Кшиштофа Пендерецького, Фей Доновей, Карена Шахназарова та інших. До речі, перед нашою постановкою, на фестивалі виступав маестро Кшиштоф Пендерецький. Було виконано його знамениту симфонію «Сім брам Єрусалима», а потім усі глядачі подивилися вже нашу виставу «Лев і Левиця». Публіка приймала фантастично! Я радий, що після фестивалю багато хто з поляків відкрив для себе Театр ім. І. Франка, дуже тепло приймали не лише мене, але й Поліну Лазову, Леся Задніпровського.
— Журналісти розпитували про репертуар театру, цікавилися коли наш колектив зможе приїхати з великими гастролями. Були запитання й про спільну працю з Кшиштофом Зануссі, Він поставив на франківській сцені «Маленькі подружні злочини» Еріка-Емануеля Шмітта, а нині закінчив монтаж кінофільму «Серце на долоні». За жанром це чорна комедія, в якій я зіграв головну роль олігарха (інтерв’ю з польським режисером читайте в найближчих числах «Дня»). До речі, цю стрічку буде показано на Римському кінофестивалі в жовтні. Організатори запросили на кінофорум багатьох «зірок», зокрема, Шона Коннорі, Пенелопу Круз, Гарріса Форда, Аль Пачіно й вашого покірного слугу.
На Наталчин день (8 вересня) ми згадаємо знамениту актрису Наталю Михайлівну Ужвій. У день народження корифея української сцени поїдемо на Байковий цвинтар, щоб віддати данину поваги майстрові. До 110 ювілею Ужвій проведемо декілька заходів, щоб привернути увагу театралів і всіх, хто любить творчість цієї легендарної актриси. Побуваємо на батьківщині Ужвій у Любомлі Волинської області, а наприкінці листопада на франківській сцені пройде вечір, присвячений Наталі Михайлівні.
До початку сезону відправимося на гастролі до Омська. 12 вересня на Міжнародному фестивалі «Академія» покажемо «Царя Едіпа» — відому виставу за трагедією Софокла поставив на нашій сцені легендарний грузинський режисер Роберт Стуруа. Фестивальна афіша «Академії» вражає: в рамках форуму виступатимуть провідні театральні колективи з Франції, Польщі, Росії, а Україну представимо ми — франківці.
Театральний сезон відкриємо 19 вересня «Кайдашевою сім’єю». Виставу поставлено Петром Ільченком. У цій українській класиці Івана Нечуя-Левицького зайняті кращі актори нашої трупи: Наталя Сумська, Петро Панчук, Володимир Коляда, Зінаїда Цесаренко та інші. А вже наступного дня запросимо глядачів на прем’єру до Театру в фойє. «Всі мі киці й коти». Ця п’єса латвійської письменниці Маре Заліте розповість непросту історію чоловіка й жінки. У цій виставі на франківській сцені дебютує відомий актор Лесь Сердюк, а його партнеркою виступить Лариса Кадирова. З 23 до 28 вересня в нас пройде П’ятий міжнародний театральний фестиваль моновистав «Марія», в якому візьмуть участь актриси багатьох країн Європи та Азії. Цього року він присвячений творчості Маркеса. Ми покажемо «Посаг кохання» (режисер Олексій Кужельний). Нині Андрій Приходько репетирує виставу «Легенда про доктора Фауста», але це не Гете, а Крістофер Марло — письменник XVI ст. (існує легенда, що саме він автор Шекспірівських творів). У «Легенді...» будуть зайняті провідні актори і молодь, бо ми приділяємо велику увагу своїй майбутній зміні, залучаючи її до багатьох постановок репертуару.
Мені здається, що зацікавить глядачів і вистава «Божа сльоза». Це буде першопрочитання п’єси Микола Косміна. Він українець, який мешкає нині в Москві, учень відомого драматурга В. Розова, володар премії ЮНЕСКО; людина дуже талановита. Виставу «Божа сльоза» присвятимо пам’яті жертв Голодомору. Перед очима глядачів пройде страшна історія ХХ сторіччя, а вистава поставить питання нашої генетичної пам’яті...
Наприкінці року звернемося до Шевченкіани. «Назара Стодолю» поставить Юрій Кочевенко. Це буде вже третє звертання франківців до цього знаменитого твору. Вперше «Назара Стодолю» 1942 р. поставив Амвросій Бучма. Тоді Театр ім. І. Франка перебував в евакуації в Семипалатинську. Потім, уже після Другої світової війни Бучма і Дубовик знову звернулися до Шевченківської класики, і ось через 57 років відбудеться нове прочитання «Назара Стодолі». Музику пише Володимир Гронський (кіномани пам’ятають це ім’я за телефільмом Олега Бійми «Острів любові», «Злочин із багатьма невідомими»). Ми запропонували композиторові попрацювати для нашого театру. Як бачите, плани великі, і я сподіваюся, що всі наші нові роботи зацікавлять публіку, а також театральних критиків.
У цьому сезоні я відзначу своє 30-річчя роботи на київській сцені. Знаєте, мені дуже поталанило народитися в один день із класиком (тільки Іван Франко 27 серпня 1856-го, а я 1941-го р.); завдяки його «Украденому щастю» і ролі Миколи Задорожного відчув, що мабуть недаремно народився на цей світ.
