Дніпропетровська трагедія нарешті примусила українську громадськість подивитися в корінь проблем, які до неї призвели. Учора центр «РосУкрІнвест» зібрав за круглим столом політиків, експертів із житлово-комунального господарства, газових мереж і природних монополій України та Росії, щоб поговорити про структурні зміни в системі ЖКГ. Йшлося про модель державного регулювання на ринках житлово-комунальних послуг, яка розглядалася як перша передумова для переходу до приватизації, використання концесій та оренди при експлуатації підприємств ЖКГ, про регулювання відносин у ЖКГ на основі деполітизації, професіоналізації та державно-приватного партнерства.
Власне, основні напрями всієї цієї роботи вже намічені в прийнятому наприкінці вересня указі Президента України, яким затверджена концепції вдосконалення державного регулювання природних монополій.
Тим часом дискусія помітно заглибилася в джерела того, що трапилося в Дніпропетровську. Кандидат у народні депутати (НУ- НС) Ксенія Ляпіна, яка продемонструвала професіоналізм і залізну логіку і яка лише злегка натякала на політичну відповідальність нинішнього уряду, спробувала повернути розмову в конструктивне русло. За словами Ляпіної, сфера житлово-комунального господарства, як і інших природних монополій, повинна регулюватися професіоналами, професійним органом, а не політиками. І тільки професіонали зможуть створити для цього ринку необхідні йому правила гри, бо вони можуть потурбуватися про баланс інтересів, інакше, як вважає Ляпіна, «ми завжди матимемо певну політизацію процесу». Причину збитків, які несуть газорозподільні компанії, що працюють на цьому ринку, політик бачить у тому, що тут існує бажання її колег добре виглядати перед громадянами, а тому постійно триває політична гра навколо тарифів, ціною якої нині стали життя людей. З іншого боку, Ляпіна вважає провиною всьому величезну монополію центрального газопостачання (мережі високого тиску), яка нічим і нікому поступатися не хоче. «Це, — як вважає один із лідерів НУ-НС, — величезні гроші і вони переважають. А дрібний газорозподіл, який навіть важливіший для населення, оскільки він до нас у квартири підводить цей газ, вийшов ніби заручником між любителями пограти тарифами й великим монополістом». А для того, щоб нормально забезпечувати життєдіяльність населення України, житлово-комунальному господарству необхідно $100 мільярдів інвестицій. Зрозуміло, що взяти їх ніде, крім як у приватних інвесторів.
Тим часом представник цих самих інвесторів, президент російського КЕС-Холдингу (йому належить велика частина акцій «Дніпрогазу») Михайло Слободін, дав розгорнуту картину фінансових бід газорозподільних організацій (ГРО), використавши для цього аналітичну записку, направлену, за його словами, Президенту України та Генеральній прокуратурі. Називається цей документ «Правда про газорозподіл». У ньому, зокрема, говориться про фінансовий результат ГРО. «Це — великі збитки, — характеризує його Слободін і називає цифру: — 131 мільйон гривень (у минулому році. — Авт. ), і це тільки за восьми ГРО щодо яких ми змогли отримати інформацію». А накопичені збитки цих самих організацій, згідно із запискою, становили 785 мільйонів, а сукупні борги ГРО перевищили 1,2 мільярда гривень. Слободін зазначає, що фінансова ситуація в цих компаніях погіршилася в першому кварталі цього року в зв'язку зі скороченням об'єму транспортування газу (в зв'язку з економією). Якщо така тенденція збережеться, то, як упевнений Слободін, неминуче доведеться підвищувати тарифи. Сьогодні, на його думку, 90% ГРО перебувають або в стані близькому до банкрутства, або вже є банкрутами. І всі вони відображають у своєму балансі (державне) майно, що їм не належить. А якщо його виключити, то практично всі вони, як зазначив Слободін, «матимуть чисті негативні активи, а це означає, що відповідно до законодавства України вони повинні припинити господарську діяльність». Тим більше, що з початку наступного року скасовується мораторій на банкрутство таких організацій... А ще президент КЕС- Холдингу говорив про причини «вимивання» кадрів газорозподільних підприємств. Середній рівень оплати праці — 1238 гривень у місяць, що тотожне зарплаті касирів у продовольчих магазинах. А зварювальник ГРО заробляє в 1,5—2 рази менше, ніж робітники цієї професії в будівельних організаціях. «І зменшення чисельності — це не результат скорочень, а закономірне бажання громадян отримувати гідну зарплату, яку вони, на жаль, знаходять не в цій системі». Звідси і якість робіт. «Адже на місце кваліфікованого зварювальника, як правило, приходить людина з низькою кваліфікацією, — стверджує Слободін і продовжує: — А це означає, що у всій країні, в кожній її точці й невідомо де саме неякісне зварювання може призвести до великих проблем»... Словом, має рацію Ляпіна, настав час, щоб професіонали сформували для цієї галузі нові правила гри. Безпека людей не повинна бути в заставі у монополістів.
