Iнтрига з призначенням нового прем’єра доходить своєї вищої точки. Річ не лише в тому, що досі не названо жодної явно прохідної кандидатури (набагато дивніше було б, якби ця кандидатура була), а й у тому, що частина фракцій, постійно провокуючи ситуацію вибору, потрапивши в таку ситуацію, намагаються позбавитись її. Приміром, за словами Юрія Костенка, фракції УНР, НРУ і «Реформи Конгрес» відмовилися проводити будь- які консультації, якщо прем’єрське крісло запропонують не Ющенку. Таким чином, ці фракції надають вибір іншими. Проте більшість депутатів розуміють, що саме від них залежить, за яким сценарієм відбуватиметься «прем’єріада». Сценаріїв всього три. Перший — прем’єр призначається вольовим рішенням і тиском адміністрації Президента і К о . Саме на цей сценарій розраховують праві, оскільки для них він є вигідним у будь-якому разі. Якщо пропонується Ющенко, то вони постають над іншими фракціями більшості. Якщо ж ні, то це стає ще однією опорною точкою для розкручування своєї передвиборної кампанії під «прапором Ющенка». Свого часу Ющенка було призначено саме у вольовий спосіб. Адже відразу після виборів авторитет Президента був дуже великий, а тому голосування пройшло тоді швидко.
Деякі західні ЗМІ вважають призначення Віктора Черномирдіна послом у Києві знаковим, угледівши в цьому тиск на вибір українським керівництвом політичного курсу. Відставка Ющенка виглядає повністю російською комбінацією, й, таким чином, майбутній український прем’єр має бути «проросійським». Подібна позиція скоріше походить від спрощеного розуміння проблеми. Адже за відставку уряду Ющенка виступили й цілком «прозахідні» фракції ВР. Більше того, «прозахідному» Ющенку в розмові з Москвою забракло саме західного прагматизму. Вкрай серйозні питання, пов’язані з енергетикою, газовими боргами, часто відкладалися в довгу шухляду. Росіяни можуть побоюватися, що українська «прем’єріада» остаточно зведе нанівець всі попередні домовленості. Відверто проросійська постать не влаштує не лише Президента, Верховну Раду, а й Москву, оскільки гра в піддавки на манер Лукашенка може привести до політичних, але не до економічних перемог. А Кремль сьогодні цікавить саме економічний результат. Росіяни, звісно, хочуть зайняти стратегічні висоти в українській економіці (насамперед енергетиці), але купувати всю Україну, навіть за безцінь, у їхні плани може входити, лише якщо Росії потрібна ще одна голодна провінція.
Другий сценарій — давши попервах декілька непрохідних кандидатур, Президент у результаті призначає в.о. прем’єра когось з «перевірених кадрів». Це парламенту абсолютно не вигідно, на думку першого віце-спікера ВР Віктора Медведчука, призначення Президентом в.о. прем’єра законодавчо закріпить інший склад уряду, а тоді про коаліційний Кабінет можна буде забути. Подібні міркування висловлює й лідер фракції «Демсоюзу» Олександр Волков, який вважає, що в роботі над формуванням нового Кабінету зацікавлені всі фракції більшості, але й «без лівих справа не зрушить».
Спрацює чи ні другий сценарій, безпосередньо залежить від узгодженості дiй фракцій парламенту. Річ, однак, у тім, що призначення в.о. знову спричинить відкрите протистояння між Президентом, Кабміном і ВР, від чого виграє лише позасистемна опозиція. Опозиція, яка не вміє працювати в полі легальної політики, напевно, намагатиметься зробити все, щоб примусити новий уряд працювати в режимі «ручного управління» й потім оголосити його антинародним. Навіть якщо він продовжуватиме такі шановані нею традиції Ющенка. Використання старого більшовистського методу боротьби «чим гірше, тим ліпше» може призвести лише до нових економічних труднощів, на яких можливі будь-які політичні спекуляції (але не досягнення).
Третій сценарій — створення коаліційного уряду — дуже вигідний ВР, але його важко реалізувати (насамперед через амбіції політиків). Створення коаліційного уряду могло б розглядатися не лише як можливість для тієї чи іншої політичної сили отримати свою частку влади, а й як спосіб перенести частину конкуренції (відповідальність) із законодавчої влади у виконавчу. До речі, із цієї конкурентної боротьби ніхто сьогодні Ющенка не виключає. Заява представника Президента у ВР Романа Безсмертного про те, що йому та членам його Кабінету можуть за пропонувати портфелі, явно свідчить, що на свою частку влади вони, в принципі, можуть розраховувати. «Йдеться, не тільки про міністерські посади, а про весь комплекс посад, зокре ма й на регіональних рівнях», — заявив Безсмертний, як передає УНІАН. У зв’язку із цим у стані правих і лівих одразу утворився пролом. Член фракції НРУ Олександр Лавринович вважає, що, незважаючи на беззастережну підтримку колишнього прем’єра, його фракція все ж може розпочати переговори, якщо Ющенку буде запропоновано яку-небудь посаду й він пристане на цю пропозицію. Комуністи в особі Петра Симоненка теж від консультацій не відмовляються. Тож торг доречний. А без нього в коаліційному уряді (та ще й на шляху розбудови ринку) не обійтися. Якщо ще й виборцеві запропонують виразні принципи формування нового Кабінету й розподілу відповідальності за нього — тоді можна говорити, що прем’єріада виявилася активною.
