Від виборів до виборів. Це — основна характеристика політичного процесу в Україні протягом останніх десяти років, його двигун і кермо. Й одночасно це основне гальмо більш прогресивного руху нашої країни на шляху до всіх тих цивілізованих правил і благ, які незмінно присутні в обіцянках найрізноманітніших політичних сил на всіляких українських виборах. «Вибори не можуть бути виправданням недопрацювань, не можна весь час думати лише про власну популярність», — такі закиди часто доводиться вислуховувати від західних спостерігачів.
Позавчора поставили останню крапку у виборчій кампанії-2006 — сформований новий парламент, до складу якого ввійшли п’ять політичних сил. Чи зможуть політики (і суспільство) цього разу уникнути виснажливого сценарію нескінченної підготовки до нових виборів? Чи зможуть вони працювати без прикидок на наступне електоральне випробування? Ці запитання поки що без відповідей, однак привид нових виборів (то перевиборів парламенту, то президентських 2009-го) дедалі частіше з’являється в заявах політичних гравців, коментарях експертів. Так, багато політологів прогнозують, що Верховна Рада, яка щойно почала свою роботу, навряд чи зможе проіснувати встановлених п’ять років. Кажуть, не витримає коаліційних випробувань. А безпосередні суб’єкти політичного процесу заглядають ще далі й вимагають негайної відмови від президентських амбіцій можливих конкурентів нинішнього Президента напередодні виборів глави держави. А отже: вибори закінчилися, хай живуть вибори!?..
Нагадаємо, що Верховна Рада взяла позавчора тайм-аут до 7 червня — «Наша Україна», БЮТ і СПУ продовжуватимуть «кувати ланцюг» програмних документів, який має зв’язати «демократичну коаліцію». Стверджують, що до 7-го встигнуть все закінчити, і що на другому засіданні парламенту країна нарешті побачить, що політики вміють домовлятися. Однак особливо обнадіюватися з цього приводу не варто. Попереду, як стверджують експерти, — численні скандали та неодноразове переформатування коаліції, в результаті якого вона може радикально змінити свій колір. І тоді, можливо, не Партія регіонів, а нинішні фаворити процесу закликатимуть колег вернутися від своїх внутрішніх ігор до нормальної законотворчої діяльності. Однак і ті, й інші при цьому намагатимуться заробляти бали для нового змагання. Чи все-таки не намагатимуться? Чи можна говорити про те, що в Україні почалася нова виборча кампанія? Про це «День» розпитав експертів-політологів.
ДУМКИ
Віталій БАЛА , директор Агентства моделювання ситуацій:
— Професійні політики наступні вибори починають після того, як закінчилися чергові. Я ще 31 січня говорив, що в Україні політична війна ще не починалася. Вона почалася лише тепер. Якщо тиждень тому ми спостерігали війну політичних заяв, то зараз ми бачимо війну політичних угод із формування коаліції.
Що стосується запевнень Тимошенко, що вона не хоче бути Президентом, то це мені нагадує казку про Ходжу Насреддiна. Він обіцяв шаху, що через 20 років навчить осла говорити. А до того часу або шах помре, або осел здохне, або ще щось станеться.
З одного боку, здається, що ці три роки дуже швидко минуть, але ви розумієте, що вже через півроку ситуація може кардинально змінитися. Ми можемо вступити в дуже серйозну системну економічну кризу, і тоді жоден уряд, хоч би ким він був представлений, не втримається. У цьому випадку напевне відбудеться переформатування коаліції, а це призводить до переформатування і політичних, й економічних інтересів. І в нас буде дуже-дуже не просто. Знаєте, на запитання, коли буде краще, я люблю відповідати: краще було вчора.
Володимир МАЛИНКОВИЧ , директор українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень:
— Звісно, ця дата, 2009 рік, мається на увазі передусім у відносинах Ющенко — Тимошенко. Очевидно, що Президент боїться Юлію Володимирівну як можливого конкурента. Якби цього не було, найвірогідніше, Ющенко міг би й не погоджуватися на «помаранчеву коаліцію». Але в опозиції Тимошенко ще небезпечніша. Таким чином, чинник президентських виборів уже сьогодні впливає на формування коаліції і впливатиме до 2009 року. Особливо це проявиться через рік, коли в «Нашої України» буде ще більше непорозумінь із БЮТ, аніж сьогодні. Але, вважаю, в опозицію Юлію Володимирівну не відправлять, оскільки за два роки вона може перетягнути на себе симпатії виборців, а в опозиції це зробити легше, ніж в уряді. Там треба підтверджувати свій авторитет реальними справами.
Тож цей чинник впливає, але говорити, що вже почалися президентські вибори, гадаю, не варто, оскільки в парламентсько-президентській республіці вибори 2009 року будуть менш значущі, ніж те, що відбувається зараз, коли формується уряд на чолі з прем’єр-міністром, який має реально більше повноважень, аніж Президент країни.
Кость БОНДАРЕНКО , директор Інституту національних стратегій:
— Я думаю, що вибори 2009 року розпочнуться тільки після того, як будуть розподілені всі посади після виборів 2006 року, і після того, як буде відоме позиціонування гравців на політичній арені: хто яку посаду займає, хто якими ресурсами володіє, хто на що може розраховувати.
Заяви Тимошенко про те, що вона не претендуватиме на президентство в 2009 році, я розглядаю як політичні, їх завжди можна спростувати своїми наступними заявами.
Наступні три з половиною року будуть дуже складні. Буде багато кризових явищ, насамперед в енергетичній сфері. Відштовхуючись від енергетики, вони можуть перестрибнути і на металургійний комплекс, і на інші галузі економіки. Можливе протистояння в Криму, суспільне протистояння з приводу НАТО тощо. Буде реальне перепозиціонування політичних таборів: колишні союзники перетворяться на ворогів, колишні вороги на союзників.
Віктор НЕБОЖЕНКО , політолог:
— Вибори-2009 вже почалися, оскільки невирішений принциповий конфлікт — у який бік піде Україна та хто буде провідною політичною групою, хто, грубо кажучи, буде елітою. Цього не вирішили президентські вибори 2004 року, цього не вирішили парламентські вибори 2006 року. Тому в будь-якому випадку ми можемо говорити про реальну перспективу дострокових президентських або парламентських виборів. Тому що фундаментально країна зависла і не знає куди рухатися — на Схід чи Захід, яка група сильніша, яка слабша — нічого не ясно. Річ не в тому, що вони не можуть створити коаліції або хтось у когось украв мільйон. Політичні скандали — це один рівень проблеми, а невизначеність країни по відношенню до фундаментальних цінностей, до векторів, внутрішніх або зовнішніх, — це зовсім інше. А вибори вважаються способом визначення, наскільки консолідоване населення відносно фундаментальних цінностей країни. І в цьому немає аніскільки трагізму.
Ігор ЛОСЄВ , доцент кафедри культурології Національного університету «Києво- Могилянська Академія»:
— Я гадаю, якщо вдасться сформувати горезвісну коаліцію на умовах Юлії Володимирівни, то президентської кампанії поки що не буде. Поки що. Якщо ж її не вдасться сформувати на умовах Тимошенко, тоді вона розпочнеться негайно.
Що стосується Партії регіонів, то вони зараз роздумують, вони розраховують, що восени почнеться криза і все впаде до їхніх руки саме по собі. Вони, до речі, відкрито та публічно лякають падінням економіки. Очевидно, регіонали постараються вичавити все можливе зі свого нинішнього становища.
Що стосується наступних трьох років, то ситуація в економіці може бути такою, що, попри електоральні настрої, доведеться приймати екстрені, непопулярні рішення. Реформи проводитимуть під тиском важкої необхідності, а не як результат усвідомлених або цілеспрямованих дій.
