Позавчора інспектори Єврокомісії провели обшуки в декількох великих європейських концернах у зв’язку з підозрою в порушенні європейського антимонопольного законодавства. Обшуки відбулися в 20 офісах у 10 країнах ЄС, зокрема, як повідомляє Financial Times, серед підприємств, що зацікавили слідчих, — дві «дочки» «Газпрому»: Gazprom Germania і чеська Vemex s.r.o.и.
Представники ЄС стверджують, що звернули увагу на «Газпром» через те, що в контрактах компанії щодо постачань газу містяться пункти, що обмежують конкуренцію, а також через ознаки того, що він займає надто домінуючу позицію на східноєвропейських ринках.
«Газпром» поки вивчає ситуацію з обшуками. Про це заявив журналістам представник російського концерну Сергій Купріянов. Але представники російського газового монополіста запевняють, що обидві їхні «дочки» готові надати повну підтримку слідчим. «Такі інспекції — стандартна практика й проводяться регулярно», — додають у компанії.
Як слід розуміти цей крок Єврокомісії, а також його збіги з багатьма політичними подіями на європейському енергетичному ринку, що сталися останнім часом, «День» поцікавився у експертів.
Михайло ГОНЧАР, директор енергетичних програм центру «Номос»:
— Це багатоцільовий сигнал. По-перше, я б назвав це попереднім вітанням Путінові у зв’язку з його майбутнім обранням на посаду президента РФ. По-друге, це сигнал-попередження російській стороні від непродуманих дій у час прийдешнього зимового періоду, які можуть призвести до наступної газової кризи. Адже не секрет, що впродовж останніх тижнів на тлі дискусій між Україною та Росією щодо газових взаємин неодноразово лунали побоювання з боку різних експертів, що з’ясування стосунків між цими сторонами може знову закінчитися газовою війною. І Європейська комісія різними каналами вже надсилала попередження російській стороні про неприпустимість таких сценаріїв. От і ця перевірка — ще одне застереження для «Газпрому» від ЄС. Треба розуміти, що невипадково все це збігається в часі з іншими подіями.
І нарешті третій сигнал — попередження «Газпрому», що не варто захоплюватися надмірною консолідацією й концентрацією активів за межами Росії, у тому числі на території країн-членів ЄС і країн, які входять до Енергетичного співтовариства, до якого Україна, до речі, входить із 1 лютого 2011 року.
Причин, які спровокували перевірку Єврокомісією дочірніх компанії «Газпрому», насправді, як і її завдань, декілька. Передусім — події, які відбувалися останнім часом на лінії Схід — Захід. Вони послужили детонатором для активних дій ЄС на тлі тих процесів в ЄС, які відбувались упродовж року-півтора. Зокрема, мова йде про те, що в Німеччині за цей час відбулася масштабна консолідація основних активів «Газпрому» не лише німецьких, а й інших європейських країн у рамках «Газмпром Германія». Адже остання — це не лише 100% дочірня компанія «Газпрому» в Німеччині, а і група з понад трьох десятків компаній, яка працює на ринку країн Європейського Союзу. Тобто це своєрідний дах, під який «Газпром» зібрав усі свої європейські активи. Тому очевидно, що схожа концентрація не могла не викликати запитання як антимонопольних відомств країн ЄС, і передусім Німеччини, так і в податкових служб. Крім того, до складу цієї групи «Газпром Германія» входять компанії, які мають ненімецьку прописку. Наприклад, одним із її активів є компанія «Газпром Швайц» (Швейцарія). Відомо, що Швейцарія не є членом ЄС, а отже, виникає підозра, що через цю структуру компанія ухиляється від сплати податків.
Крім того, коли відбувається концентрація на ринку найбільшого споживача природного газу, то, відповідно, відразу ж в антимонопольних органів з’являється підозра, що ведеться антиконкурентна політика, яка суперечить основам удосконалення ринку газу Німеччини з точки зору споживача.
І насамкінець варто зауважити, що моментом актуалізацій Єврокомісії стала церемонія технологічної підготовки введення в експлуатацію першої нитки газопроводу «Північний потік». Адже якщо наступного року він запрацює, то (зважаючи на те, що він є частиною газопровідної системи, яка далі стикується із німецьким газопроводом «Опал», що пролягає від Балтійського моря до кордону з Чехією, а далі — через газопровід «Газель» до Баварії) виникають побоювання, що «Газпром» спільно із групою своїх компаній на території країн-членів ЄС використовуватиме «Північний потік» і наявні традиційні маршрути постачання газу (як-от через Україну, а також Білорусію та Польщу), щоб маніпулювати напрямками, обсягами й цінами газу на кінцевих ринках споживання, зокрема на німецькому ринку. Адже якщо поглянути на мапу, то відразу стає зрозуміло, що постачання газу кінцевому споживачеві десь у Центральній чи Південній Німеччині через газопровід «Північний потік» і далі «Опал» та «Газель» буде більш високовартісним, аніж через Україну чи через «Ямал-Європу». Тому в ЄС виникають побоювання, що «Газпром» у межах своєї корпоративної культури та взаємозв’язків зі своїми партнерськими та дочірніми компаніями максимально залучатиме найбільш економічні маршрути, тобто через Україну та Білорусь, бо вони гарантують найменші транспортні витрати, а у звітності представлятимуть картину: максимально задіяний високовартісний маршрут, що означатиме високу вартість газу на ринку кінцевого споживача. А це, до речі, якраз і є елементом стратегії «Газпрому» — максимізація цін на кінцевому ринку.
Я особисто не дуже оптимістично розглядаю результативність роботи перевірки Європейської комісії, тому що їй не вдасться заглянути до швейцарського офісу компанії «Газпром Германія». А якраз там, так би мовити, — «сила Чахлика Невмирущого». Секрети діяльності «Газпрому» — там, у найбезпечнішому місці, адже російський газовий монополіст чудово усвідомлює, що рано чи пізно можна зіткнутися з проблемами, особливо якщо займаєшся діяльністю на межі закону. До слова, офіси «Північного» і «Південного потоку» теж знаходяться у Швейцарії.
Герхард ГНАУК, кореспондент Die Welt, Німеччина:
— Те, що монополіст «Газпром» не є другом відвертості й прозорості та конкуренції на вільному ринку — гадаю, це всі розуміють. А те, що такі недобрі звички можуть вилитися на територію Європейського союзу, — треба мати це під контролем. «Газпром» у Німеччині має цікавий спектр діяльності, не пов’язаний з економікою: від гуманітарної сфери до спонсорської. Колишній міністр закордонних справ Франк-Вальтер Штайнмайер пишався тим, що «Газпром» став спонсором його улюбленого футбольного клубу «Шалі-04». Це явище дивного зрощення політичних і економічних інтересів. Але й тут варто поставити запитання: йдеться про політичну корупцію чи про щось схоже? А всі ті перевірки, що зараз ведуться, — важливий крок до більшої прозорості в цьому бізнесі.
Семен НОВОПРУДСЬКИЙ, відповідальний секретар газети «Московские новости», Москва:
— Перевірити «Газпром» і його партнерів на дотримання антимонопольного законодавства спочатку вимагали країни Балтії. У будь-якому разі, в Євросоюзі йде дуже велика дискусія про те, як сформувати енергетичний баланс. Зрозуміло, що ті газові війни, які були кілька років тому і які на якийсь час залишили Європу взимку без російського газу з різким обмеженням його транзиту, — ці розмови «підтягнулися». Інша річ, що поки абсолютно не зрозуміло, чи будуть виявлені якісь порушення й чи буде «Газпром» дійсно платити, як деякі джерела пишуть, 30% річного виторгу. Це була б досить велика сума для «Газпрому». Для Німеччини, наприклад, це було б понад 2 млрд доларів — якщо говорити про «Газпром» на німецькому ринку. Думаю, що це насправді частина однієї загальної проблеми. Європа, звісно, зробить усе можливе, щоб зменшити свою критичну залежність від російського газу й, зокрема, від того, що ці постачання «проконтрактовані» на тривалій основі — всі договори на постачання газу до Європи чинні 15—20 років. Ціна газу прив’язана до ціни нафти, й виходить, що Європа загалом не має способу, крім іншого, не переплачувати за російський газ. Оскільки поки дегазифікація джерел палива йде не дуже добре — зрозуміло, що в Європі намагаються займатися біопаливом, хоча в тій-таки Німеччині, з екологічних причин на цьому не заробляють, при тому що Німеччина може бути найбільшим виробником біопалива в Європі, маючи дуже великі потенційні запаси.
Мені здається, що це, в будь-якому разі, сигнал «Газпрому», щоб він розумів: жодні угоди щодо газопроводу, які він укладає, не гарантують того, що Європа завжди покірливо погоджуватиметься з цінами, які встановлюватиме «Газпром». Європа все одно шукатиме способів диверсифікації постачань або способів диверсифікації російського балансу й використовуватиме не лише газ. Жодні економічні партнерства, жодні спроби залучити значних відставних політиків бути начальником компанії «Газпром», як це, наприклад, було з паном Шредером (Герхард Шредер — экс-канцлер Німеччини. — Ред.) — не дають гарантії того, що Європа припинить відстоювати об’єктивні економічні інтереси, які є і які не завжди збігаються з об’єктивними інтересами «Газпрому».
