19 жовтня в Україні офіційно стартувала передвиборна президентська кампанія, але, як відомо, фактично почалася вона давно. Парадокс полягає в тому, що, з одного боку, українське законодавство забороняє рекламу кандидатів у президенти до офіційного початку кампанії, але з іншого — висунути якісь претензії порушникам не має можливості, тому що жодного офіційно зареєстрованого кандидата в Центральній виборчій комісії ще немає. Виходить, вся агітаційна продукція фактичних кандидатів у президенти подавалася як звичайна, а не політична, реклама.
З початком офіційної компанії, можна сказати, завершився перший — доформальний етап передвиборної кампанії, тепер ситуація змінилася, тому зміниться і тактика поведінки кандидатів. По-перше, кожен претендент повинен пройти етап висування — партією або самостійно, по-друге, офіційно зареєструватися в ЦВК і, по-третє, переформатувати свою рекламну кампанію на більш відкриту і активну фазу передвиборних перегонів. Як наслідок, це призведе до більшого насичення інформаційного простору країни політичною рекламою.
Говорячи про саму рекламу, варто зазначити, що на неї кандидати не шкодують коштів, витрачаючи мільйони доларів. Які, до речі, могли б піти на будівництво доріг, лікарень, шкіл,.. але, хоч як це не парадоксально, ніхто вкладати гроші в ці проекти не хоче, вважаючи їх малоефективними для агітації. Краще давати пусті обіцянки, але навіть це у кандидатів не завжди виходить добре.
Після відомого вже «Вона працює» довелося команді Тимошенко заднім числом переконувати українців, що «Вона — це Україна». А піарщикам Литвина говорити, що «Тільки він гідний бути президентом», тобто «Він — це український народ». Та і вряд чи після такої великої апатії до всіх політиків люди повірять, що їхня «думка — важлива!», менше того, Янукович «почує кожного». Безглуздих прикладів, як бачимо, багато.
Одним словом, маємо, як і на попередніх виборчих кампаніях, багато пустих гасел, іноземних політтехнологів, що не розуміють українських реалій, фіктивних соціологічних рейтингів і навіть здебільшо старі обличчя. З’явилися лише нові декорації та слова, яких залишається все менше і менше, бо їх спотворюють політики. Але головне, щоб народ був вищим за них.
«День» звернувся до експертів з питаннями: «Наскільки є ефективною нинішня передвиборна реклама для кандидатів у президенти? Чим відрізняється вона від попередніх виборчих кампаній? З вашої точки зору, реклама якого кандидата є найбільш професійною, вдалою? Чи змінилося ставлення пересічних українців до агітації? Як?»
Олександр МУЗИКА, декан соціально-психологічного факультету Житомирського державного університету імені Івана Франка:
— Років із десять тому, коли на спеціальних конференціях фахівці відзначали, що ефективність політичної реклами виявилася більшою за очікувану, західні експерти пояснювали це тим, що у нас люди мають високий рівень освіти. Але, на жаль, наша освіта виявилася безсилою проти засобів масової інформації, тому що раніше орієнтувалася на сліпу довіру до книжок, газет, радіо й телебачення. Та інформація, яка була пов’язана з маніпуляцією свідомістю, за радянських часів проходила багато сит перевірки цензурою, тому виглядала дуже правдоподібною. І вже за часів незалежності політичні діячі, більшість з яких є бізнесменами, прийшли до висновку, що краще вкладати гроші в рекламу, ніж в реальні справи. І тепер, на превеликий жаль, політична реклама набагато ефективніша, ніж на це заслуговує. Нічим особливим вона нині не вирізняється — ставка робиться не на потреби людей, особливо на місцях. Найбільшу ефективність має саме телевізійна реклама, і в неї вкладається найбільше грошей. Наприклад, представники різних політичних сил заявили, що бігбордів буде менше, але фактичної телевізійної реклами буде більше. Тому що на телебаченні діють додатково різні візуальні й аудіочинники. Навіть йдеться про можливість нейролінгвістичного програмування.
З точки зору застосування психологічних технологій та орієнтацій, відразу помітно, що реклама Сергія Тігіпка не націлена на перемогу на цих виборах. Він позиціонує себе як молодого, перспективного й сильного політика, який у майбутньому скаже своє слово. Думаю, що надалі будуть рекламні ходи, які показуватимуть безперспективність кандидатів, які зараз є лідерами серед претендентів на президентських виборах, що вони вже були при владі, їхні суперечності нездоланні, й вони знову будуть кидати країну в хаос деструктивної боротьби. На цьому тлі С.Тігіпко як третя сила може виглядати цілком пристойно.
На відміну від Арсенія Яценюка. З останнім злий жарт зіграла орієнтація на так званих фахівців без національного коріння, які прибули з-за кордону. Вони не хочуть працювати на наших теренах і калькують технології, які були використані в інших країнах і мали там успіх. Особливо всіх магнетизує приклад Обами — це нібито має спрацювати у нас. У А. Яценюка була дуже непогана висхідна диспозиція — йому не треба було, щоб його вирізняли, бо він був головою Верховної Ради. У нього були сильні чинники — молодість, освіченість, професійність, схильність до компромісів; люди вірили, що він їх використає, щоб знайти консенсус між різними політичними силами, боротьба між якими всім остогидла. А він почав рекламою підсилювати свої слабкі сторони, і його рейтинг впав. В цій рекламі помітна штучність, надуманість. Якщо він її змінить і не виступатиме, як на фронті, то матиме шанси на успіх. Щодо нових агітаційних тез на кшталт того, що Радянська Україна була ближче до Європи, ніж сучасна, то це можна пояснити тим, що А. Яценюк, розуміючи, що його рекламна кампанія не ефективна, починає шукати шляхів, щоб змінити це. Щоб люди забули про тюремно-військову смугастість. Отже, фахівців його рекламної кампанії не можна оцінити позитивно.
Щодо Віктора Януковича, то він, можливо, і правий, що його рекламна кампанія така невиразна. Він налаштований на людей, які живуть минулим. У цьому сенсі його бігборди повністю відповідають психології цих людей. Вони консервативні, невиразні, він нібито орієнтується на кожного з них. Негативу для рейтингу В. Януковича тут не буде, як і особливого позитиву.
Найбільш вдалою вважаю рекламу Юлії Тимошенко в плані застосування психологічних технологій. Є в ній шаради, ребуси, загадки, «ефект Зейгарнік», тобто ефект незавершеної дії, про яку людина не може забути ні вдень, ні вночі, поки не отримає якийсь результат. Виходить, що «Вона — це Україна». Зроблено просто й віртуозно. Бо геніальність в простоті. Ця реклама надзвичайно ефективна, як і всі рекламні ходи Юлії Володимирівни.
Ставлення ж українців до політичної реклами в більшості випадків не змінилося. На жаль, ті, хто її сприймає, продовжують жити у віртуальному світі, а не у реальному часі. І все ж я вірю в інтелігентність людей, які відрізнятимуть життя від реклами.
Віталій МАСНЕНКО, політолог, доктор історичних наук, професор Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького:
— Якщо говорити про механізми сприйняття виборцями того, що відбувається, то зараз триває звичайна адаптація до рекламного продукту. Щось відкидається відразу, до чогось є якась зацікавленість. Власне, у політичній рекламі цей елемент зацікавленості значно звужений. Адже це не комерційна реклама, де людина все ж таки дивиться і може для себе знайти якусь прагматичну частину. У випадку політичної реклами прагматична складова не є явно вираженою. Але творці реклами мусять спробувати підняти цей елемент механізму сприйняття. Проте я цього не спостерігаю. Принаймні, в межах передвиборчої кампанії.
Загалом, можна говорити про різну ефективність реклами. Наша громадськість звикла специфічно реагувати на такі речі. Як правило, всі розуміють, що йдеться про рекламу, а не про якийсь продуктивний режим роботи. І тому є достатньо великий рівень недовіри, реклама сприймається скептично, часом — з гумором. Отже, говорити про якусь результативність не можна. Я б не сказав, що реклама котрогось із кандидатів є професійною чи вдалою. Може це мої суб’єктивні враження, але прикладів вдалої реклами не бачу. Немає нічого, що справді б вражало чи впливало на свідомість у позитивному сенсі. Натомість, можна говорити про рекламу найменш вдалу. Прикладом може бути кампанія Яценюка. Можливо, він і керувався якоюсь довгостроковою перспективою з певними психологічними ходами, але реклама наразі виглядає не дуже презентабельно і стала об’єктом різних жартів. Щодо інших кандидатів, то їхні рекламні ролики є достатньо невиразними та прямолінійними. Скажімо, у рекламі Януковича жодних новацій немає, все побудовано на одній постаті, яка, до речі, є не дуже привабливою у рекламному сенсі. Але ця постать знаходиться в центрі рекламного продукту, і крім неї більше нічого не пропонується. Певним чином цікавою є реклама Тимошенко «Вона працює». Після критики, яка розгорталася, було запропоновано вдалий хід — «перевести стрілки» на Україну і нейтралізувати цю критику. Це спричинило бодай якесь зацікавлення у суспільстві і спрацювало позитивно.
Очевидним є той факт, що ставлення пересічних українців до агітації змінилося. З’явилося усвідомлення, що це — певний піар-продукт. Агітація вже не має безпосередньої дії на свідомість, її потенціал вичерпався. Якщо ж говорити про якісь регіональні особливості, то Черкащина є звичайним рядовим регіоном. Ми — не Донбас, і не Київ. Звісно, кожен із кандидатів хоче отримати тут певну кількість голосів. Але наш регіон не розглядається як потенційний для здобуття якоїсь переваги, тому не спостерігається якоїсь особливої наполегливості до активного просування того чи іншого рекламного продукту.
Юрій ШВЕДА, доцент Львівського національного університету ім. Івана Франка, кандидат політичних наук:
— Перше, на що треба звернути увагу: виборча кампанія щойно стартувала, а передвиборча агітація триває щонайменше півроку, і це є порушенням чинного законодавства України про вибори. Але цілком зрозуміло, чому виборча кампанія стартувала раніше — через зменшення терміну офіційного ведення кампанії. Відтак кандидати, що не мають можливості щодня представляти себе виборцям, для того, щоби донести до людей свої месседжі, змушені розпочинати агітацію поза часовими межами, визначеними законодавством. Щодо особливостей виборчої агітації цього року... Мені здається, що будь-яка виборча кампанія розгортається довкола гасел, які відображають найгостріші соціально-політичні проблеми держави. Наприклад, попередні оберталися навколо суверенітету України, вступу до НАТО, надання статусу державної російській мові тощо.
Що стосується нинішньої, то важко зрозуміти, яке ж її основне гасло? В мене взагалі таке враження, що кандидати в президенти приїхали в Україну з іншої держави або навіть з іншої планети! Вони розповідають нам про милосердя, якісь інші загальнолюдські цінності — скидається, що це не громадяни України, які мають розповісти нам, як вивести державу з кризи, а якісь місіонери, котрі хочуть завести нас, українців, в ту чи іншу релігію. Тому мені здається, що передвиборча агітація кандидатів є, за деякими винятками, неефективна. Натомість ефективною вважаю передвиборчу агітацію Сергія Тигіпка — з точки зору її зовнішнього сприйняття та емоційного впливу і змістового навантаження. Хоча не виключаю, що передвиборча кампанія загалом може звестися до взаємного обливання одне одного брудом всіма кандидатами у президенти.
Щодо ставлення до передвиборчої агітації пересічних українців... Всі ми прекрасно розуміємо, що політична реклама — це величезні кошти. Тому кожен грамотний українець може порахувати, в яку копійку виливається ця надмірна і нав’язлива реклама, а особливо зараз, коли Україну накрила економічна криза, коли не вистачає фінансів на найнеобхідніше. Через те надмір реклами може мати не позитивний — негативний вплив на виборців. А особливо це стосується реклами тих кандидатів у президенти, які мають доступ до влади і, відповідно, до державного бюджету.
Борис ПОТЯТИННИК, професор факультету журналістики Львівського національного університету ім. Івана Франка, доктор філологічних наук:
— Щодо ставлення пересічного українця до передвиборчої агітації, то, на мою думку, це скепсис та іронія — на свідомому рівні. Але на підсвідомість агітація ця так чи інакше впливає. Що стосується ефективності агітації... Побачимо згодом. Тому що те, що зараз вважається невдалим, те, що критикують у пресі, що загалом є дратівливою чи депресивною за впливом агітацією за того чи іншого кандидата у президенти, на думку психологів реклами, може виконувати свою роль у сенсі розповсюдження інформації з метою створення популярності. Якщо ж порівнювати передвиборчу рекламу минулих років і цьогорічну, то я особисто помічаю у ній більше креативності. Це стосується, наприклад, анонімної, безадресної реклами кандидата, прізвища якого ще немає на біл-бордах. Мені здається, що у таких випадках створюється психологічна інтрига, яка добре спрацьовує. Про вдалі чи невдалі прийоми рекламування того чи іншого кандидата у президенти, повторюся, наразі говорити важко. Важливий результат. А загальний висновок такий: жодна, навіть найвдаліша, реклама не спроможна зробити переможцем лузера (від англ. loser — той, що програв).
Володимир ВОЛОВОДЮК, отаман Вінницького козацького полку ім. Івана Богуна:
— Стан виборів для нас вже став хронічним. Суспільство звиклося жити від виборів до виборів. Тому передвиборна агітація, яка розпочалася вже давно, сприймається упереджено. Основний вал реклами піде далі. І ми будемо забиті рекламним потоком. Тоді ніхто нічим не буде вирізнятись. На цьому фоні виграли перші, тому, що були першими. Маю на увазі Арсенія Яценюка та Юлію Тимошенко. Їхня реклама — оригінальна й ефективна. В Яценюка не стандартне кольорове рішення. Воно одразу викликало психологічний спротив — колір хакі. Це було грамотно, виділитись серед інших. Наприклад, Тигіпко не виділився і, хто за нього голосувати буде? Звернення Тимошенко до патріотичних почуттів в цілому вдалі, але це не означає, що пані Юлії повірять.
Сприйняття політичної реклами у виборців не змінилось. Настрій в людей той самий — проти всіх. Одна й та сама історія повторюється щоразу. Обіцянки-цяцянки красиві плакати, біг-борди. А на виході з’ясування відносин, боротьба за крісла і портфелі, тобто особисті інтереси. Ставлення кандидатів до виборців також не змінилося. Ті ж Яценюк і Тимошенко працюють на емоційне сприйняття електорату. Той самий прийом, який використовували всі попередні рази. І це маніпуляція. Повторюють фокуси, які ми проходили вже не один раз, тому люди їм вже не вірять, а враховуючи те, що кожного з кандидатів ми знаємо вже давно і добре, то взагалі виникає бажання відправити всіх на пенсію.
Працюють примітивно, на сентиментах, а люди вже стали сильнішими, бо їх загартували обставини.
Богдан ЮСЬКІВ, кандидат економічних наук, професор кафедри міжнародної інформації Рівненського інституту слов’янознавства Київського славістичного університету:
— Нинішня передвиборча реклама навряд чи принесе велику користь для кандидатів у президенти. На місцях, у регіонах вона фактично не сприймається. Про її ефективність говорити не доводиться, оскільки це швидше викликає огиду і роздратування, ніж приваблює. З цього приводу виникають анекдоти і насмішки, а не позитивне сприйняття. Власне, в цьому винні кандидати, які самі рекламують себе і свою діяльність, а також журналісти які аж надто вдаються у подробиці, коли йдеться про політиків. Натомість політики нині не сприймаються. Сьогодні виборці швидше готові голосувати проти всіх, а не за когось.
Цьогорічна передвиборча реклама мало чим відрізняється від попередньої. Така ж сіра і буденна. Мляві обличчя, неприродні посмішки. Єдина знахідка нинішньої передвиборчої реклами — це «Вона». Саме ця реклама справді була вдалою. Та ще більш вдало Юлія Тимошенко нею скористалася, коли почалися виступи проти неї. Тоді відбулася пере адресація: «Вона — це Україна». Я не є прихильником цієї кандидатки, однак саме її реклама є найбільш професійною. Власне, ця анонімність, точніше псевдоанонімність сприймається як «коньок». Тепер можливості виступати проти Тимошенко немає. Натомість спроба частково повторити цей рекламний хід іншими кандидатами у президенти сприйматиметься радше як пародія.
Щодо особливостей ставлення пересічних українців до цьогорічної передвиборчої агітації, то тут варто було б провести соціологічне дослідження. Однак якщо раніше більш ретельно стежили за перебігом передвиборчої кампанії, то нині охочих це робити значно менше.
Віктор ПАЩЕНКО, доцент кафедри політології Дніпропетровського національного університету:
— Про ефективність політичної реклами можна робити висновки лише з погляду підвищення рейтингу того або іншого потенційного кандидата у президенти. На мій погляд, спочатку вперед вийшов А. Яценюк зі своїми бігбордами кольору хакі. Йому вдалося «засвітитися» перед виборцями й трохи збільшити свій рейтинг. Однак на сьогоднішній момент безперечним лідером із погляду політичної реклами є Юлія Тимошенко. Її слоган «вона працює» закріпився у свідомості виборців, хоча пізніше прем’єр стала пояснювати, що йдеться зовсім не про неї, а про Україну. Цей простий лозунг у тій чи іншій формі почали використовувати навіть її опоненти. Він отримав на рівні масової свідомості продовження в анекдотах. А в Дніпропетровську потенційні кандидати на посаду міського голови вже почали використовувати слоган «він працює». Тобто даний хід піарщиків Ю. Тимошенко був дуже вдалим. У інших потенційних кандидатів у президенти реклама не зовсім вдала. Вона може бути красивою, але вона неефективна. Хочу наголосити, що використання знеособленої реклами на кшталт «вона працює» є новим у порівнянні з минулими кампаніями. І справа не лише в тому, щоб уникнути звинувачень на достроковому початку виборчої кампанії. З одного боку, це свідчить про те, що український електорат надто втомився від політики та політиків, і тому фахівці з реклами вирішили продовжувати обробку масової свідомості, не роздратовуючи виборців. Із іншого боку, факт залишається фактом — в українській політиці є два-три кандидати настільки розкручених, що нагадувати їхні імена є зайвим. Вони явні фаворити. Іншим, наприклад, С. Тігіпко або А. Яценюку, поки доводиться використовувати рекламу особову, зі своїми портретами, щоб закріпитися у сприйнятті виборців. Не секрет, що ставлення нашого народу до політичної реклами було завжди не дуже хорошим — всі обіцянки кандидатів люди звичайно оцінюють як неприховану брехню. Можливо, тому більшість кандидатів ставлять завдання лише нагадувати про своє існування, але нічого змістовного в їхній політичній рекламі немає. Вони намагаються заманити, а не переконати виборця. Деякі з кандидатів явно використовують елементи президентської кампанії Барака Обами. Однак якщо в останнього виборча кампанія була побудована на програмі виходу з фінансово-економічної кризи з конкретними пропозиціями у тій чи іншій сфері, то в нас жоден кандидат не представив нічого подібного. Тому політична реклама українських кандидатів копіює західні зразки лише за формою — жодних нових змістовних ідей ми наразі не бачимо і не чуємо.
Андрій ЄРМОЛАЄВ, політолог, директор Центру соціальних досліджень «Софія»:
— Перша рекламна хвиля не мала на меті мобілізацію виборця, а носила скоріше настановчий та іміджевий характер. Політики, які позиціонують себе як перспективні кандидати в президенти, представляли свої образи. Особливістю цієї виборчої програми було те, що велася робота по формуванню нових смислоформ, в тому числі, і на основі маніпуляції масовими стереотипами кампаній «він—вона». Лише кілька претендентів використовували свою рекламну компанію для просування своїх майбутніх політичних гасел, що було не надто вдало.
З точки зору виконання завдання першої хвилі — воно було виконано, тому що на старті кожен з кандидатів сформував певне очікування стосовно своєї персони, своєї позиції на цих виборах. Було дуже багато прийомів пов’язаних із формуванням інтерактивну, використання технології зворотного зв’язку, збирання пропозицій через нього.
Кампанія «Вона...» є, на мою думку, достатньо спекулятивною з точки зору маніпуляції масовими стереотипами, ототожнення персони з державою. Але не можна говорити про буквальний електорально-мобілізуючий ефект. Ця рекламна компанія не мала на меті власне мобілізацію виборців, скоріше мала на увазі формування очікувань і стереотипів стосовно майбутньої компанії. В цьому сенсі ця рекламна хвиля своє завдання виконала. Кожен з кандидатів став помітним, очікування сформовані.
Інша справа в тому, що в рекламній компанії було закладено дуже багато маніпулятивного і спекулятивного. Зокрема, якщо б ми дійсно мали критичне громадянське суспільство, рекламна кампанія «Вона...» могла б викликати серйозний негативний резонанс. Тому що, ототожнення персони з іміджем та символами держави перебуває на межі із зомбуванням, маніпуляцією масовою свідомістю в загальнонаціональних масштабах.
Якщо говорити про ефективність рекламної компанії як інструмента пропаганди і мобілізації голосів, то це скоріше за все завдання для етапу активної виборчої кампанії. Коли будуть просуватися програмові гасла, тоді будуть використовуватися інструменти мобілізації голосів на користь кандидата. За підсумками другої та третьої виборчої хвилі, які нас ще чекають, можна буде давати оцінку електоральній ефективності.
Є закони жанру. Враховуючи той факт, що ми говоримо не про тоталітарні суспільства, в яких реклама є частиною ритуалу з ототожненням політика і його позицію, із сакральними символами життя такими як держава, її безпека, традиційна символіка. Мова йде про демократичний формат політичної конкуренції. В цьому сенсі, ефективною могла б бути реклама, з використанням програмових настанов і гасел, які зустрічають відклик і підтримку суспільства. Мистецтво політика в тому і полягає, щоб через різні інструменти політичної реклами і пропаганди залучити в ряди своїх прихильників максимальну кількість виборців. Це вимоги до нормальної сучасної агітаційної кампанії, яка не повинна маніпулювати смислоформами і стереотипами психології, а орієнтуватися на раціональний вибір, можливість виборця робити свій вибір свідомо, розбиратися в різних позиціях і ціннісних настановах, а також робити висновок із рекламної кампанії, щоб зробити політичний вибір в день виборів.
З цієї точки зору, бажано, щоб етап рекламної кампанії, який розпочнеться після висування кандидатів, був максимально орієнтований на просування програмових позицій та ціннісних орієнтацій кандидатів.
Слід враховувати і той факт, що президентська кампанія за визначенням є персоніфікованою. На мою думку, на цих виборах суттєве значення буде мати колективний образ кандидата, на що він спирається в своїй діяльності, що собою являє його політична команда, наскільки він здатен після перемоги запропонувати суспільству менеджерське оновлення державного управління і політичне оновлення, в плані нових конфігурацій для політикуму. Тим не менше це все таки персоніфікований фокус. Але навіть за цих обставин просування своєї програми як загально-національно-політичної, має бути головною вимогою.
І вже тоді ефективною можна буде вважати ту кампанію, яка зробила кандидата максимально зрозумілим і посилила його вплив, як політика який претендує на статус національного лідера. Якщо така мобілізація відбудеться на раціональній свідомій основі, можна говорити про успіх рекламної кампанії в демократичному форматі.
Коли ж відбувається маніпуляції кольорами і сакральними символами, загравання із стереотипами масової свідомості, і кандидат визначається позитивним або негативним і стає предметом розчарування, говорити про ефективність в демократичному форматі не доводиться.
Це класичні маніпулятивні технології. Що гарного в тому, що політики декларуючи демократичний вибір, насправді працюють на рівні поза раціональному, заграючи із підсвідомістю, стереотипами, фобіями суспільства. Насправді це девальвація політичної конкуренції.
Політики хочуть купити ваші голоси?
А у Львові дали можливість... купити політиків
У Львові відбувся флеш-моб «Політики продаються — купи свого політика!». На аукціоні ляльку «Юлька», зроблену на честь прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, продали за 51 грн.; натомість ляльку «Льоня Космос» — за 51,5 грн. Стартова ціна продажу «Юльки» становила 1,6 грн., «Льоні Космоса» — 3 копійки.На третьому місці — «Вітя Яник», якого продали за 36 грн. (стартова ціна 2,5 грн.). «Юрко Луцик» пішов з молотка за 25 грн. (при стартовій ціні 50 коп.), а ціну «Конотопської Відьми» (Наталії Вітренко) з 9 копійок намагалися підняти до 17 грн. При стартовій ціні 1,3 грн.; 11 грн. віддали — за «Вітю Юща», якого було виставлено на продаж за стартовою ціною 60 коп.; 9 грн. — «Іня Богумольська», виставлена на аукціон зі стартовою ціною 20 коп. Акція приурочена до початку виборчих перегонів під девізом: «Політики хочуть купити ваші голоси, ми даємо вам можливість купити політиків!». Усі ляльки зроблені за давньою українською традицією і називаються ляльки-мотанки. Весело. І трохи смислу.
