Президент тепер може спокійно відпочити: побродити по блошиних ринках і антикварних крамницях у пошуках старовини, поїздити по світу з візитами....
Здійснилася мрія комуніста Петра Симоненка — інститут Президента в Україні фактично став декоративним елементом. І без усякого імпічменту. У країні, за словами Юлії Тимошенко, «закінчилося тривале і виснажливе протистояння між гілками влади». Віктор Янукович став не лише фактичним, але і юридично обгрунтованим главою держави. Україна перетворилася із змішаної парламентсько-президентської у виключно парламентську республіку.
Хоча Віктор Андрійович говорить, що все виправить у Конституційному Суді. Крім того, він збирається продовжувати переговори з Верховною Радою і Кабінетом Міністрів. «Я вважаю, що варто продовжувати діалог і в цих умовах», — сказав Ющенко журналістам у Мукачевому. І ще він додав, що «відкритий політичний діалог допоможе суспільству виробити свою оцінку щодо виконання Універсалу національної єдності представниками вищих ешелонів влади» (проте «представники» вже не тільки Універсал порушили, але й на Конституцію посягнули).
До речі, ніхто ще не відміняв запланований на 14 лютого круглий стіл стосовно виконання пунктів Універсалу національної єдності. Цілком можливо, що в День закоханих Президент вкотре збере політиків, що б знову попрацювати над цим рекомендаційним документом. Інша справа, що тепер незрозуміло, про що говорити під час цього круглого столу. Але такі дрібниці Віктора Андрійовича ніколи не бентежили. Напевне, він не упустить шанс прочитати чергову проповідь. Це у нього, треба визнати, дійсно непогано виходить. Складається враження, що Президент отримує якесь мазохистське задоволення від того, що його знову і знову обводять навколо пальця...
А тим часом прем’єр з новими повноваженнями може втягнути Україну в ЄЕП або, скажімо, ліквідувати РНБО. Про це, до речі, вже прямим текстом заявляє міністр юстиції Олександр Лавринович. «Звичайно. Коли буде наступний етап переходу до парламентської республіки, з моєї точки зору, доцільно взагалі вилучити згадування про такий орган (РНБО)», — сказав він в інтерв’ю «Радіо «Свобода».
А в найближчому майбутньому, судячи з того, як розвиваються події, можна вже очікувати і призначення міністра іноземних справ від антикризової коаліції. І ніякі круглі столи тут уже не допоможуть.
Ми запитали регіональних експертів «Дня», чи потрібен черговий круглий стіл. Якщо так, то які питання на ньому потрібно обговорювати?
КОМЕНТАРI
Валерій ДАНИЛЕВСЬКИЙ, політолог, Донецьк:
— Універсал національної єдності й ця домовленість між трьома представниками влади, за своєю сутністю, були порушені вже наступної доби — коли був ухвалений закон про Кабінет Міністрів. І ця ситуація показала, що всі домовленості, спроби Президента знайти компроміс із політичними опонентами й ідейними супротивниками призводять виключно до плачевного результату. На жаль, життя доводить: це не ті люди, з якими можна домовлятися, включаючи й Мороза.
Тому загалом до ініціативи Президента я ставлюся негативно. Особисто я вважаю, що круглі столи, декларації, універсали, протоколи про наміри та інші документи насправді нічого не варті, тому що вони нікого ні до чого не зобов’язують. Президенту сьогодні, по суті, невтямки, з ким він має справу, він не знає правил поведінки вихідців із Донбасу, які можуть легко дати слово й одразу ж його забрати назад. Так Президент неодноразово намагався налагодити з ними відносини, але практика показує, що це був просто самообман, самозаспокоєння. Два улюблених інструменти Президента — «круглий стіл» і «дорожня карта» — вже всім набили оскомину, вони не дають результату. Тому що всі ці його круглі столи проходять за однією схемою: «посиділи, поговорили, розійшлися». У даній ситуації потрібно зовсім інше: якщо в Україні є якась програма, стратегічний план розвитку держави, то необхідне просто бажання відстоювати це, потрібна політична воля та рішучість.
Якщо ж ця зустріч у лютому все-таки відбудеться, то, на мій погляд, на порядок денний повинно бути винесене лише одне головне питання. Зараз у країні триває повне розбалансування системи державної влади, а тому нам потрібно провести один, останній круглий стіл, на якому необхідно домовитися й поставити всі крапки над «і»: тобто вирішити, що країною повинна правити одна команда, причому не важливо, якого вона буде кольору. Нехай це будуть дострокові парламентські вибори, але нехай це буде одна суцільна команда, а то в нас сьогодні все відбувається у відповідності з байкою Крилова «Лебідь, рак і щука», й Україна від цього тільки програє.
На мій погляд, круглий стіл у лютому повинен стати вирішальним, і після нього учасники повинні розійтися з одним-єдиним бажанням: нехай свій остаточний вибір зробить народ.
Юрій АГЄЄВ, перший секретар Дніпропетровського обкому Соцпартії України:
— Відверто кажучи, я здивований новою ініціативою Президента В. Ющенка. Якщо основні політичні сили країни вже підписали Універсал, в якому детально розписані й зафіксовані їхні домовленості з ключових питань внутрішньої та зовнішньої політики, то навіщо потрібна ще якась «дорожня карта» чи «путівник» із виконання цього документа? Для чого виписувати «вісімки» навколо нового круглого столу? Якщо Універсал підписали, то його просто потрібно виконувати, а якщо він не виконується, то, напевно, не тому, що він не ясно написаний. Очевидно, в ньому спробували по’єднати непоєднуване. І ніяка «дорожня карта» тут не допоможе. Мені здається, вся справа тут у незавершеності політичної реформи: тертя між гілками влади, правлячою коаліцією й опозицією триватимуть доти, доки не завершиться перехід до парламентсько-президентської республіки. Повертатися назад до строю, який був до «помаранчевої революції», явно не варто. Тому за «круглим столом», якщо він відбудеться, мова повинна йти про чітке розмежування повноважень.
Володимир ГАЗІН, доцент Кам’янець-Подільського державного університету:
— Звичайно, слід вітати будь-які спроби Президента, спрямовані на подолання протистояння у системі української влади. Очевидно, що з «круглим столом» пов’язувалися певні надії на досягнення порозуміння. Проте, швидше за все, це лише ілюзії. Ілюзії ж можуть породжувати хіба що марні сподівання, а відтак — песимістичні настрої і зневіру у суспільстві.
Пошуки компромісів — це добре. Бо ніщо у світі не досягається без них, компромісів. Особливо ж, коли це стосується питань державної ваги. Але самі компроміси мають ґрунтуватися на основі конструктивних підходів і взаємного бажання досягти зрушень, які дали б змогу запрацювати державному механізмові у сенсі виключно національних інтересів. Це означає, що підкилимові кампанії повинні залишитися у минулому. Тільки тверезий розрахунок, здоровий глузд можуть створити реальний шанс для України і її народу. Незабутній Шарль де Голь часто повторював: держава сильна довірою народу. Слід найвищим посадовим особам України знати цю істину.
Що ж до запланованого круглого столу, то, на мою думку, захід не відбудеться. З огляду на найостанніші події у Верховній Раді. Ми спостерігаємо черговий виток конфронтації і рішучі намагання продемонструвати, «хто у домі хазяїн». Очевидно, що сьогодні актуальніше добитися виконання положень першого Універсалу національної єдності, ніж писати другий, третій чи четвертий.
І все ж, якщо навіть не зважати на події, що відбулися у Верховній Раді вже після того, як Віктор Ющенко заявив про сподівану «дорожню карту», то Президентові, прем’єр-міністрові і голові Верховної Ради слід з’ясувати деякі засадничі речі, знайти бодай для себе відповіді на насущні питання. Перше — у чому суть державних інтересів України? Друге — як добитися відстоювання цих інтересів усіма гілками влади? Третє — як досягти додержання законності у діях усіх гілок влади і чіткого розмежування їх повноважень? Нарешті, всім учасникам майбутніх переговорів варто подумати про імідж України у світі, який вони створюють своїми кроками. І про свій особистий імідж — також.
Володимир ПРИТУЛА, політолог:
— Якби в мене була можливість звернутися до учасників цього круглого столу, я б поінформував прем’єр-міністра Віктора Януковича, що в народі склався імідж його Партії Регіонів, як політичної сили, яка тримає слово і ніколи його не порушує. Насправді ж той факт, що він підписав Універсал, але не дотримується його положень, шкодить цьому іміджу та знижує його політичний рейтинг. Тому виходячи з цього факту слід переглянути свою політику на майбутнє.
Що стосується центрального питання, яке слід би вирішити на цьому «круглому столі», то, на мою думку, воно пов’язане, перш за все, з конституційною реформою. З одного боку, політична реформа і зміни в конституцію принесли українському народові тільки конфлікти та непорозуміння, а з іншого — справа зайшла вже настільки далеко, що безболісно відмінити цю нещасну реформу вже не можна. Тому вихід один — продовжити реформу, але в тому плані, що слід уже не латати покалічену конституцію, а приступити до підготовки нового варіанту Основного Закону. Про необхідність такого кроку свідчить те, що Україна тепер вступила в новий етап своєї історії, який має такі особливості, які не передбачені в старій конституції. Тому цілком логічно, що для нового історичного етапу потрібна нова конституція. Крім того, в новому варіанті Основного Закону слід передбачити такий баланс влади, який би задовольняв народ. Адже в Україні на виборах Президента люди обрали главу держави з одними повноваженнями, а тепер вони урізані і ми маємо фактично зовсім іншу посадову особу, коло обов’язків якої не відповідає тому, яке йому доручав народ під час виборів. Тому нова конституція має поставити все на свої місця і чітко визначити повноваження кожної ланки влади, вона має бути такої якості, щоб конфлікти стали неможливими.
Рефат ЧУБАРОВ, народний депутат України:
— Я б сказав учасникам цього круглого столу, що обом сторонам слід утриматися від прийняття рішень з тих питань, які нечітко виписані в Основному законі в зв’язку з нечітко сформульованими змінами до Конституції, що сталася через поспішне внесення змін восени 2004 року, та дочекатися по кожному з таких протиріч тлумачення Конституційного Суду.
З іншого боку виникає резонне питання — чи будуть рішення круглого столу дієвими та ефективними, чи всі сторони будуть їх притримуватись? Я думаю, що це залежить від того, чи зуміють вони знайти ті проблеми, які стримують розвиток України, нашого суспільства та нашої економіки, і чи зможуть визначити шляхи їх ефективного вирішення. Я б пропонував сторонам затвердити перелік актуальних питань і проблем, які заважають країні та регіонам просуватися вперед і повинні бути вирішеними найближчим часом в інтересах народу як на загальноукраїнському, так і на регіональному рівнях. Зокрема, для кримської автономії. Я б відніс питання політико-правового врегулювання кримськотатарської проблеми, через невирішеність якої стримується розвиток Криму. Зокрема, цілком зрозуміло, що для цього слід прийняти закон про відновлення прав кримськотатарського народу.
Ганна ХРИПУНКОВА, «День», Микита КАСЬЯНЕНКО, Сімферополь
